Робочий час – один із ключових елементів трудових відносин, який визначає не лише тривалість праці, а й гарантує працівникам право на відпочинок, справедливу оплату та належні умови праці. Законодавче регулювання робочого часу в Україні здійснюється Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП), зокрема його главою IV.

Тривалість робочого часу: офіційне роз'яснення

Нормальна та скорочена тривалість робочого часу

Норма тривалості робочого часу

Згідно зі статтею 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак колективними договорами підприємства можуть встановлювати меншу тривалість.

Для певних категорій працівників передбачена скорочена тривалість (стаття 51):

1. Неповнолітні працівники:

• вік від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
• вік від 15 до 16 років, а також учні 14 – 15 років, які працюють під час канікул – 24 години на тиждень.

Для учнів, які працюють у навчальний час, закон встановлює додаткове обмеження – не більше половини норми, передбаченої для їхньої вікової категорії. Тобто:

• учні 16 – 18 років – до 18 годин/тиждень;
• учні 15 – 16 років – до 12 годин/тиждень.

Хто має право на скорочену тривалість робочого тижня

Ольга Чернетенко експерт із охорони праці та атестації робочих місць, Київ

Все про категорії працівників, які мають право на скорочену тривалість робочого часу, конкретні приклади, особливості, які слід враховувати, вимоги законодавства ...

Читайте статтю від експерта з багаторічним досвідом, хто має право на скорочену тривалість робочого тижня

2. Працівники на шкідливих роботах

Для працівників, які працюють у шкідливих або небезпечних умовах, тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 36 годин.

Підстави:

• Перелік посад, професій і робіт, які дають право на скорочену тривалість робочого часу через шкідливі умови, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 № 163;
• Порядок  застосування  Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений  наказом Міністерства праці та соціальної політики від 23.03.2001 № 122;
• Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць

3. Окремі категорії працівників за законодавством

Закон окремо визначає професії, для яких встановлюється скорочена тривалість робочого часу. До них належать:

• вчителі;
• медичні працівники (наказ МОЗ  «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я» від 25.05.2006 № 319);
• інші спеціалісти, визначені нормативно-правовими актами.

В системі Експертус Охорона праці

• Інформаційний лист щодо тривалості робочого часу педагогічних працівників

 4. Соціально вразливі категорії – за рахунок підприємства

Окремо передбачено можливість запровадження скороченого робочого часу за рахунок власних коштів підприємства, організації або установи. Це можливо для таких осіб:

• осіб з інвалідністю;
• працівників із дітьми до 14 років;
• батьків дитини з інвалідністю;
• одиноких матерів/батьків, які виховують дитину без другого з батьків;
• батьків, якщо мати дитини тривалий час перебуває у лікарні.

Встановлення скороченого часу у цих випадках – не обов’язок, а право роботодавця, яке він може реалізувати за наявності ресурсів або в рамках колективного договору.

ПІДПИСАТИСЯ НА НАШ TELEGRAM

Передбачені законодавцем гарантії щодо граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності.

Тож яка тривалість робочого часу встановлена для різних категорій працівників, ми розібрали.

ВАЖЛИВО! Під час військового стану нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень на об’єктах критичної інфраструктури із пропорційним збільшенням заробітної плати.

Тривалість робочого тижня

Згідно зі статтею 52 КЗпП базовим режимом роботи є п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. Щоденна тривалість роботи встановлюється внутрішніми правилами або графіками, затвердженими роботодавцем за погодженням з профспілкою, і не повинна перевищувати встановлену тижневу норму (40, 36 або 24 години).

Якщо п’ятиденний тиждень є недоцільним (наприклад, у безперервному виробництві), може застосовуватись шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. У такому випадку щоденна тривалість роботи обмежується:

• до 7 годин при 40-годинному тижні;
• до 6 годин при 36-годинному;
• до 4 годин при 24-годинному.

Рішення про графік роботи приймається роботодавцем спільно з профспілкою, із урахуванням думки трудового колективу та погодженням із місцевою радою (за потреби).

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи скорочується на 1 годину (крім осіб зі скороченим робочим тижнем за ст. 51).
При шестиденному тижні – у передвихідний день не більше 5 годин.

Важливо знати!

• Як створити безпечні робочі місця для працівників з інвалідністю
• Як надавати психосоціальну підтримку працівникам у воєнний і післявоєнний час
• Проєкт «Ветерани: повернення та інтеграція до трудових колективів»

Роботи в нічний час

Згідно з трудовим законодавством, нічна робота має свої особливості та обмеження. Основні правила регулюються статтями 54 і 55 КЗпП.

Нічним часом вважається період з 22:00 до 6:00.

Скорочення тривалості нічної роботи

При роботі в нічний час зміна скорочується на одну годину. Це правило не застосовується до працівників, для яких уже передбачено скорочений робочий тиждень (наприклад, у шкідливих умовах).

У деяких випадках (безперервні або змінні виробництва) нічна зміна може бути зрівняна з денною, якщо цього потребує технологічний процес.

У період дії воєнного стану положення щодо скорочення нічної роботи не застосовуються (відповідно до Закону № 2136-IX).

Закон забороняє залучати до нічної роботи наступні категорії працівників:

• вагітних жінок та жінок із дітьми до 3 років;
• осіб до 18 років;
• осіб з інвалідністю – дозволено лише за їх згодою, і якщо це не суперечить медичному висновку.

Жінки можуть працювати вночі лише в окремих випадках, визначених законодавством (наприклад, за ст. 175 КЗпП за винятком галузей, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід).

Неповний робочий час

Стаття 56 КЗпП передбачає можливість встановлення неповного робочого дня або тижня за угодою між працівником і роботодавцем – як під час прийняття на роботу, так і пізніше.

Обов’язкове встановлення неповного робочого часу передбачено:

• на прохання вагітної жінки;
• жінки з дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;
• особи, яка доглядає хворого члена сім’ї (за медичним висновком);
• опікуна дитини з інвалідністю.

Оплата здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує трудові права – це повноцінна форма зайнятості за законодавством.

Час початку і закінчення щоденної роботи

Відповідно до статті 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності – у межах законодавства.

Згідно зі статтею 142 КЗпП правила внутрішнього трудового розпорядку:

• розробляються власником або уповноваженим органом;
• затверджуються трудовим колективом і виборним органом профспілки;
• оформлюються на основі типових правил.

Додатково, за статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» № 3356-XII, режим роботи і тривалість робочого часу можуть бути окремо закріплені у колективному договорі як взаємні зобов’язання сторін.

Робочий час: тривалість та особливості

Для підприємств комунального господарства, торгівлі, побуту та громадського харчування, що належать до комунальної власності, режим роботи встановлюється з урахуванням вимог статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР з правом виконавчих органів місцевих рад встановлювати зручний для населення графік.

Змінна робота та перерви між змінами

За статтею 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно.
Перехід між змінами – зазвичай раз на тиждень, за графіками.

За статтею 59 КЗпП:

• перерва між змінами має бути не менше подвійної тривалості попередньої зміни (включаючи обід);
• залучення працівника до двох змін поспіль – заборонено.

Форми організації праці: гнучкий, надомний і дистанційний режими

Гнучкий режим робочого часу (ст. 60)

Встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Дозволяє самостійно визначати час початку й закінчення роботи в межах встановленої норми.

Містить фіксований, змінний час і перерву.

Може вводитись наказом у разі надзвичайних ситуацій (епідемія, війна тощо).

Надомна робота (ст. 60-1)

Виконується вдома або в іншому приміщенні, поза територією роботодавця, із використанням закріплених технічних засобів.

Має фіксоване робоче місце, визначене в договорі.

Режим – загальний, якщо інше не встановлено. Поширюється на соціально вразливі категорії.

Дистанційна робота (ст. 60-2)

Виконується з будь-якого місця за вибором працівника із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Працівник самостійно визначає режим дня. Не потребує фіксованого робочого місця.

Читайте в системі Експертус Охорона праці

• Дистанційна й надомна робота: виклики для служби охорони праці

Надурочні роботи

Надурочна робота – це праця понад встановлену тривалість робочого дня (ст. 52, 53, 61 КЗпП).

Як правило, не допускається, але може проводитися у виняткових випадках, зокрема:

• для ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, виробничих затримок;
• для запобігання зупинці транспорту, зв'язку, енергопостачання тощо;
• при відсутності змінника або необхідності завершення роботи, яку не можна відкласти.

Заборонено залучати до надурочних робіт:

• вагітних жінок,
• жінок із дітьми до 3 років,
• неповнолітніх,
• студентів, які  навчаються.

Особи з інвалідністю та жінки з дітьми від 3 до 14 років – тільки за згодою.

Надурочні роботи: що повинен знати роботодавець

Порядок:

1. Надурочні роботи проводяться лише за погодженням із профспілкою,
2. Ведеться облік надурочних годин.
3. Граничні норми (до 4 годин протягом 2 днів і 120 годин на рік) не діють під час воєнного стану (Закон № 2136-IX).

Облік робочого часу

Облік робочого часу – це процес реєстрації та моніторингу часу, який працівники витрачають на виконання своїх обов'язків. Він включає облік фактично відпрацьованих годин, а також часу, використаного на відпустки, лікарняні, відрядження та інші види відсутності на роботі. 

Чи отримає працівник допомогу по непрацездатності за неповного робочого часу

• Дізнатися відповідь

Трудові відносини під час війни: як змінилися правила робочого часу та відпочинку

В умовах воєнного стану звичні норми КЗпП поступилися місцем спеціальному законодавству. Розбираємося, які обмеження прав є законними, а які – міфом, та як правильно регулювати робочий графік сьогодні.

З 15.03.2022 ключовим документом для кожного роботодавця став Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Останні правки чітко розмежували: що є обов’язком, а що – лише правом компанії.

1. Робочий тиждень: 40 чи 60 годин?

Головне питання, навколо якого виникає найбільше дискусій – тривалість роботи. Закон встановлює ліміти, але вони залежать від специфіки підприємства:

Для об’єктів критичної інфраструктури: нормальна тривалість може бути збільшена до 60 годин на тиждень, а скорочена – до 50 годин.

Для всіх інших: діє звична норма – не більше 40 годин на тиждень.

Важливо: збільшення годин — це право, а не обов’язок. Роботодавець може залишити 40-годинний графік, якщо виробничі процеси цього не потребують.

2. «Скасовані» свята та скорочені вихідні

Війна внесла суттєві корективи у календар відпочинку. На період дії воєнного стану норми статей 53, 67 та 71–73 КЗпП не застосовуються. Що це означає на практиці?

Немає святкових днів: дні, які раніше були вихідними (Великдень, Різдво, День Незалежності тощо), тепер є звичайними робочими днями.

Жодних перенесень: Якщо святковий день збігається з вихідним, він не переноситься на понеділок.

Короткі передсвяткові дні – у минулому: робота напередодні свят не скорочується на одну годину.

Мінімальний відпочинок: тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (замість стандартних 42).

3. Надурочна робота та графік

Роботодавець отримав більше свободи в оперативному управлінні персоналом:

Тип тижня: п’ятиденку або шестиденку встановлює роботодавець. Проте під час війни це рішення має узгоджуватися з військовим командуванням та адміністраціями (за умови їх створення).

Початок і кінець зміни: час визначає власник бізнесу самостійно.

Надурочні: граничні норми надурочних робіт тепер не діють, що дозволяє залучати персонал до роботи у більшому обсязі без ризику порушити закон.

4. Компенсації та заборони

Більшість заборон щодо залучення до роботи у вихідні дні на час війни знято. Більше того, компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні (подвійна оплата або відгул) у період воєнного стану не надається, оскільки самі ці дні за законом вважаються звичайними робочими.

Як наголосило Мінекономіки України у своєму коментарі від 23.03.2023, норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону № 2136-IX, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Зверніть увагу! Збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця. Аналогічно це стосується і скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин.