Для уникнення або мінімізації впливу небезпечних виробничих чинників роботодавець забезпечує працівників підприємства засобами індивідуального захисту. Про види ЗІЗ та особливості кожного виду — далі.
На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Підстава — ст. 163 Кодексу законів про працю України.
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — це всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети.
Вони покликані зменшити вплив на працівників небезпечних і шкідливих чинників, запобігти нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Працівникам, професії та посади яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 № 62 (далі — Норми безоплатної видачі ЗІЗ), працівникам загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості ЗІЗ видаються незалежно від виду економічної діяльності підприємства.
Виняток — випадки, коли ці професії та посади передбачають відповідні Норми безплатної видачі засобів індивідуального захисту із урахуванням специфічних умов праці.
Якщо ЗІЗ не зазначені в Нормах безплатної видачі ЗІЗ, але передбачені іншими нормативно-правовими актами з охорони праці, їх необхідно видавати працівникам залежно від характеру та умов робіт на строк використання (носіння) — до зношення.
Орієнтовний перелік небезпек, за яких використовують додаткові ЗІЗ, визначає додаток 2 до Мінімальних вимог.
ЗІЗ мають відповідати Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2019 № 771 (далі — Технічний регламент). Однак його вимоги не поширюються на засоби індивідуального захисту, що:
розроблені спеціально для використання військовослужбовцями або для підтримання правопорядку;
розроблені для використання під час самооборони, за виключенням 3І3, призначених для спортивної діяльності;
розроблені для особистого використання для захисту від: атмосферних умов, що не мають екстремального характеру; вологи та води під час миття посуду;
призначені для виключного використання на суднах, що регулюються відповідними міжнародними угодами;
призначені для захисту голови, обличчя чи очей користувачів, що регулюється Правилами Європейської економічної комісії ООН № 22 про єдині положення для затвердження захисних шоломів і їхніх масок для водіїв і пасажирів мотоциклів і мопедів.
Технічний регламент визначає обов’язки виробників, уповноважених представників, імпортерів та розповсюджувачів засобів індивідуального захисту.
Обов’язки роботодавця щодо забезпечення ЗІЗ працівників
Перед тим, як придбати ЗІЗ, роботодавець повинен їх оцінити, а саме:
проаналізувати й оцінити ризики для життя та здоров’я працівників, яких не можна уникнути за допомогою інших засобів;
визначити характеристики, які мають бути у ЗІЗ, щоб ефективно захистити життя та здоров’я працівників від вже визначених ризиків;
порівняти характеристики ЗІЗ, наявні у суб’єкта господарювання, із характеристиками, які визначили під час цієї оцінки.
Прийняти та перевіряти ЗІЗ на відповідність нормативним документам і результатам оцінки — обов'язок комісії, яку керівник підприємства створює з представників адміністрації, профспілкової організації підприємства (за її відсутності — уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці).
Слід обирати ЗІЗ, які відповідають ступеню наявних ризиків для життя і здоров’я працівників і не призводять до збільшення рівня цього ризику, відповідають наявним на робочому місці умовам та підходять користувачеві після необхідного регулювання.
У разі отримання неякісних ЗІЗ роботодавець має вжити заходів, щоб повернути або замінити їх.
Перед видачею ЗІЗ роботодавець повинен проінформувати працівників про ризики, від яких їх захищатимуть ЗІЗ. А також він зобов'язаний:
організувати регулярне навчання працівників, як користуватися ЗІЗ, і демонстрацію, як їх правильно застосовувати;
забезпечити за інструкцією з експлуатації періодичне випробовування і перевірку придатності ЗІЗ, а також своєчасну заміну їхніх компонентів, вузлів або інших частин, якщо їхні захисні властивості погіршилися або якщо їх певний час не використовували (після перевірки на ЗІЗ слід поставити відмітку — клеймо, штамп — про термін наступного випробування);
контролювати, як працівники використовують ЗІЗ.
Працівники зобов’язані інформувати роботодавця про недоліки щодо використання ЗІЗ за призначенням.
Засоби індивідуального захисту є власністю роботодавця, їх обліковують як інвентар. Видачу працівникам і повернення ними ЗІЗ обліковують в особистих картках обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановленої форми.
Водночас нормативні акти, які регулюють облік та видачу засобів захисту, можуть відрізнятися залежно від сфери діяльності підприємства. Так, у Правилах охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держгірпромнагляду № 62 від 27.03.2007, встановлена необхідність ведення журналу обліку та зберігання засобів захисту.
ЗІЗ обов’язково видають працівникам, які працюють на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням, або тих, що виконують у несприятливих метеорологічних умовах.
Орієнтовний перелік робіт, на яких необхідно застосовувати ЗІЗ, визначає додаток 3 до Мінімальних вимог.
Коли роботодавець визначає потребу в ЗІЗ, він повинен передбачати спеціальний одяг і спеціальне взуття окремо для чоловіків і жінок. При цьому він має вказати назву ЗІЗ, врахувати їх модель, призначення за захисними властивостями, розмір і зріст, а для захисних касок і запобіжних поясів — типорозміри.
Роботодавець має видати працівнику декілька комплектів ЗІЗ, якщо на підприємстві не провели належне очищення (хімочищення) спецодягу, його прання, обезпилювання, дегазацію, дезактивацію, дезінфекцію, знешкодження, ремонт, заміну вузлів, не перевірили експлуатаційні та захисні властивості.
Обов’язковому хімочищенню підлягає увесь утеплений спецодяг, а також спецодяг, оброблений захисним просоченням, якщо інше не визначають інструкції з їх експлуатації.
Якщо ЗІЗ передчасно зносилися не з вини працівника, роботодавець зобов’язаний замінити їх власними коштами. Якщо ж працівник придбав спецодяг та/або інші ЗІЗ за власні кошти, роботодавець повинен компенсувати всі витрати на умовах, які передбачає колективний договір (п. 7 розд. ІІІ Мінімальних вимог).
Які існують види засобів індивідуального захисту, визначає ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація». У документі наведено таку класифікацію ЗІЗ:
засоби захисту голови;
засоби захисту органів слуху;
засоби захисту очей і обличчя;
засоби захисту органів дихання;
засоби захисту рук, плеча та передпліччя;
одяг спеціальний захисний;
засоби захисту ніг та стегон;
засоби захисту від падіння з висоти;
засоби захисту шкіри;
засоби захисту комплексні.
Засіб захисту повинен забезпечувати належний ступінь захисту від небезпеки і мати таку конструкцію, що у передбачуваних умовах експлуатації забезпечує максимально можливий рівень захисту користувача засобу, який може без ускладнень провадити пов’язану з ризиком діяльність.
Оптимальним рівнем захисту, що враховується у процесі розроблення конструкції засобу захисту, є рівень, за якого ефективність використання такого засобу не знижується в період впливу факторів ризику.
Обмеження рухів, положення або чуттєвого сприйняття користувачем засобів захисту, що обумовлені застосуванням засобу захисту, повинне бути мінімальним.
ЗІЗ використовують лише за призначенням відповідно до інструкцій з експлуатації.
Застосування засобів індивідуального захисту голови спрямоване на зниження травматизму працівників на виробництві. Згідно з нормами і правилами безпеки, вони повинні використовуватися всюди, де є ймовірність падіння на голову будь-яких предметів.
До ЗІЗ голови належать: захисні каски; захисні шоломи та підшоломники; капелюхи, кепі, кепки з захистом і без, шапки, берети, косинки, сітки для волосся з козирком і без, накомарники.
Найбільш поширеними у цій категорії ЗІЗ є каски, які можуть бути загального призначення (газовики, будівельники тощо), спеціального (шахтарі, лісоруби).
Основним матеріалом для їх виготовлення є пластмаса різного ступеня міцності з додаванням інших речовин (визначається конкретними умовами експлуатації).
Засоби захисту органів слуху
До засобів індивідуального захисту органів слуху належать: вушні затички та аналогічні засоби; звукозахисні шоломи; протишумові навушники; протишумові навушники, які можна кріпити до касок і шоломів; протишумові захисні пристрої з електронним приймачем; протишумові захисні пристрої з телефонним зв’язком.
Протишумові навушники складаються з чашечок і оголів’я. Корпус чашечки виготовляють, як правило, із пластмаси й заповнюють його звукопоглиначем. Для забезпечення щільного прилягання чашечки до привушної ділянки на її внутрішній стороні, зверненої до голови, встановлюють м’які ущільнювачі (протектори), заповнені еластичним пористим матеріалом (наприклад, поролоном), або рідинним наповнювачем (наприклад, гліцерином або вазеліном).
До таких ЗІЗ належать: захисні окуляри, зокрема зі світлофільтрами; захисні окуляри від рентгенівського, лазерного, ультрафіолетового, інфрачервоного ви- промінювання та від яскравого світла; екрани для обличчя; захисні окуляри та екрани від механічних ушкоджень, пилу, бризок, хімічних речовин тощо; маски та щитки для дугового зварювання (такі, які тримають руками, або такі, що кріпляться на голові або прикріплюються до захисних касок і шоломів).
Для захисту очей найчастіше використовують відкриті й закриті захисні окуляри та лицеві щитки. Відповідно до Технічного регламенту захисні окуляри мають бути без виступів, гострих крайок, задирок або інших дефектів, які спричиняють дискомфорт чи можуть завдати шкоди під час їх використання. Крім того, вони мають бути стійкими до ударів, займання та корозії. Скло має бути без оптичних дефектів.
При виборі захисних окулярів потрібно звернути увагу на такі характеристики:
тип фільтра;
виробник;
оптичний клас;
ударна міцність;
сфера застосування;
покриття проти подряпин;
покриття проти запотівання тощо.
До засобів захисту очей від хімічних речовин є додаткові вимоги. В експлуатаційній документації необхідно вказати оптичний клас, час захисної дії та види хімічних речовин, від яких захищають окуляри, їхню концентрацію і агрегатний стан.
Засоби захисту органів дихання
ЗІЗ ОД — це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які діють інгаляційно. Вони повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), які містяться у повітрі робочої зони, а також використовуватися при нестачі кисню.
Як вибрати й експлуатувати ЗІЗОД, визначає ДСТУ EN 529:2006 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Рекомендації щодо вибору, використання, догляду і обслуговування. Настанова».
За принципом дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяють на фільтрувальні та ізолювальні. Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі — повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, розташованого поза робочою зоною.
Якщо на певних виробничих ділянках дуже велика концентрація шкідливих речовин (понад 2000 ГДК), рівень кисню в повітрі ставить лише до 18%, в повітрі є речовини невідомого складу та концентрацій, великий вміст загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих просторах, при роботі в колодязях та резервуарах, коли захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами не дає бажаного ефекту, необхідно застосовувати тільки ізолювальні засоби захисту органів дихання, які в змозі забезпечити людину повітрям, що придатне для дихання та надійно ізолюють органи дихання від навколишнього середовища.
Щоб зменшити професійні ризики, необхідно використовувати якісні ЗІЗОД. При цьому потрібно поінформувати працівників про маркування, обслуговування, час захисної дії та строки заміни засобів захисту.
Засоби захисту рук, плеча та передпліччя
Засоби індивідуального захисту рук — це спорядження, призначене для носіння користувачем на руці, плечі та/чи передпліччі та/або захисту вказаної ділянки від одного або кількох видів небезпеки для життя та здоров'я.
До ЗІЗ рук належать: захисні рукавиці та рукавички (безпальчикові рукавички); напальчники; надолонники; нарукавники; налокітники; наплічники; антиелектростатичні браслети та кільця; назап'ясники для важкої праці.
іонізувального (іонізуючого) випромінювання та радіоактивних речовин;
електричного струму та статичної електрики;
вібрації;
холоду і знижених температур;
спеки і теплових випромінювань.
Рукавиці та рукавички виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів.
Основним критерієм вибору ЗІЗ рук є умови праці, в яких ними будуть користуватися. Тому перш, ніж їх придбати потрібно проаналізувати, від якого чинника потрібно захистити працівників. Інколи небезпечних чинників може бути декілька. Це також враховують при виборі засобів захисту.
захисний одяг від радіоактивного ураження, фартухи для захисту від рентгенівського випромінювання;
пилонепроникний одяг;
газонепроникний одяг;
рятувальні жилети;
сигнальний одяг флуоресціювальний, світловідбивний (світлоповертальний) одяг та доповнення до нього (пов’язки, рукавиці тощо);
захисні покривки з поліхлорвінілового пластикату, які вдягають поверх основного одягу для додаткового захисту від контактного забруднення радіоактивними, токсичними речовинами та розчинами кислот і лугів.
Захисний одяг повинен відповідати жорстким вимогам щодо виготовлення та мати відповідні технічні характеристики щодо захисних властивостей. Водночас він має бути комфортним, зручним для носіння та відповідати розміру і зросту працівника.
Якщо функціональні обов’язки працівника пов’язані з ризиком травмування ніг, то спецвзуття стає невід’ємною частиною робочої одежі. Для захисту ніг та стегон використовуються різноманітні чоботи та напівчоботи, черевики до гомілок або литок; туфлі; тапочки; калоші; унти; наколінники; гетри; щитки тощо.
Основне призначення спецвзуття — це захист ніг від шкідливого впливу та можливих виробничих ушкоджень ніг: термічних опіків, подразнювального впливу агресивного середовища, порізів і проколів, потрапляння сторонніх предметів на шкіру.
Спеціальне взуття має не лише захищати, а й бути комфортним для власника.
Засоби захисту від падіння з висоти
Для того щоб уберегти працівників від падіння з висоти, їх забезпечують засобами колективного та індивідуального захисту. Спецодяг, спецвзуття та інші ЗІЗ обирають з урахуванням вимог безпеки для кожного конкретного виду робіт, характеру та умов праці, виду й тривалості дії небезпечних та/або шкідливих виробничих факторів.
До засобів захисту від падіння з висоти належать:
пояси запобіжні;
захисні каски;
страхувальні канати;
запобіжні верхолазні пристрої;
уловлювачі з вертикальним канатом;
огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо;
верхолазне спорядження, яке використовують разом із вказаними засобами захисту.
ЗІЗ від падіння з висоти забезпечені системою ременів для кріплення їх до тіла споживача й системою кріплення до надійної опори. У передбачуваних умовах експлуатації засоби захисту від падіння з висоти обмежують шлях вертикального падіння працівника так, щоб запобігти його зіткненню з перешкодами. Гальмівне зусилля, що виникає при цьому, не має завдавати тілесних ушкоджень працівнику або виводити з ладу засоби індивідуального захисту.
Для обліку результатів огляду та випробування запобіжних поясів і страхувальних канатів використовують Журнал обліку та зберігання засобів захисту.
Для захисту шкіри працівників використовують дерматологічні засоби у вигляді захисних кремів, мазей, гелів, спреїв тощо. Вони захищають відкриті ділянки шкіри від різноманітних біологічних, механічних та хімічних чинників та допомагають запобігти розвитку захворювань шкіри.
Виділяють такі групи дерматологічних ЗІЗ:
захисні;
очищувальні;
репаративні.
Захисні дерматологічні засоби не повинні забруднювати виробничі матеріали і готові вироби. Вимоги до показників їх захисних, експлуатаційних і фізіолого-гігієнічних властивостей мають встановлюватися нормативно-технічною документацією на конкретні препарати.
Дерматологічні засоби повинні мати упаковку з інструкцією. На ній має бути інформація про призначення, правила застосування, зберігання, термін придатності препарату.
Для захисту працівників, що контактують з олійними (водонерозчинними) робочими матеріалами (нафтопродуктами, маслами, фарбами, клеями, смолами, сажею, кіптявою тощо), застосовуються захисні креми гідрофільної дії.
Для захисту працівників, котрі мають справу з розчинами солей, кислот, лугів, мастильно-охолоджувальними рідинами, мийними дезінфекційними засобами, вапном, цементом, застосовують креми гідрофобної дії. Водночас існують креми універсальні, що захищають від усіх перелічених вище факторів.
Ознайомтеся зі зразком 
