Відповідь
Аналіз трудового та податкового законодавства, Закону про охорону праці дає підстави стверджувати, що саме компанія-провайдер має обов’язки щодо охорони праці найнятих працівників. Адже вона виконує основні властиві роботодавцю функції:
- оформлює записи у трудовій книжці, іншу кадрову документацію;
- є стороною трудового договору;
- оплачує заробітну плату та сплачує усі необхідні податки, інші загальнообов’язкові платежі за працівника (тобто є податковим агентом найнятого працівника);
- табелює робочий час працівника та подає усі необхідні види звітності до державних органів.
Робоче місце працівника розміщене на території замовника. Тому працівник має дотримуватися його правил внутрішнього трудового розпорядку. Та це не звільняє працівника від обов’язків дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку свого безпосереднього роботодавця — компанії-провайдера. На практиці у договорі аутстафінгу можуть вказувати формулювання на кшталт «наймані працівники залишаються працівниками компанії-провайдера, але виконують свої обов’язки згідно зі вказівками та під контролем замовника».
Корисні статті про працевлаштування
Працівник за такою моделлю відносин підпорядковується як своєму юридичному роботодавцю, так і фактичному.
Працівник увесь робочий час перебуває на території підприємства-замовника, тому компанії-провайдери наголошують, щоб замовник провів усі види інструктажів із охорони праці. Такий обов’язок замовника вказують у договорі аутстафінгу. Оскільки між замовником та «орендованим» персоналом формально немає трудових відносин, то й жодних зобов’язань забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці у замовника немає. Адже Закон про охорону праці покладає такі зобов’язання лише на роботодавця.
Іноді у договорах аутстафінгу вказують, що до обов’язків компанії-провайдера входить виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, а також їх страхування від нещасних випадків. Замовник же у такому разі компенсує витрати на ці виплати.
Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232; далі — Порядок № 1232) поширюється на власників підприємств або уповноважені ними органи (роботодавців; пп. 1 п. 2 Порядку № 1232). Тобто у складі комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку немає представника компанії-замовника саме як роботодавця. Порядок № 1232 не надає замовнику жодних повноважень.
Єдиною наближеною нормою, яку можна застосувати при травмуванні працівника на умовах «запозиченої праці», є ця:
Нещасний випадок, що стався з працівником під час роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому він працює, на виділеній
території, об’єкті, дільниці іншого підприємства, розслідує і бере на облік підприємство, працівником якого є потерпілий. У розслідуванні такого нещасного випадку бере участь представник підприємства, на якому стався нещасний випадок (п. 26 Порядку № 1232).
Незрозуміло, як встановити «керівництво» посадової особи-роботодавця над працівником, якщо той згідно з договором аутстафінгу має підпорядковуватися адміністрації підприємства-замовника.
Те, що працівник перебуває на території компанії-замовника, можна кваліфікувати як:
- перебування [...] в іншому місці для того, щоб потерпілий виконав трудові (посадові) обов’язки чи завдання роботодавця з моменту, коли потерпілий прибув на підприємство до того, як він його залишив, що фіксують відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, зокрема протягом робочого та надурочного часу (пп. 2 п. 15 Порядку № 1232);
- перебування потерпілого [...] в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яку встановлюють згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, технологічної перерви [...] (пп. 19 п. 15 Порядку № 1232).
У цьому разі необхідно дослідити зміст «завдань роботодавця» та його правил внутрішнього трудового розпорядку. Як бачимо, найменша помилка, неточність чи неузгодженість в оформленні документації може погіршити і без того складне становище працівника по доказуванню факту настання виробничого нещасного випадку.
У такому разі зацікавленними не кваліфікувати нещасний випадок як виробничий, будуть одразу троє:
- компанія-провайдер — як роботодавець де-юре, який за законом відповідає за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці;
- компанія-замовник — яка згідно з договором аутстафінгу буде зобов’язана компенсувати іншій стороні договору витрати на соціальні виплати потерпілому;
- Фонд соціального страхування України — як орган, який за наданими йому повноваженнями зобов’язаний стежити, щоб виплати, пов’язані з нещасним випадком на виробництві, проводили законно.
Зауважимо і про «побічний ефект», який виникне, якщо «працеохоронне» законодавство не врахує особливості аутстафінгових відносин. Звітність про нещасні випадки у такому разі не відображатиме реальні обставини травмування. Адже звітувати про факт настання нещасного випадку має підприємство-провайдер, а не замовник, на території якого є небезпечні виробничі фактори.
Роботодавець на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 подає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держстатом, та відповідає за її достовірність (п. 57 Порядку № 1232).
СкачатиЖурнал реєстрації нещасних випадків
