На підприємствах, діяльність яких пов’язана з небезпечними роботами, працівникам видають спеціальне взуття та одяг. У статті розповімо про види спецвзуття, як здійснюється його облік, як правильно зберігати спецзвуття та доглядати за ним.
Спеціальне взуття: нормативне регулювання
Спеціальний одяг, спецзвуття та інші засоби індивідуального захисту зменшують вплив на працівників небезпечних і шкідливих чинників, запобігають нещасним випадкам та професійним захворюванням. Забезпечити працівників спецодягом та спецвзуттям — обов’язок роботодавця.
Таблиця врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ
Засоби індивідуального захисту видають безплатно працівникам, які зайняті на:
- роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці;
- роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними і температурними умовами;
- разових роботах, пов’язаних із ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо.
Основне призначення спецвзуття — це захист ніг від шкідливого впливу та можливих виробничих ушкоджень ніг: термічних опіків, подразнювального впливу агресивного середовища, порізів і проколів, потрапляння сторонніх предметів на шкіру. Як правило, якщо функціональні обов’язки працівників певною мірою пов’язані з ризиком травмування ніг, то спецвзуття стає невід’ємною частиною робочої одежі.
Спеціальне взуття має не лише захищати, а й бути комфортним для власника.
Нормативні вимоги до спецодягу та спецвзуття
Загальні вимоги до засобів індивідуального захисту, що використовують працівники під час трудового процесу, визначають Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804 (НПАОП 0.00-7.17-18; далі — Мінімальні вимоги).
Орієнтовний перелік робіт, на яких необхідно застосовувати ЗІЗ, визначає додаток 3 до Мінімальних вимог.
Вимоги до спецодягу та спецвзуття встановлюють:
- ДСТУ EN ISO 13688:2016 «Одяг захисний. Загальні вимоги»;
- ДСТУ EN ISO 20471:2016 «Одяг підвищеної видимості. Методи випробування та вимоги»;
- ДСТУ ENV 342-2001 «Одяг спеціальний для захисту від знижених температур».
Коли роботодавець визначає потребу в ЗІЗ, він повинен передбачати спеціальний одяг і спеціальне взуття окремо для чоловіків і жінок. При цьому він має вказати назву ЗІЗ, врахувати їх модель, призначення за захисними властивостями, розмір і зріст.
Працівник травмувався, коли виконував роботу без ЗІЗ
Захисні властивості спецвзуття
Найчастіше використовують такі види спецвзуття: гумові чоботи або калоші, суконні й утеплені валянки, легкі сабо для лікарів. Незалежно від виду спецвзуття повинно забезпечувати захист від:
- механічних ушкоджень (удари, вібрації);
- ковзання;
- надмірно високих або низьких температур;
- статичних навантажень;
- біологічних показників;
- покриття від пилу та промислового бруду;
- електричної напруги;
- хімічних небезпечних речовин.
За необхідністю, спецвзуття може мати антипрокольний шар і міцний підносок, що захищатиме ноги робітника від удару.
Правила догляду за спецвзуттям
Вибираючи спецвзуття, потрібно приділяти особливу увагу комфорту розташування стопи всередині та належному розмірі окремої пари. Для того, щоб взуття прослужило довго, слід дотримуватися таких основних правил догляду за ним:
- експлуатувати взуття потрібно лише відповідно до його цільового призначення;
- після завершення зміни необхідно очистити взуття від бруду та залишити в розкритому вигляді для провітрювання і просушування; валяне взуття доцільно сушити при температурі менше 40 °C і чистити сухою щіткою у напрямку ворсу;
- обробляти взуття агресивними хімічними речовинами не дозволяється;
- час безперервного користування взуттям має становити не більше 9-12 год;
- в період міжсезоння взуття слід ховати в поліетиленові пакети, попередньо обробивши його нафталіном або іншими речовинами від молі.
Це може врятувати ваше життя
Зберігання спеціального взуття
На споживчі та експлуатаційні властивості спецвзуття впливають умови його зберігання. Тому огляд та обслуговування спеціального взуття та інших ЗІЗ суб’єктів господарювання має виконувати підготовлений персонал, який знає вимоги інструкцій з їх експлуатації, чи спеціалізована організація. Інформацію щодо догляду й обслуговування надають кожному працівнику, який використовує ЗІЗ, під час їх видачі та проведення періодичних інструктажів із питань охорони праці (п. 15 розд. III Мінімальних вимог).
Прийняті на зберігання теплий спецодяг і спецвзуття, що були в ужитку, слід продезінфікувати, ретельно очистити від забруднень і пилу, висушити та відремонтувати. Під час зберігання їх необхідно періодично оглядати (п. 22 розд. III Мінімальних вимог).
Правила зберігання спеціального взуття
Спецзвуття зберігають у сухих і закритих приміщеннях, захищених від атмосферних опадів і надмірної вологи, оскільки ключовими чинниками, що впливають на умови зберігання взуття, є відносна вологість та температура повітря в приміщенні. Так, найоптимальнішими для зберігання взуття вважаються такі показники:
- відносна вологість на рівні 50-65%;
- температура — 8-18 °C.
Основні матеріали, з яких виготовляється взуття, такі, як шкіра, тканини, картон, повсть, є гігроскопічними, тобто здатними поглинати вологу або віддавати її. При високій відносній вологості повітря в приміщенні деталі взуття з гігроскопічних матеріалів зволожуються, змінюють свої розміри, металеві елементи і фурнітура піддаються корозії. На шкіряних чоботах може вирости цвіль, що різко погіршує зовнішній вигляд матеріалу, послаблює його механічні властивості.
Однак залишати взуття в занадто сухих та теплих умовах також не варто, адже це також може призвести до погіршення його властивостей. У шкіряного взуття з’являються ущелини, тріщини, заламуються верхня кромка і крила задників, виникає зморшкуватість та інші дефекти. Крім того, пересохла шкіра стає жорсткою і не комфортною для подальшого носіння.
Так само при високих температурах в приміщеннях та під впливом прямого сонячного світла відбувається прискорене старіння і штучних матеріалів, гуми й полімерних елементів. Пофарбоване покриття вицвітає та розтріскується при носінні. Взуття швидко руйнується та перестає виконувати свої захисні функції.
Які існують засоби захисту працівників у разі надзвичайних ситуацій
Складати спеціальне взуття потрібно на відстані більш ніж 20 сантиметрів від стін і 100 см від опалювальних приладів. Шкіряне і гумове взуття у фабричній упаковці розкладають на полицях по 2 коробки в глибину і по 5-6 штук у висоту. Взуття без упаковки розкладають на полицях поруч одне з одним (до 5 пар у висоту) через картонні прокладки. Валяне взуття, зазвичай, складають у міцні мішки. Гумове взуття, для якого немає упаковки, закривають шаром паперу.
При зберіганні валяного спецвзуття та взуття, утепленого хутром, слід вжити додаткових заходів для захисту від молі, а саме — обробити саме взуття і стіни приміщення, де воно лежить, протимолевими аерозолями.
