Виробнича вібрація: охорона праці

Що таке виробнича вібрація

Виробнича вібрація виникає внаслідок коливання об'єктів або поверхонь, спричинених дією механічної сили на об'єкт під час виробничого процесу. Ці коливання можуть бути широкого спектру частот та амплітуд, залежно від типу і характеру механічної сили.

Робота на деяких підприємствах тісно пов'язана з вібраційними коливаннями. Машини, що генерують вібрацію, інтенсивно використовують майже в усіх галузях виробництва: машинобудування, гірничорудна промисловість, суднобудування, будівництво, транспорт і дорожні роботи, сільське господарство тощо.

Вплив вібрації відчувають усі, хто перебуває в зоні дії цього виробничого чинника. Один із негативних наслідків такого тривалого впливу — поява вібраціної хвороби, яка проявляється у вигляді судом, головних болів, порушення зору та координації. 

Дізнайтеся більше про професійні захворювання , спричинені виробничою вібрацією

Санітарні норми виробничої вібрації

Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 № 39 (далі – Санітарні норми). Вони поширюються на загальну та локальну вібрацію, що впливає на людину у процесі її трудової діяльності, за винятком робіт на залізничному, водному та повітряному транспорті.

Санітарні норми встановлюють:

• класифікацію виробничих вібрацій;
• методи гігієнічної оцінки виробничих вібрацій;
• параметри, які нормуються, та їх допустимі величини;
• вимоги до вимірювань на робочих місцях;
• основні заходи профілактики.

Дотримання санітарних норм є обов’язковим для кожного відомства, об’єднання, міністерства, підприємства, організації незалежно від форми власності. Дотримуватися їх зобов’язані як громадяни, так і організації, що спеціалізуються на виготовленні та експлуатації вібронебезпечного обладнання, інструментів і механізмів.

У нормативно-технічних документах мають бути враховані усі вимоги наведених вище норм. Йдеться про загальноприйняті стандарти, технічні умови, будівельні методичні вказівки, інструкції тощо.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін.

Іноді виокремлюють ще й комбіновану вібрацію.

Виробнича вібрація загальної дії

Вібрація загальна – це вібрація, яка передається людині через опорні поверхні тіла. Вона спричиняє переміщення тіла у просторі разом із коливним об’єктом. Це відбувається, коли працівник стоїть або сидить на поверхні, що вібрує, а також, коли вібрація передається від двигунів, машин, устаткування, які розташовані поряд із ним.

Залежно від джерела її походження виділяють такі категорії:

1. Транспортна вібрація – це коливання, що впливають на людину, яка перебуває в умовах робочих місць причіпних чи самохідних машин. Йдеться про транспортні засоби, що коливаються під час руху по дорогах чи іншій місцевості, а також у процесі їх розробки. Серед осередків транспортної вібрації:

• • промислове та сільськогосподарське самохідне устаткування (комбайни);
  • вантажні автомобілі (скрепери, тягачі, грейдери а також котки);
  • транспорт гірничошахтний, який належить до самохідного рейкового, наприклад, машини для прибирання снігу.

2. Транспортно-технологічна вібрація належить до другої категорії впливу на робітника, який перебуває в робочих умовах, де рухливість дуже обмежена. Йдеться про устаткування, що здійснює рух лише спеціальними поверхнями на виробництві, в умовах робочих майданчиків. До осередків таких коливань можна зарахувати робочі екскаватори, наприклад, роторного виду, будівельну та промислову кранову техніку, устаткування для загрузки мартенів, комбайни гірничого призначення, бурильні каретки самохідного типу, укладачі бетону, шляхові машини та інше устаткування.
3. Технологічна вібрація належить до ІІІ категорії впливу на людину в робочих умовах. Вона здатна поширюватися на устаткування стаціонарного призначення та на робочі поверхні, яким не властиве дрижання. Джерелами коливань такої дії можуть бути метало- та деревообробне устаткування, робочі верстати, різноманітне ковальське та пресувальне обладнання, ливарні машини, установки стаціонарного електричного виду дії, вентилятори та насоси. Технологічну вібрацію також викликають бурові агрегати для впорядкування свердловин, різноманітні машини для тваринництва, верстати та установки для очищення зерна і його сортування (сушарні), будівельне обладнання (за винятком бетоноукладачів), устаткування нафтохімічної та хімічної галузей тощо.

Загальна вібрація найбільше впливає на працівників під час віброущільнення бетону в залізобетонному й будівельному виробництвах, у текстильній промисловості, а також на осіб, які обслуговують рейковий та гусеничний транспорт і сільськогосподарську техніку.

Типи загальної технологічної вібрації

Залежно від місця поширення загальні технологічні коливання поділяють на такі, що виникають в умовах:

• постійного робочого місця на підприємствах;
• їдалень, побутових та складських приміщень, де не властива виробнича вібрація як така;
• конструкторських бюро, в заводоуправліннях, медпунктах, лабораторіях, у робітничих приміщеннях, пунктах, обладнаних для навчальних потреб, у приміщеннях контор, а також у робочих кімнатах для спеціалістів розумової праці.

Не пропустіть консультацію в системі Експертус охорона праці

• Як знизити рівень шуму від генератора

Локальна вібрація та її джерела  

Локальна вібрація — це вібрація, яка передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін. Така форма вібрації впливає на обрубників металевого лиття, рубачів металу, клепальників, формувальників, бурильників, каменерізів, шліфувальників, полірувальників, наждачників, заточників, рихтовщиків, слюсарів-складальників тощо.

До вібронебезпечного устаткування належать клепальні, рубальні та відбійні пневматичні молотки, бурильні перфоратори, бетоноломи, трамбівки, гайковерти, поверхневі й глибинні ручні вібратори, шліфувальні машини, бензо- й електропили, гірничі свердла тощо.

Локальні коливання поділяють на ті, що утворюються від:

• механізованого ручного інструменту та елементів керування відповідним обладнанням і машинною технікою;
• інструментів ручного використання без двигунів та складових, що перебувають в обробці.

За напрямком поширення загальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат (X₃, Y₃, Z₃). Її поділяють на ту, що поширюється:

• перпендикулярно опорним поверхням тіла у вертикальному напрямку – вісь Z₃;
• у поздовжньо-горизонтальному напрямку (груди-спина) – вісь X₃;
• у поперечно-горизонтальному напрямку (від плеча до плеча) – вісь Y₃.

 Шкідливі умови праці на підприємстві: як діяти роботодавцю

За напрямком дії локальну вібрацію також характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат (X_л, Y_л, Z_л). Її поділяють на ту, що діє:

• вздовж осі X_л, яка паралельна осі місця тримання джерела вібрації (керма, держака, важелів керування тощо);
• вздовж осі Z_л (паралельна передпліччю руки працівника) й осі Y_л і перпендикулярна осям X_л та Z_л.

Поділ вібрації за її часовими характеристиками

Залежно від часових характеристик наведені вище типи вібрацій можна поділити на такі:

• постійної дії, для яких величина віброшвидкості або віброприскорення змінюється менше ніж у два рази (близько 6 дБ) за одну робочу зміну;
• непостійної дії, для яких величина віброшвидкості або віброприскорення змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ та більше) за зміну.

Вібрації непостійної дії бувають:

• коливного типу дії, рівень яких змінюється у часі безперервно;
• переривчастого типу, за яких контакт із вібрацією під час роботи може перериватися, а період таких інтервалів може бути більше за 1 с;
• імпульсні коливання, які складаються з одного або кількох вібраційних впливів (удари), кожен довжиною менше ніж 1 с, за частоти їх дії менше ніж 5,6 Гц.

Як запобігти професійним захворюванням, які спричинив виробничий шум

Методика вимірювання виробничої вібрації

Апаратура для вимірювання має відповідати нормам чинного законодавства. Рекомендуємо використовувати такі методи вимірювання виробничої вібрації.

1. З самого початку вимірювання та в кінці здійснюють електричне чи механічне калібрування апаратури для вимірювання. Отримана різниця між ними не повинна бути вищою за 1 дБ.
2. Виробничий шум та вібрацію потрібно вимірювати в реальних виробничих умовах під час застосування обладнання. Для оцінювання нового устаткування вимірювання проводять на налагодженому активному обладнанні, що працює у технологічному чи паспортному режимах.
3. Процес вимірювань здійснюють через рівні часові проміжки або без перерв.
4. Має бути проведено не менше 3-х вимірювань.

При вимірюванні спектрів та коректованого за частотою значення параметрів вібрації, якщо розбіжність значень перевищує 3 дБ (у 1,5 рази), проводять два додаткових вимірювання.

Яким чином впливає шум і вібрація на людину та як запобігти негативним наслідкам

Виробнича вібрація може бути зумовлена недостатньо сильною віброізоляцією й амортизацією обладнання та сільськогосподарських і транспортних машин. Вона здатна завдати серйозної шкоди людському здоров’ю, зокрема спричинити:

• струс мозку;
• збої у роботі серця;
• розлади нервової та судинної систем;
• приступи перевтоми тощо.

Найнебезпечнішим для організму є вплив вібрації із частотою від 63 до 250 Гц. Нав’язливий виробничий шум та вібрація частотою більше ніж 200 Гц серйозно виснажують хитку нервову систему та спричиняють збільшене психічне навантаження.

Однак не завжди вібрація завдає шкоди працівникам. Так локальна вібрація низької інтенсивності може навіть позитивно впливати на певні тканини й організм загалом — поліпшує кровообіг у тканинах (вібромасаж) і прискорює процеси загоєння ран тощо. Але коли зростає інтенсивність коливань і тривалість дії вібрації, в організмі можуть виникати стійкі патологічні зміни.

Вібрація: охорона праці

Охорона праці передбачає заходи для запобігання впливу виробничої вібрації на здоров'я працівників. Ці заходи можуть включати в себе використання спеціальних інструментів з низьким рівнем вібрації, регулювання режимів роботи, регулярні перерви для відпочинку, використання захисного обладнання та проведення профілактичних медичних оглядів. Загалом їх можна об'єднати у дві групи: організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу виробничої вібрації на працівників.

До організаційно-технічних заходів належать:

• зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації наявних машин;
• зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, майданчиків з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та ін. вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо;
• своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
• використання машин відповідно до їх призначення, передбаченого нормативно-технічною документацією;
• своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для переміщення машин, їх покриттів, кріплень підтримуючих конструкцій та ін., що впливають на вібраційні характеристики машин;
• та інші.