Тривалість робочого часу

Автор
юрист-практик, експерт з питань охорони праці
Тривалість робочого часу - це гарантія того, що працівник не буде вимушений працювати надмірно, що може призвести до перевтоми, зниження працездатності та погіршення стану здоров'я. Яка максимальна тривалість робочого часу? Чи змінилась тривалість робочого часу під час військового стану? Відповіді на ці та інші питання, пов’язані з балансом робочого часу, — у статті.

Нормальна та скорочена тривалість робочого часу

Тривалість робочого часу в Україні встановлюється статтею 45 Конституції України та статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Зокрема, статтею 50 КЗпП встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Частина друга цієї статті допускає можливість встановлення колективними договорами на підприємствах і організаціях меншу тривалість робочого часу.

Передбачені законодавцем гарантії щодо граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності.

ВАЖЛИВО! Під час військового стану нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень на об’єктах критичної інфраструктури із пропорційним збільшенням заробітної плати.

Право працівника на скорочену тривалість робочого часу

Право працівника на скорочену тривалість робочого часу встановлюється статтею 51 КЗпП України, зокрема:

  • для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень. Для учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, тривалiсть робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, зазначенної в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП для осiб вiдповiдного вiку;
  • для працiвникiв, зайнятих на роботах iз шкiдливими умовами працi, — не бiльш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, визначено постановою КМУ вiд 21.02.2001 № 163 (далі — Перелік № 163).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі. Ця норма узгоджується зі статтею 69 Господарського кодексу України, яка зобов’язує пiдприємство забезпечити сприятливі умови праці жінок та неповнолітніх і надає йому право самостiйно встановлювати для своїх працiвникiв скорочений робочий день та iншi пiльги.

Скорочену тривалiсть робочого часу встановлює і наказ МОЗ про тривалість робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я від 25.05.2006 № 319.  Для різних категорій працівників у сфері охорони здоров’я визначено тижневі норми робочого часу (за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці) тривалістю 18 годин, 20 годин, 24 години, 25 годин, 30 годин, 33 години, 36 годин, 38,5 години та 40 годин.

Відповідно до наказу Мінсоцполітики України від 23.03.2001 № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.92 № 442.

Тривалість робочого тижня

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою (стаття 52 КЗпП).

При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. П’ятиденний робочий тиждень передбачає два вихідні дні — зазвичай це субота та неділя.

На підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість щоденної роботи при цьому не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

Особливості застосування Переліку № 163, які слід враховувати при встановленні скороченої тривалості робочого тижня працівникам, зазначені у Порядку, затвердженому наказом Мінсоцполітики від 23.03.2001 № 122.

Зокрема, цим порядком передбачено, що працівникам, професії та посади яких не передбачені Переліком, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах, цехах за професіями й на посадах, визначених Переліком, скорочена тривалість робочого часу встановлюється в ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, що постійно зайняті на цих роботах.

Якщо виробництва та цехи зазначені у Переліку без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають.

У тих випадках, коли працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах із шкідливими умовами праці в різних виробництвах, цехах, за професіями й на посадах, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, та відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого часу, їхній робочий день не повинен перевищувати 6 год.

Облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, здійснює власник або уповноважений ним орган.

Охорона праці жінок в Україні Чи проводити під час війни атестацію новостворених робочих місць

Скорочена тривалість роботи напередодні свят та перенесення вихідних

Згідно зі статтею 73 КЗпП робота не проводиться у такі святкові та неробочі дні:

  • 1 січня - Новий рік
  • 8 березня - Міжнародний жіночий день
  • 1 травня - День праці
  • 8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років
  • 28 червня - День Конституції України
  • 15 липня - День Української Державності
  • 24 серпня - День незалежності України
  • 1 жовтня - День захисників і захисниць України
  • 25 грудня - Різдво Христове.

Однак, врахуйте, що згідно із Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, який набрав чинності 24 березня 2022 року, в період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП про святкові та неробочі дні. Це означає, що офіційні святкові дні (наприклад, 1 січня, 25 грудня) не є вихідними днями під час воєнного стану. Тож вихідними на свята будуть лише ті дні, що припадають на суботу чи неділю. Рішення про те, чи працювати в інші святкові дні, приймає роботодавець.

Важливо! Незважаючи на те, що офіційні святкові дні не є вихідними,робота в ці дні оплачується в подвійному розмірі (стаття 72 КЗпП).

Як передбачено статтею 53 КЗпП, напередоднi святкових і неробочих днiв тривалiсть роботи працівників (крім тих, яким відповідно до статті 51 КЗпП встановлена скорочена тривалість робочого часу), скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Також згідно з частиною 3 статті 67 КЗпП (вихідні дні) у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Це правило також не діє під час військового стану.

Крім того, частиною четвертою цієї статті встановлено, що з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Норми тривалості робочого часу 2024

Законодавством України не передбачено єдиної норми робочого часу. Його тривалість може бути різною і залежить від багатьох чинників, таких, як:

  • тривалість робочого тижня;
  • тривалість робочого дня;
  • наявність вихідних тощо.

У зв’язку з цим норму робочого часу роботодавці повинні розраховувати самостійно виходячи з режиму роботи, запровадженого на підприємстві, з урахуванням вимог статей 50–53, 67 і 73 КЗпП та норм, які діють під час воєнного стану.

Для зручності наводимо норми тривалості робочого часу на 2024 рік (з урахуванням воєнного стану та вказавши, чому дорівнює середньомісячна тривалість робочого часу 2024 року).

Тривалість робочого часу

Неповний робочий час

Відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися (як при вступі на роботу, так і в період роботи) неповний робочий час.

Неповний робочий час може бути встановлений у вигляді:

  • неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин);
  • неповного робочого тижня (за якого зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тижні);
  • поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня (наприклад, тривалість робочого дня 5 годин при 4 робочих днях на тиждень).

Важливо!

Неповний робочий час може бути встановлений угодою роботодавця і працівника на певний термін чи без зазначення терміну.

В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для:

  • вагітних жінок;
  • жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, шо перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Згідно зі cт. 1861 КЗпП гарантії, встановлені статтею 56 КЗпП, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (зокрема у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Особи, які працюють неповний робочий час, мають ті ж права, що й ті, хто працює на умовах нормального робочого часу. Їм надається відпустка тієї ж тривалості, надаються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж.

Ольга Чернетенко експерт із охорони праці, Київ
З’ясуєте, які категорії працівників мають право на скорочений робочий тиждень. Розберетеся наприкладах, як установити таку пільгу.

Час початку і закінчення щоденної роботи

Відповідно до статті 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства. Згідно зі статтею 142 КЗпП правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Крім того, статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII передбачено, що взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема і щодо режиму роботи та тривалості робочого часу, встановлюються у колективному договорі.

При визначенні часу початку і закінчення роботи на підприємствах комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, слід також враховувати вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97 (стаття 30) щодо надання права виконавчим органам сільських, селищних та міських рад встановлювати зручний для населення режим роботи цих підприємств.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (статей 58, 59 КЗпП).

thumbnail_pw_web2407.jpg

Тривалість робочого часу в перод дії воєнного стану в Україні

Законом України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», із змінами, внесеними згідно з Законом № 2352-IX від 01.07.2022, встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина, які визначені статтями 43 і 44 Конституції України. Зокрема передбачено, що:

  • нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень;
  • для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень;
  • п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення);
  • час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем;
  • тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;
  • у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої—п'ятої статті 67 та статей 71—73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Як наголосило Мінекономіки України у своєму коментарі від 23.03.2023, норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону № 2136-IX, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Тривалість робочого часу Зверніть увагу! Збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця. Аналогічно це стосується і скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин.

Отже, під час воєнного стану не діють норми КЗпП України щодо:

  • скорочення роботи на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів;
  • тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин;
  • обмеження граничних норм надурочних робіт;
  • перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого;
  • перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України;
  • заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні;
  • компенсації за залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні.

Підготовка до роботи з охорони праці у весняно‑літній період: зразки документів



зміст

Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді