Враховуємо небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори на підприємстві. Обов’язки роботодавця

Протягом роботи на працівника можуть впливають різні чинники, серед яких, зокрема, шкідливі виробничі фактори та небезпечні виробничі фактори.

Шкідливі виробничі фактори — це фактори середовища і трудового процесу, що можуть спричинити професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту захворювань, призвести до порушення здоров’я потомства.

Водночас небезпечний виробничий фактор — це виробничий фактор, дія якого на працівника при певних умовах призводить до травми або раптового різкого погіршення здоров’я. Таке визначення дають Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41.

Алгоритм дій роботодавця щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці

Відповідно до законодавства й колективного договору роботодавець має довести працівнику під підпис інформацію:

• про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
• можливі наслідки їх впливу на здоров’я;
• право на пільги й компенсації за роботу в таких умовах.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Це передбачено статтею 153 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, які відповідають вимогам нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці допоможе дієва система управління охороною праці.

Функціонування СУОП на всіх підприємствах незалежно від кількості працівників, а також у фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачене статтею 13 Закону про охорону праці.

Роботодавець має забезпечити функціонування СУОП. Зокрема, серед іншого він організовує аудит охорони праці, лабораторні дослідження умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання й устатковання, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, визначені законодавством, та за їх підсумками вживає заходів, щоб усунути небезпечні й шкідливі для здоров’я виробничі чинники.

Також роботодавець повинен власним коштом організувати попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічний обов’язковий медогляд осіб віком до 21 року. На це вказують стаття 169 КЗпП і стаття 17 Закону про охорону праці.

 Що передбачити в розділі «Умови та охорона праці», коли розроблятимете або змінюватимете колдоговір підприємства

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Як шкідливі, так і небезпечні виробничі фактори поділяють на хімічні, фізичні, біологічні та психофізіологічні.

Види шкідливих та небезпечних виробничих факторів

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать органічні та неорганічні речовини та їхні сполуки.

Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори — це:

• незадовільний мікроклімат (температура, вологість, вентиляція повітря, інфрачервоне або ультрафіолетове випромінювання) в приміщенні;
• барометричний тиск;
• постійні електричні поля і випромінювання;
• небезпечне іонізуюче випромінювання;
• високий рівень промислових шумів та вібрацій (місцева або загальна);
• недостатнє природне або технічне освітлення в робочих приміщеннях.

Біологічні фактори — це мікроби, грибки, продукти мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, антибіотики, гормони, засоби захисту рослин) тощо.

До психофізіологічних факторів належать:

• емоційна напруга (обумовлена, наприклад, надмірним навантаженням на центральну нервову систему, органи чуттів);
• динамічні й статичні перевантаження;
• вимушене положення тіла при виконанні різноманітних виробничих операцій;
• надмірний і тривалий тиск різних предметів на кінцівки та інші частини тіла, перевантаження окремих систем організму;
• недостатня рухова активність;
• надмірно швидкий темп роботи.

Для визначення шкідливих речовин й несприятливих виробничих факторів використовуйте Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 4 до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ від 21.05.2007 № 246).

Вплив несприятливих виробничих факторів призводить до розвитку професійних хвороб у робітників на тих виробництвах, де не дотримуються санітарно-гігієнічних нормативів і раціонального режиму праці, допускають порушення в експлуатації вентиляції, застосовують обладнання та меблі, які не відповідають анатомо-фізіологічним особливостям працівників, порушують технологічні регламенти, де багато ручної праці, недостатній контроль за умовами праці з боку адміністрації, органів санітарного нагляду та наявні інші порушення.

Дізнайтеся, який порядок встановлення професійних хвороб працівників

Гігієнічна оцінка умов та характеру праці

Будь-який небезпечний чи шкідливий виробничий фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини, підлягає гігієнічній регламентації. 

Гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях здійснюють відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 квітня 2014 року № 248 (далі — Гігієнічна класифікація).

Гігієнічна класифікація праці розподіляє умови праці на 4 класи:

1. оптимальні;
2. допустимі;
3. шкідливі;
4. небезпечні.

Шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні несприятливо впливати на організм працівника та/або його нащадків. За рівнем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості можливих змін в організмі працівників ці умови праці поділяють на 4 ступені:

• 1 ступінь (3.1) — виробничі чинники спричиняють функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршення здоров’я;
• 2 ступінь (3.2) — виробничі чинники здатні спричиняти стійкі функціональні порушення, здебільшого призводять до зростання виробничо обумовленої захворюваності й появи окремих випадків професійних захворювань, що виникають після тривалої експозиції;
• 3 ступінь (3.3) — виробничі чинники, крім зростання хронічної захворюваності — виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, призводять до розвитку професійних захворювань;
• 4 ступінь (3.4) — виробничі чинники здатні призводити до значного зростання хронічної патології і рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку тяжких форм професійних захворювань.

Є категорія працівників, умови праці яких відносять до певного класу шкідливих умов праці без проведення досліджень. Зокрема, за Гігієнічною класифікацією праці до таких належать:

• працівники, які виконують роботи в спеціалізованих медичних, інфекційних, туберкульозних, ветеринарних установах та підрозділах, спеціалізованих господарствах для тварин, які оцінюють як небезпечні умови (4 клас), якщо працівники проводять роботи зі збудниками або мають контакт із хворими особливо небезпечних хвороб;
• працівники підприємств м’ясної та шкіряної промисловості, робітники, зайняті ремонтом та обслуговуванням каналізаційних систем (2 ступінь 3 класу);
• працівники, які мають контакт зі збудниками інших інфекційних хвороб, а також працівники патоморфологічних відділень, прозекторських, моргів (3 ступінь 3 класу).

Акт наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Пільги і компенсації за роботу в умовах дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Кількісні та якісні характеристики небезпечних виробничих факторів визначають під час атестації робочих місць за умовами праці. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442.

Основна мета атестації — врегулювати відносини між роботодавцем і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові та безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація також дає змогу своєчасно виявити шкідливі й небезпечні виробничі чинники, визначити пріоритетні напрями модернізації обладнання і технологічних процесів, розробити та впровадити цілеспрямовані санітарно-гігієнічні й медико-профілактичні заходи відповідно до специфіки умов праці на конкретних підприємствах.

Правові підстави для атестації:

• Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461; 
• Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290; 
• Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 № 163.

За результатами атестації працівникам, зайнятим у шкідливих і важких умовах праці, держава надає пільги та компенсації. Зокрема, вони мають право на:

• безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою;
• оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;
• скорочену тривалість робочого часу;
• додаткову оплачувану відпустку;
• пільгову пенсію;
• оплату праці в підвищеному розмірі тощо.

Підстава — статті 51, 76, 100 і 166 КЗпП і стаття 7 Закону про охорону праці.

Розмір пільг і компенсацій залежить від часу зайнятості працівника під впливом шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Керівник підприємства, який порушив строки та порядок проведення атестації, несе адміністративну відповідальність згідно з частиною першою статті 41 КпАП — штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормативно-правові акти, за якими визначають право працівників на пільги і компенсації

Як здійснюється розрахунок доплат за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці