Відповідь
Відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України і ч. 1 ст. 4 закону «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон) однин із видів щорічної додаткової відпустки — це відпустка за особливий характер праці.
Законодавством передбачено, що окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним напруженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.
Дізнайтеся більше про Додаткову відпустку за шкідливі умови праці
Тривалість такої відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабміну від 17.11.1997 № 1290, далі — Список).
У підрозділі «Психіатричні (психоневрологічні), геріатричні, нейрохірургічні, наркологічні лікувально-профілактичні заклади та установи, відділення, палати та кабінети, а також установи (відділення) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та спеціальні будинки-інтернати для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі» розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку вказано, що право на таку відпустку максимальною тривалістю 25 календарних днів мають:
- лікар;
- молодші спеціалісти з медичною освітою;
- молодші медичні сестри з догляду за хворими;
- молодші медичні сестри та обслуговувальний персонал.
Основною умовою для визначення права працівників на відповідну відпустку за наведеним вище підрозділом Списку є їх безпосередня зайнятість в обслуговуванні хворих.
Відповідно до пп. 6 і 7 Порядку застосування названого Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 (далі – Порядок) додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Працівник психоневрологічного диспансеру, який уклав трудовий договір та працює на 0,5 ставки, перебуває в трудових відносинах з установою, а отже має право на щорічну оплачувану відпустку, зокрема і на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Зверніть увагу!
При встановленні права таких працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці необхідно враховувати перелічені вище вимоги Закону та Порядку.
З урахуванням, що структура робочого часу медичних працівників включає, крім основної діяльності (час безпосереднього контакту із хворими), допоміжну діяльність (передача зміни, робота з медичною документацією, знезараження приміщення, підготовка до маніпуляції, процедури, переходи до хворого тощо), а також необхідний особистий час, працівники, яки працюють на 0,5 ставки, фактично не можуть бути зайняті безпосереднім обслуговуванням хворих половину тривалості робочого дня, встановленого для такої категорії працівників.
Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, веде власник або уповноважений ним орган (п. 5 Порядку).
Рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки медичним працівникам у кожному конкретному випадку ухвалює роботодавець з урахуванням названих вимог.
Гарячі статті зі свіжого номера
Згідно зі ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону), зараховується:
- час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у таких умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу з особливим характером праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Інші періоди роботи для зарахування стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, законодавством не передбачені.
Джерело: управління Держпраці у Полтавській області
Зверніть увагу!
