Спецвзуття: вимоги та правила використання

Спеціальне взуття: нормативне регулювання

Використання спеціального взуття спрямоване на мінімізацію впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, запобігання травматизму. Відповідно до статті 8 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний власним коштом забезпечити придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Ці заходи мають відповідати встановленим нормативно-правовим актам з охорони праці та положенням колективного договору підприємства.

ПІДПИСАТИСЯ НА НАШ TELEGRAM

Засоби індивідуального захисту видають безплатно працівникам, які зайняті на:

• роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;
• роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними та температурними умовами;
• разових роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо.

Призначення спецвзуття полягає у захисті нижніх кінцівок від:

• механічних пошкоджень (порізів, проколів),
• термічних опіків,
• впливу агресивних середовищ.

На роботах із високим ризиком травмування використання сертифікованого взуття є обов'язковим елементом захисту. При цьому конструкція спецвзуття має забезпечувати поєднання захисних властивостей з ергономічністю та комфортом для щоденної експлуатації.

Нормативні вимоги до спецодягу та спецвзуття

Загальні вимоги до засобів індивідуального захисту, що використовують працівники під час трудового процесу, визначають Мінімальні вимоги безпеки та охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804 (НПАОП 0.00-7.17-18; далі — Мінімальні вимоги).

Орієнтовний перелік робіт, на яких необхідно застосовувати ЗІЗ, визначає додаток 3 до Мінімальних вимог.

Чи зобов’язане підприємство видавати взуття для робіт на висоті

• Чи зобов’язане підприємство видавати взуття для робіт на висоті та в кабельній каналізації і які нормативні документи це регулюють? Рішення:...

Вимоги до спецвзуття встановлюють:

• ДСТУ 7239:2011 Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація;
• ДСТУ EN ISO 20347:2022 Засоби індивідуального захисту. Спецвзуття (EN ISO 20347:2022, IDT; ISO 20347:2021, IDT).

Коли роботодавець визначає потребу в ЗІЗ, він повинен передбачати спеціальний одяг і спеціальне взуття окремо для чоловіків і жінок. При цьому він має вказати назву ЗІЗ, врахувати їх модель, призначення за захисними властивостями, розмір і зріст.

Види засобів захисту ніг та стегон:

• чоботи, напівчоботи;
• черевики до гомілок або литок;
• туфлі;
• тапочки;
• калоші;
• унти;
• наколінники;
• гетри;
• щитки;
• взуття водонепроникне;
• взуття для захисту від нафти та нафтопродуктів, олив, жирів, кислот, лугів;
• взуття з жаростійкою підошвою;
• взуття, що запобігає ковзанню;
• взуття від знижених температур;
• вібростійкі черевики та чоботи;
• електроізолювальні чоботи, черевики, боти, калоші;
• антиелектростатичне взуття, черевики та чоботи;
• захисні черевики для роботи з ланцюговими пилами;
• взуття з додатковим захистом пальців від удару;
• взуття, стійке для захисту від дрібного скла;
• взуття, яке швидко можна розстебнути чи розв’язати;
• черевики на дерев’яній підошві;
• змінні підошви (тепло-, постійкі або проколостійкі);
• змінні шипи та пластини (для криги, снігу та слизької підлоги).

Як розробити технічне завдання для вибору або виготовлення ЗІЗ

Захисні властивості спецвзуття

Спеціальне взуття повинно забезпечувати захист від таких небезпечних та шкідливих виробничих факторів:

• механічних впливів — ударів, стискання, проколів, вібрацій;
• ковзання — за рахунок протиковзних властивостей підошви;
• підвищених і знижених температур — включаючи контакт з нагрітими поверхнями та вплив холоду;
• електричного струму — шляхом застосування електроізолювальних матеріалів;
• електростатичних зарядів — за рахунок антистатичних властивостей;
• хімічних речовин — кислот, лугів, нафтопродуктів, олив і жирів;
• біологічних чинників — мікроорганізмів та забруднень;
• пилу та виробничих забруднень;
• вологи — за рахунок водонепроникних або водовідштовхувальних матеріалів.

Цікаве з системою Експертус Безпека праці

• Чи можна оштрафувати працівника, який не носить спецодяг

Конструктивне забезпечення захисних властивостей

Залежно від умов експлуатації, захисні властивості спецвзуття досягаються шляхом застосування відповідних конструктивних елементів:

• захисний підносок (металевий або композитний) — для захисту пальців від удару;
• антипрокольна устілка — для запобігання пошкодженню стопи гострими предметами;
• протиковзна підошва — для роботи на слизьких поверхнях;
• тепло- та холодоізоляційні матеріали;
• електроізоляційні або антистатичні шари;
• хімічно стійкі матеріали верху та підошви.

Цікаве в системі Експертус Безпека праці

• Як діяти роботодавцю, якщо працівник відмовляється носити ЗІЗ

Правила догляду за спецвзуттям

Під час вибору спеціального взуття необхідно забезпечити відповідність його розміру анатомічним особливостям стопи працівника, а також належний рівень комфорту та фіксації стопи, що є важливим чинником безпеки праці.

Експлуатація та догляд

Для збереження захисних властивостей і продовження строку служби спеціального взуття необхідно дотримуватися таких вимог:

• спеціальне взуття слід використовувати виключно за призначенням відповідно до умов, для яких воно передбачене;
• після кожної робочої зміни взуття необхідно:
• очищати від забруднень;
• просушувати та провітрювати у розкритому вигляді;
• сушіння повинно здійснюватися за природних умов або при температурі не вище 40 °C, зокрема валяне взуття очищають сухою щіткою у напрямку ворсу;
• забороняється застосування агресивних хімічних речовин, які можуть пошкодити матеріали та знизити захисні властивості;
• тривалість безперервного використання спеціального взуття не повинна перевищувати 9–12 годин, залежно від умов праці;
• під час зберігання у міжсезонний період взуття необхідно:
• очищати та висушувати;
• обробляти засобами захисту від біологічних шкідників;
• зберігати у захищеному від вологи середовищі (зокрема в упаковці).

Таблиця врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ

Зберігання спеціального взуття

На споживчі та експлуатаційні властивості спецвзуття впливають умови його зберігання. Тому огляд та обслуговування спеціального взуття та інших ЗІЗ суб'­єктів господарювання має виконувати підготовлений персонал, який знає вимоги інструкцій з їх експлуатації, чи спеціалізована організація. Інформацію щодо догляду й обслуговування надають кожному працівнику, який використовує ЗІЗ, під час їх видачі та проведення періодичних інструктажів із питань охорони праці (п. 15 розд. III Мінімальних вимог).

Прийняті на зберігання теплий спецодяг і спецвзуття, що були в ужитку, слід продезінфікувати, ретельно очистити від забруднень і пилу, висушити та відремонтувати. Під час зберігання їх необхідно періодично оглядати (п. 22 розд. III Мінімальних вимог).

Читайте більше в оновленій системі Експертус безпека праці

• Засоби індивідуального захисту на підприємстві
• Яким тканинам надавати перевагу під час вибору спецодягу
• Як розробити технічне завдання для вибору або виготовлення ЗІЗ

Правила зберігання спеціального взуття

Спецвзуття зберігають у сухих і закритих приміщеннях, захищених від атмосферних опадів і надмірної вологи, оскільки ключовими чинниками, що впливають на умови зберігання взуття, є відносна вологість та температура повітря в приміщенні. Так, найкращими для зберігання взуття вважаються такі показники:

• відносна вологість на рівні 50-65%;
• температура — 8-18 °C.

Основні матеріали, з яких виготовляється взуття, такі, як шкіра, тканини, картон, повсть, є гігроскопічними, тобто здатними поглинати вологу або віддавати її. При високій відносній вологості повітря в приміщенні деталі взуття з гігроскопічних матеріалів зволожуються, змінюють свої розміри, металеві елементи та фурнітура піддаються корозії. На шкіряних чоботах може вирости цвіль, що різко погіршує зовнішній вигляд матеріалу, послаблює його механічні властивості.

Однак залишати взуття в занадто сухих та теплих умовах також не варто, адже це також може призвести до погіршення його властивостей. У шкіряного взуття з'являються ущелини, тріщини, заламуються верхня кромка і крила задників, виникає зморшкуватість та інші дефекти. Крім того, пересохла шкіра стає жорсткою і не комфортною для подальшого носіння.

Так само при високих температурах в приміщеннях та під впливом прямого сонячного світла відбувається прискорене старіння і штучних матеріалів, гуми й полімерних елементів. Пофарбоване покриття вицвітає та розтріскується при носінні. Взуття швидко руйнується та перестає виконувати свої захисні функції.

Складати спеціальне взуття потрібно на відстані більш ніж 20 сантиметрів від стін і 100 см від опалювальних приладів. Шкіряне і гумове взуття у фабричній упаковці розкладають на полицях по 2 коробки в глибину і по 5-6 штук у висоту. Взуття без упаковки розкладають на полицях поруч одне з одним (до 5 пар у висоту) через картонні прокладки. Валяне взуття, зазвичай, складають у міцні мішки. Гумове взуття, для якого немає упаковки, закривають шаром паперу.

При зберіганні валяного спецвзуття та взуття, утепленого хутром, слід вжити додаткових заходів для захисту від молі, а саме — обробити саме взуття і стіни приміщення, де воно лежить, протимолевими аерозолями.