Засоби індивідуального захисту органів дихання захищають працівників від несприятливого впливу зовнішнього середовища. На які види поділяються ЗІЗ органів дихання, хто має ними забезпечувати, в яких ситуаціях їх потрібно використовувати – про все це і не тільки у статті
Необхідність захисту органів дихання людини від несприятливого впливу зовнішнього середовища існує зокрема в таких сферах:
- медицина;
- авіація;
- космічна і підводна техніка;
- у гірничорятувальній, пожежній і водолазній справах;
- де застосовуються дихальні апарати для роботи в непридатній для дихання атмосфері, насиченій отруйними речовинами або в атмосфері, що містить недостатню кількість кисню.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників засобами індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД), зокрема протипиловими фільтрувальними респіраторами та протигазами, щоб унеможливити або мінімізувати вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників, запобігти нещасним випадкам і професійним захворюванням.
Як витрати на спецодяг віднести до заходів з охорони праці
Нормативне регулювання видачі ЗІЗОД
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону праці» на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами, робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.
Порядок забезпечення засобами індивідуальної безпеки регулюється на законодавчому рівні. Чинними є Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804.
ЗІЗ мають відповідати Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою КМУ від 21.09.2019 № 771.
Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників засобами індивідуального захисту згідно зі ст. 8 Закону «Про охорону праці» покладається на роботодавця, який зобов’язаний забезпечити їх придбання, комплектування, видачу та утримання відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та чинного на підприємстві колективного договору за свої кошти.
Як вибрати та застосовувати ЗІЗОД, визначають Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджені наказом Держгірпромнагляду від 28.12.2007 № 331 (НПАОП 0.00-1.04-07). Також потрібно орієнтуватися на ДСТУ EN 529:2006 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Рекомендації щодо вибору, використання, догляду і обслуговування. Настанова».
Керуйтеся рекомендаціями наших експертів
Що враховувати при виборі засобів індивідуального захисту органів дихання
На вибір ЗІЗОД впливають такі чинники:
- величина забруднення робочої зони;
- якість фільтрів;
- час захисної дії;
- відповідність півмаски обличчю.
Процедура вибору ефективних респіраторів передбачає:
- ідентифікацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
- оцінку ризиків професійних захворювань внаслідок помилок при виборі й експлуатації засобів захисту;
- обґрунтування вибору;
- навчання працівників, як використовувати, зберігати й обслуговувати респіратори.
Ідентифікацію шкідливих речовин проводять під час атестації робочих місць за умовами праці.
Для оцінки ризиків професійних захворювань використовують методи, описані в ДСТУ ІЕС/ІSО 31010:2013 «Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику».
У програмі навчання працівників вказують інформацію про будову ЗІЗОД, як їх правильно використовувати та як діяти під час надзвичайних ситуацій. Рекомендовано попередньо носити ці засоби захисту, щоб звикнути та оцінити їх зручність.
Які норми видачі ЗІЗ для працівників підприємств сільського господарства
Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання
Індивідуальні засоби захисту дихання — це спеціальні та технічні пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від шкідливих виробничих та інших чинників. Вони одягаються на обличчя в умовах небезпечного виробництва, пожежі, смогу і пилових бур, при нестачі кисню та за наявності різноманітних забруднювачів у повітрі робочої зони (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу).
П’ять основних ознак поділу ЗІЗОД
За характером навколишнього середовища (газ або рідина) і за його тиском ЗІЗОД поділяють на
- наземні,
- висотні,
- підводні.
Наземні дихальні апарати застосовуються на поверхні та під землею при нормальному атмосферному тиску з невеликими його відхиленнями від середнього рівня. Висотні застосовують в основному в авіації. Підводні дихальні апарати застосовують для водолазних робіт.
За принципом дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяють на:
- фільтрувальні,
- ізолювальні.
Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі — повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, розташованого поза робочою зоною.
Фільтрувальні ЗІЗОД за призначенням поділяються на такі типи:
- протиаерозольні, або пилозахисні;
- протигазові, або газозахисні;
- універсальні, або пилогазозахисні.
Зверніть увагу!
У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин та за недостатнього вмісту кисню в повітрі (до 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у закритих ємностях, при роботі в колодязях та резервуарах, а також в інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами, необхідно застосовувати тільки ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри.
Ізолювальні ЗІЗОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. За своїми конструкційними особливостями вони поділяються на:
У перших – повітря для дихання подається по шлангу із зони чистого повітря, розташованої поза робочою зоною. Подавання повітря здійснюється безпосередньо самим працівником (під час вдихання) або повітроподавальною установкою (шлангові ЗІЗОД з примусовим подаванням повітря). Видихання повітря відбувається в навколишнє середовище.
Автономні ЗІЗОД мають у своєму складі власне джерело дихальної суміші, розташоване в корпусі. Вони поділяються на:
У перших – весь запас повітря (кисню), що вдихається, зберігається у стисненому чи зрідженому стані в балоні, а видихання здійснюється в атмосферу. В генеративних – повітря, що видихається, після очищення його від вуглекислого газу та вологи, додавання кисню із запасу, який зберігається в балоні, повторно використовується для дихання (системи замкнутого типу).
До основних ЗІЗОД належать протигази та респіратори.
Протигази та респіратори
Протигаз — це пристрій, що використовується для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних та радіоактивних речовин і бактерій, що містяться в повітрі у вигляді пари, газів або аерозолів. На нафтогазодобувних, вугільних і гірничорудних підприємствах застосовуються фільтруючі та ізолюючі протигази.
За способом подачі повітря ізолювальні пристрої поділяються на шлангові, подача повітря в яких здійснюється за допомогою шлангу від стаціонарного джерела та автономного пристрою, тобто джерела чистого кисню у переносному балоні.
Протигази: а – фільтрувальні; б, в – ізолювальні шлангові
Респіратор це полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолю, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини.
За призначенням респіратори, своєю чергою, поділяються на:
- протигазові – захищають від парів та газів (наприклад, бензолу, ацетону, хлору);
- протиаерозольні – утримують дрібні частки пилу, диму та туману;
- універсальні забезпечують комбінований захист як від газів, так і від аерозолів.
Види респираторів за умовами експлуатації
Конструктивні особливості визначають тривалість використання пристрою:
1. Одноразові респіратори – фільтрувальний елемент є незнімною частиною маски.
Після того як фільтр забивається пилом або вологою (туманом), виріб стає непридатним і підлягає утилізації. Такі моделі найчастіше використовують у вугільній, гірничодобувній та машинобудівній промисловості, де існує високий ризик вдихання виробничого пилу.
2. Багаторазові респіратори – конструкція передбачає можливість заміни фільтрів у міру їхнього забруднення хімічними частками, димом або пилом.
Це робить їх економічно вигідними при тривалих роботах, проте потребує суворого контролю за своєчасним оновленням фільтрувальних картриджів.
Як використовувати та зберігати ЗІЗ для робіт із пестицидами
Класифікація за типом прилягання та спецзасоби захисту
Окрім фільтрувальних властивостей, ефективність захисту критично залежить від конструкції маски та способу подачі повітря.
Конструктивні особливості прилягання
За ступенем герметичності засоби захисту поділяють на дві групи:
1. Щільно прилягаючі маски – виготовляються з еластичних матеріалів (гума, силікон, неопрен).
Вони легко адаптуються до контурів обличчя, забезпечуючи високу герметичність.
2. Нещільно прилягаючі вироби – це пневмокуртки, капюшони та шоломи.
Вони використовуються у випадках, коли необхідний захист не лише органів дихання, а й усієї голови чи верхньої частини тулуба.
Саморятівники: захист під час пожежі
Для евакуації з зони задимлення використовують спеціалізовані пристрої — саморятівники. Вони поділяються за принципом дії:
- Фільтруючі – очищують навколишнє повітря від токсичних продуктів горіння (зокрема чадного газу) за допомогою спеціальних сорбентів.
- Ізолювальні – повністю блокують доступ зовнішнього повітря. Вони мають автономне джерело кисню і розраховані на короткий час (зазвичай 15–20 хвилин). Це забезпечує повний захист очей та дихальних шляхів від екстремально високих температур і критичної концентрації токсинів.
Важливо знати!
При використанні масок із щільним приляганням бажано не мати рослинності на обличчі, адже через щілини може потрапляти невідфільтроване й небезпечне для здоров’я повітря. Маска за таких умов буде неефективною і не зможе захистити органи дихання від попадання частинок пилу і газів. Вдягаючи припасовані маски, потрібно знімати окуляри, тому що вони також погіршують ступінь прилягання до обличчя. Необхідно враховувати й інші фактори при носінні ЗІЗОД.
Отже, працівників, які виконують роботи у шкідливих умовах з великою ймовірністю вдихання небезпечних для здоров’я газу і пилу, заборонено допускати до робочого місця без елементів індивідуального захисту. Контроль за цим покладено на адміністрацію та службу охорони праці відповідного суб’єкта господарювання. Працівників зобов’язані не лише забезпечити засобами індивідуального захисту, а й влаштовувати тренування, на яких вони мають навчитися правильно їх одягати та використовувати. Виконання цих заходів, а також регулярне проведення інструктажів з охорони праці — запорука безпеки і здоров’я працівників.
