завідувач відділу охорони праці Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, Київ
Держава забезпечує право медпрацівників на пільги та компенсації. Однак не завжди заклад охорони здоров’я надає їх своїм працівникам у повному обсязі. Стаття допоможе реалізувати право медичних працівників на пільги й компенсації і не заплутатися в законодавстві.
Через важкі умови праці працівники закладів охорони здоров'я мають право на пільги та компенсації. Більшість з них визначає Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII, зокрема стаття 77. Це, зокрема, такі пільги та компенсації:
безплатне забезпечення молоком або рівноцінними харчовими продуктами;
пільгове пенсійне забезпечення;
належні умови професійної діяльності;
пільгове надання житла;
судовий захист професійної честі та гідності;
інші пільги й компенсації, що надають у порядку, визначеному законодавством.
Право на пільги й компенсації працівникам, які працюють на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, залежить від результатів атестації робочих місць за умовами праці.
Куди звертатися працівникам ЛПЗ, якщо порушили їхні права
Також медичні працівники мають право на пільги та компенсації, які закріплює колективний договір закладу. Роботодавець може за власні кошти додатково зафіксувати у ньому пільги та компенсації, не передбачені законодавством (ч. 3 ст. 7 Закону про охорону праці).
Як установлювати доплати, надбавки та премії, визначають Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 (далі — Умови).
В Умовах врегульовані основні питання оплати праці медпрацівників, зокрема вказано, що оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.
Конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.
Преміювання керівників закладів, установ, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Водночас в Умовах не прописана оплата за інтенсивність, напруженість роботи. Тому, щоб диференціювати заробітну плату медпрацівників закладу, в межах фонду оплати праці визначають доплати, надбавки, премії, які має передбачати колективний договір закладу.
Страхування за рахунок державного бюджету
Обов’язково необхідно страхувати на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання професійних обов’язків, а також на випадок інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, працівників, які:
надають медичну допомогу населенню;
проводять лабораторні й наукові дослідження з проблем ВІЛ-інфекції;
виробляють біологічні препарати для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.
Страхувати таких працівників вимагає постанова КМУ «Про затвердження Порядку та умов обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції» від 16.10.1998 № 1642.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Так скеровує частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
Право медичного працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.
Медичним працівникам державних і комунальних закладів виплачують допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу, коли надають основну щорічну відпустку. Підстава — абзац четвертий пункту 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 № 524.
Через підвищену небезпеку інфікування окремі працівники протитуберкульозних закладів мають право на щорічну відпустку збільшеної тривалості. Так, 36 календарних днів замість звичайних 24 можуть відпочивати працівники протитуберкульозних закладів, які:
надають медичну допомогу хворим на туберкульоз;
працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять;
доглядають за хворими на туберкульоз та/або прибирають приміщення, у яких перебувають такі хворі.
45 календарних днів щорічної відпустки можуть використати у будь-який зручний час працівники протитуберкульозних закладів, які мають професійне захворювання.
У разі використання щорічної відпустки збільшеної тривалості (36 або 45 календарних днів) працівники протитуберкульозних закладів не можуть претендувати на інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Медпрацівникам закладів охорони здоров’я надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за підставами Списку № 2 або щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Щорічна додаткова відпустка передбачена для медичних працівників з ненормованим робочим днем. Тривалість — до семи календарних днів. Список посад медичних працівників з ненормованим робочим днем також має бути зафіксований у колективному договорі. Детальніше — у листі Мінсоцполітики «Про додаткову відпустку за безперервну роботу медичним працівникам» від 22.01.2015 № 649/0/14-15/13.
В умовах воєнного стану діють нові правила та обмеження щодо надання відпусток. Зокрема надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Підстава — частина 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136).
Невикористані дні щорічної відпустки:
надають після закінчення чи припинення воєнного стану;
або надають за згодою роботодавця під час воєнного стану;
або при звільненні виплачують компенсацію.
На інші види відпусток, зокрема й щорічну додаткову, обмеження щодо тривалості не поширюється.
Безплатне забезпечення молоком або рівноцінними харчовими продуктами
Безплатно надають молоко або інші рівноцінні харчові продукти працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці. Підстава — частина перша статті 166 КЗпП та частина перша статті 7 Закону про охорону праці.
Медичним працівникам право безплатно отримувати молоко визначають відповідно до загальних вимог законодавства.
Відносини між роботодавцем і працівниками щодо реалізації прав на пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці врегульовує Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі — Порядок № 442). Отже, право працівників на безплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів визначають за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Тобто необхідно підтвердити, що умови праці шкідливі.
Тільки на підставі атестації атестаційна комісія за погодженням із профспілковим комітетом складає перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги й компенсації, зокрема й на безплатне забезпечення молоком.
Роботодавець самостійно розв’язує всі питання щодо безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці. Головне, забезпечити ними працівників у кількості достатній, щоб відновити функціональний стан їх організму, покращити здоров’я, підтримати високий рівень працездатності та для профілактики професійних захворювань.
Забезпечення працівників, зайнятих на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами, а також газованою солоною водою належить до працеохоронних витрат. Підстава — Перелік заходів та засобів з охорони праці, затверджений постановою КМУ від 27.06.2003 № 994.
Грошову компенсацію працівникам на придбання молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором, виплачують тільки у разі роз’їзного характеру роботи (ч. 2 ст. 7 Закону про охорону праці).
професію чи посаду передбачають Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461;
результати атестації робочих місць за умовами праці підтвердили шкідливі умови праці працівника безпосередньо на робочому місці (абз. 1 п. 2 постанови КМУ «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 № 442);
працівники працюють в умовах, передбачених відповідним Списком, повний робочий день (ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII).
Коли визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовують Списки, чинні на період роботи особи.
Тож дотримуйтеся вимог законодавства, аби правильно забезпечити працівників пільгами та компенсаціями за шкідливі умови праці. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
