Організація охорони праці на підприємстві

Як упровадити СУОП на малих та середніх підприємствах

Охорона праці на підприємстві

Усім імовірним виробничим аваріям і травмам можна й потрібно запобігати. Для цього необхідно подбати про створення на підприємстві належних і безпечних умов праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону України «Про охорону праці»).

Складові (напрями) охорони праці регламентуються відповідними нормативними документами або системою нормативних документів. Наприклад, правові питання — Кодексом законів про працю; санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні — санітарними нормами і правилами (нормативні документи мають шифр ДСН, ДСанПіН, ДСП тощо); організаційно-технічні — нормативні документи мають шифр НПАОП, державні (національні) стандарти України (нормативні документи мають шифр ДСТУ, ГОСТ, ДБН тощо) та технічні регламенти безпеки; соціально-економічні — закони, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Обов’язки роботодавця

Організація охорони праці на підприємстві покладається на роботодавця. Завдання роботодавця також полягає у забезпеченні дотримання прав робітників, передбачених у нормативних та регуляторних актах з охорони праці.

Для створення безпечних і здорових умов праці роботодавець виконує, зокрема, такі функції:

• формує відповідні відділи і призначає уповноважених осіб для нагляду за дотриманням вимог охорони праці, затверджує внутрішні правила, технологічні карти та стандарти;
• затверджує колективний договір та вживає комплексні заходи для підтримання і підвищення рівня охорони праці;
• розробляє програму оптимізації виробництва, впроваджує новітні технології та наукові досягнення;
• відповідає за належний стан промислових будівель, приміщень, виробничого обладнання та машин;
• вживає невідкладних заходів для допомоги постраждалим, організовує виплату компенсації таким особам;
• ініціює проведення неупередженого та об’єктивного розслідування нещасних випадків, вивчає причини, що призвели до аварії та затверджує перелік профілактичних заходів, спрямованих на усунення ризиків виникнення аналогічних причин в подальшому;
• несе персональну відповідальність за рівень охорони праці і порушення іншими особами її вимог;
• здійснює нагляд за додержанням робітниками технологічних процесів, установлених правил поведінки та режиму роботи.

Крім того, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Як контролювати стан охорони праці на підприємстві

Валерій Бунчукінженер з охорони праці ТОВ «Лайф», Київ

Контроль за станом охорони мають здійснювати керівники та відповідальні особи всіх рівнів управління виробництвом. Допоможуть його належним чином організувати п’ять унікальних додатків, які розробив фахівець у сфері охорони праці Вам у поміч

Скачати документи

Oбов’язки працівників

Статтею 14 ЗУ «Про охорону праці» передбачено такі обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці:

• дбати про власну безпеку, а також про безпеку сторонніх людей при виконанні робіт чи під час перебування на території підприємства;
• користуватися засобами колективного та засобами індивідуального захисту;
• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;
• проходити періодичні медичні огляди, навчальні курси, інструктажі, атестацію знань з безпеки праці.

Також працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Служба охорони праці на підприємстві

Створення окремої служби охорони праці в компанії є обов’язковим, якщо кількість штату становить 50 і більше осіб. Для менших підприємств дозволяється передати функції служби охорони праці в порядку сумісництва особам, які мають відповідну підготовку, або залучити сторонніх спеціалістів на договірних засадах.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Фахівці СОП мають право:

• видавати накази щодо усунення допущених недоліків, отримувати від відповідальних осіб відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
• вимагати відсторонення від роботи працівників, які не пройшли обов’язкового медичного обстеження, навчання, інструктажу, атестації знань і не мають допуску до відповідних робіт;
• за наявності загрози для життя і безпеки робітників — призупиняти виробничий процес;
• ініціювати питання притягнення винних осіб до відповідальності.

 Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Додатково, з метою забезпечення пропорційної участі працівників у створенні комфортних та безпечних умов праці за рішенням колективу може створюватися Комісія з питань охорони праці. Висновки такої комісії мають рекомендаційний характер.

Як убезпечити підприємство відвідповідальності, якщопідрядник недотримує вимог безпеки

Фінансування охорони праці

Стан охорони праці на підприємстві може відповідати встановленим нормативним вимогам лише за наявності належного рівня фінансування. Відповідальною особою за формування матеріального і грошового забезпечення охорони праці є роботодавець.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.

У бюджетних установах розмір фінансування на охорону праці визначається у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

У колективному договорі сторони передбачають, зокрема, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці, запобігання виробничому травматизму, професійному захворюванню, аваріям і пожежам; визначають обсяги та джерела фінансування цих заходів.

Які витрати належать до працеохоронних, визначає Перелік заходів та засобів з охорони праці, затверджений постановою КМУ від 27.06.2003 № 994. Цей Перелік, зокрема, передбачає витрати на придбання необхідної літератури; проведення навчання і перевірки знань із питань охорони праці посадових осіб й інших працівників протягом трудової діяльності та організацію лекцій, семінарів і консультацій із зазначених питань.

За недотримання норм витрат на охорону праці роботодавця можуть притягти до відповідальності.

Громадський контроль за охороною праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Якщо існує загроза життю або здоров’ю працівників профспілки можуть вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах в цілому на період, необхідний для усунення загрози.

За відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Кошти від застосування штрафних санкцій зараховуються до Державного бюджету України.

Охорона праці під час воєнного стану

Під час воєнного стану частина підприємств, перш за все ті, що розташовані в зоні активних бойових дій, зупинили свою роботу або змушені працювати в іншому форматі.

За таких умов не всі роботодавці можуть належним чином виконувати обов’язки, передбачені трудовим законодавством. Особливо актуальним стає питання організації праці, зокрема забезпечення належного функціонування системи управління охороною праці.

Зважаючи на це Верховна Рада України прийняла Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 за № 2136-ІХ, яким встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться окремі обмеження конституційних прав і свобод громадян.

Зокрема, з метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту роботодавцям дозволили укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Передбачено, що:

• у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження;
• можливе звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності та у період перебування у відпустці;
• можливе призупинення дії трудового договору, тобто тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Також статтею 6 Закону № 2136 встанвлено, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури.

Об’єктами критичної інфраструктури відповідно до статті 1 Закону «Про критичну інфраструктуру» є об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

З 19 липня 2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Закон вніс зміни до КЗпП, Законів України «Про оплату праці», «Про відпустки» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зміни, зокрема, передбачають відновлення позапланових перевірок роботодавців.

 Чи можна запровадити дистанційну роботу без трудового договору на період воєнного стану

Законом деталізовано, що обмін інформацією з працівниками в електронній формі, включаючи ознайомлення з наказами та повідомленнями роботодавця, допускається з обов’язковим накладанням електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. При цьому сторони можуть визначити альтернативні способи обміну інформацією у трудовому договорі.

Водночас на період воєнного стану сторони можуть погодити альтернативні варіанти обміну наказами, повідомленнями та іншими документами з питань організації трудових відносин.

Передбачено нові підстави для припинення трудового договору, а саме:

• смерть роботодавця — фізичної особи або працівника (після набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою);
• відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
• неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Законом також встановлено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. Також у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65 (граничні норми застосування надурочних робіт), частин третьої — п’ятої статті 67 (перенесення вихідного дня на наступний день після святкового або неробочого дня), статті 71 (заборона роботи у вихідні дні), статті 73 (святкові і неробочі дні), статті 78¹ (неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток) Кодексу законів про працю України.

З метою спрощення, врегулювання та удосконалення процедури розслідування нещасних випадків на період дії в Україні режиму воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 59 були внесені зміни до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Для підтримання належного рівня організації охорони праці на підприємстві під час воєнного стану слід і надалі дотримуватись норм, встановлених Типовим положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05).

Вимоги цього Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності.

Особливо важливо проводити позапланові інструктажі з охорони праці щодо дій працівників та посадових осіб суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану.