Право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими умовами праці

Щорічна відпустка працівника складається з основної та додаткових (ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).

Щорічні додаткові відпустки бувають:

• за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
• за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Кому надають щорічну додаткову відпустку

Щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надають:

• за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів (далі — к. д.), працівникам зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників (ст. 7 Закону про відпустки);
• за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки):
  • окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або яку виконують в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 к. д.;
  • працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 к. д. за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Право на відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці визначають відповідно до постанови КМУ від 17.11.1997 № 1290 за затвердженими нею списками, зокрема:

• Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на  роботах  в  яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1);
• Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (далі — Список № 2).

Конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Атестація робочих місць: для чого проводять та які пільги визначають

Який стаж роботи зараховують

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховують:

• час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Підстава — стаття 82 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та стаття 9 Закону про відпустки.

Згідно з роз’ясненням Мінсоцполітики від 28.08.2013 № 116/13/32-13, якщо працівник перебував на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених відповідним Списком, менше половини тривалості робочого дня, ці дні не зараховують до стажу, що дає право на додаткові відпустки.

Як надають додаткові відпустки

Порядок надання додаткових відпусток урегульовано Законом про відпустки та Порядками застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 30.01.1998 № 16 (далі — Порядки застосування Списків).

Щорічну додаткову відпустку, передбачену статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 Закону про відпустки, надають понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 к. д., а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 к. д. (ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за Списком № 1 чи Списком № 2, а також за ненормований робочий день — ці відпустки не сумують, а надають лише один вид щорічної додаткової відпустки.

Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України, зокрема, пунктом 1 постанови № 1290 передбачено, що щорічні додаткові відпустки з кількох підстав надають працівникам, професії та посади яких позначені у Списках у графі «максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки….» значком  «*», тобто зірочкою.

Так у Списках № 1 та № 2 позначені таким значком:

• робітники, майстри гірничі, а також працівники, зайняті на роботах з проходки, поглиблення вертикальних стволів при здійсненні підземних робіт в діючих, та тих, що будуються і дренажних шахтах з видобування кам’яного та бурого вугілля, бітумінозного сланцю та будівництва шахт;
• робітники і майстри гірничих дільниць: очисної (добувної), гірничопідготовчої, гірничо-капітальної,  буропідривних (бурових, підривних) робіт; внутрішньошахтного транспорту, закладних комплексів та комплексів підземного подрібнення, зайняті на роботах з розробки ртутних руд, інших корисних копалин;
• інші професії та посади.

Тобто працівникам, тривалість відпусток яких позначена у Списках значком «*», надають щорічні додаткові відпустки за двома підставами: за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці. Тривалість відпусток сумують.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надавати одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

☝ Хто з працівників автопідприємств має право на щорічні додаткові відпустки та як їх отримати

Право на відпустки повної тривалості

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 79 КЗпП та ст.10 Закону про відпустки).

У разі надання додаткових відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається залежно від часу зайнятості працівника в умовах, передбачених відповідними Списками та пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків (частина сьома статті 10 Закону про відпустки), коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість відпусток

Черговість відпусток визначають графіками та доводять до відома усіх працівників.

Графіки затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Коли складають графіки, враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

При цьому роботодавець має змогу спланувати й забезпечити нормальну роботу підприємства за умови прогнозованої відсутності працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджують між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Той зобов’язаний письмово повідомити працівнику про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надають працівникам.

Слід мати на увазі, що Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» від 09.07.2022 № 2434-IX (далі — Закон № 2434-IX) Кодекс законів про працю доповнено главою III-Б «СПРОЩЕНИЙ РЕЖИМ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН», якою встановлені деякі особливості надання відпусток, зокрема:

• на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана повної тривалості з урахуванням встановлених КЗпП норм тривалості щорічних відпусток;
• за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на термін більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо така умова передбачена трудовим договором;
• заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Важливо, що трудовий договір у цьому випадку укладається в письмовій формі чи за згодою між працівником і роботодавцем — у формі електронного документа відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Водночас в умовах воєнного стану положення трудового договору застосовуються в тій частині, що не суперечать законодавству щодо регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

 Зверніть увагу, що Закон № 2434-IX діятиме під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», і втратить чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан:

• як організувати роботу працівників

Поділ відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 к. д.

Згідно зі статтею 12 Закону про відпустки невикористану частину щорічної відпустки потрібно надати працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надають відпустку (однак у період дії воєнного стану ця норма статті 12 не застосовуються згідно з Законом № 2136-IX з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022.

За бажанням працівника частину щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної відпустки не має бути менше ніж 24 к. д.

У разі коли працівник був звільнений, йому виплачують грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. На це вказує стаття 24 Закону про відпустки.

Законодавство не передбачає строк давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Також воно не містить заборони надавати невикористані щорічні відпустки.

Якщо працівник бере невикористану додаткову відпустку за минулий період поточного року, її надають тривалістю, на яку мав право працівник за минулий період. За згодою між працівником та роботодавцем додаткові відпустки за минулий і поточний період можуть надавати одночасно.

Стаття 10 Закону про відпустки встановлює обмеження щодо загальної тривалості щорічних основної та додаткових відпусток, на які має право працівник у відповідний робочий рік. Проте у разі, коли працівнику, окрім щорічних відпусток за відповідний рік, надають ще й невикористані щорічні відпустки за минулі роки, це обмеження не поширюється.

Зверніть увагу, що згідно з Законом № 2136-IX з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022 у період дії воєнного стану не застосовуються норми частини п'ятої статті 11 Закону «Про відпустки» щодо заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Як визначити тривалість відпустки

Відповідно до Порядків застосування Списків:

• щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці надають працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами Списку № 1290-1, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств;
• щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці надають незалежно від відомчого підпорядкування виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств.

Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюють колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Ці результати базуються на гігієнічній оцінці умов праці за Показниками та критеріями умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затвердженими наказом МОЗ та Мінпраці від 31.12.1997 № 383/55.

Атестацію проводять за такими нормативно-правовими актами:

• Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442;
• Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Якщо тривалість щорічної додаткової відпустки за результатами атестації перевищує максимальну тривалість, зазначену у Списку, відпустку можна продовжити на кількість днів цієї різниці власними коштами підприємства.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені Списками, але в окремі періоди робочого часу вони виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, визначених Списками, щорічну додаткову відпустку надають на тих самих підставах, що і працівникам, які мають право на таку відпустку.

Робота на відкритих територіях узимку: як убезпечити працівників

Працівникам, професії і посади яких передбачені у розділах «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списків, щорічну додаткову відпустку надають незалежно від того, в яких виробництвах чи цехах вони працюють, якщо ці професії та посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списків.

Бригадирам, помічникам і підручним робочим, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а також з особливим характером праці, щорічну додаткову відпустку надають тієї самої тривалості, що і робітникам відповідних професій, зазначених у Списку № 1290-1.

Однак це стосується лише тих помічників, назва роботи яких утворена за допомогою похідного слова «помічник». Підстава — додаток В до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327 (далі — Класифікатор професій). Похідні слова до професій можна застосовувати за умови, якщо збережуться галузева та функціональна належність, кваліфікаційні вимоги, код новоутвореної професії, не буде дублювання.

Водночас це не стосується помічників деяких професій, які окремо (зі своїм кодом) передбачає Класифікатор професій.

Якщо виробництва та цехи зазначені у Списках без переліку конкретних професій і посад, правом на щорічну додаткову відпустку користуються усі працівники цих виробництв та цехів.

У тих випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за різними професіями та на посадах, за роботу в яких надають щорічні додаткові відпустки різної тривалості, підрахунок часу роботи проводять окремо по кожному виду робіт, професій і посад. Облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснює власник або уповноважений ним орган.

Зміни та доповнення до Списків вносять у порядку, визначеному Постановою № 1290. Так, пункт 2 зазначає:

Пропозиції щодо внесення змін до Списків готує Держпраці на підставі обґрунтованих і погоджених із МОЗ клопотань заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, узгоджених із всеукраїнськими галузевими профспілками й об’єднаннями роботодавців, і подає Мінсоцполітики до Кабміну.

І наостанок, пам’ятайте, що щорічні додаткові відпустки — це компенсація за роботу із шкідливими умовами та з особливим характером праці. Тому їх надають лише за фактично відпрацьований час у цих умовах, а не авансом. Тривалість таких відпусток залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списками, не менше половини тривалості робочого дня.