Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів забезпечується відповідними законодавчими нормами. У статті розповідаємо, як забезпечити рівні можливості для всіх працівників, незалежно від статі, віку чи інвалідності, та створити безпечні умови праці для всіх
Охорона праці жінок
Охорона праці жінок та підлітків, а також охорона праці жінок та молоді врегульована положеннями трудового законодавства. Зокрема, Конституція України закріплює рівність прав жінок і чоловіків. Водночас трудове законодавство з огляду на фізіологічні особливості будови організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства встановлює спеціальні норми з охорони праці та здоров’я жінок.
Чим загрожує жінкам надмірне фізичне навантаження
Так, Кодекс законів про працю України (КЗпП) передбачає низку пільг і гарантій, що стосуються умов праці для вагітних жінок і жінок з дітьми.
Роботодавець не має права відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати заробітну плату:
- вагітним жінкам;
- жінкам, які виховують дітей віком до трьох років;
- одинокій матері, яка виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (ч. 1 ст. 184 КЗпП).
Законодавство також забороняє застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Виняток — деякі підземні роботи: нефізичні роботи або роботи із санітарного та побутового обслуговування (ст. 174 КЗпП).
Водночас у період дії воєнного стану дозволено за згодою жінки застосовувати її працю на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці та підземних роботах. Це правило не поширюється на вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року (ст. 9 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX).
Жінки можуть обіймати посади, характерні для важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці. Однак існують обмеження щодо переміщення вантажів для жінок.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом МОЗ від 10.12.1993 № 241.
Які права та обмеження в роботі для вагітних жінок і працівниць із дітьми
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками
Характер робіт | Гранично допустима вага вантажу, кг |
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) | 10 |
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни | 7 |
Сумарна вага вантажу, який переміщують протягом кожної години робочої зміни, не має перевищувати: | |
| 350 |
| 175 |
Жінок неприпустимо залучати до робіт у нічний час, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 175 КЗпП).
Вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, заборонено допускати не лише до нічних, а й до надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти у відрядження.
Проте в період дії воєнного стану застосовуються спеціальні правила. Вагітні жінки та жінки, які мають дитину віком до одного року, можуть залучатися до роботи в нічний час лише за їхньою згодою. Працівниці, які мають дітей старшого віку, можуть за своєю згодою залучатися до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направлятися у відрядження (статті 8 і 9 Закону № 2136-IX).
Охорона праці неповнолітніх
Трудове законодавство України дбає і про неповнолітніх працівників. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах і їхні особливості також регламентує Кодекс законів про працю України.
Приймаючи на роботу неповнолітніх, роботодавець повинен забезпечити їм гарантовані права та умови праці. КЗпП дозволяє брати на роботу осіб не молодше 16 років. Водночас існує декілька винятків.
Осіб, які досягли 14 років та здобувають початкову, базову середню або профільну середню освіту в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, дозволено приймати на легку роботу, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання. Працювати вони можуть у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює (ст. 188 КЗпП).
Неповнолітні можуть працювати лише скорочений робочий час. Його тривалість становить:
- 36 годин на тиждень — для осіб віком від 16 до 18 років;
- 24 год на тиждень — для осіб віком від 15 до 16 років та учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул (п. 1 ст. 51 КЗпП).
Тривалість робочого часу здобувачів освіти, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, встановленої для осіб відповідного віку.
Отже, для осіб віком від 16 до 18 років вона становить не більше 18 годин на тиждень, а для осіб віком від 14 до 16 років — не більше 12 годин на тиждень (п. 1 ст. 51 КЗпП).
Як організувати безпечну роботу неповнолітніх працівників, які норми підіймання і переміщення вантажів, які вимоги з охорони праці до практикантів, які пільги, гарантії та заборони
Осіб, які не досягли 18 років, заборонено:
- залучати до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт;
- залучати до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;
- залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Підстава — статті 55, 63, 190 та 192 КЗпП.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми встановлює наказ МОЗ від 22.03.1996 № 59.
Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної і тривалої роботи
Вік | Граничні норми ваги вантажу (кг) |
Короткочасна робота | Тривала робота |
юнаки | дівчата | юнаки | дівчата |
14 | 5 | 2,5 | — | — |
15 | 12 | 6 | 8,4 | 4,2 |
16 | 14 | 7 | 11,2 | 5,6 |
17 | 16 | 8 | 12,6 | 6,3 |
Згідно зі статтею 30 Закону про охорону праці до учнів і студентів, які проходять трудове й професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах, застосовується законодавство про охорону праці в такому саме порядку, що й до працівників підприємства.
Охорона праці осіб з інвалдінстю
Захист прав осіб з інвалідністю, зокрема права на працю, гарантують:
- Конституція України;
- Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі — Закон № 875);
- Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (далі — Конвенція);
- Конвенція МОП 1983 року «Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів» № 159.
Однією з гарантій реалізації права осіб з інвалідністю на працю є встановлення нормативу робочих місць для їх працевлаштування. Для роботодавців, у яких середньооблікова кількість штатних працівників за календарний квартал становить від 8 до 25 осіб, норматив становить одне робоче місце. Для роботодавців із середньообліковою кількістю понад 25 штатних працівників норматив становить 4% такої кількості. Для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, надавачів соціальних послуг та окремих установ, основним видом діяльності яких є реабілітація, навчання або догляд за особами з інвалідністю, норматив становить 2%. Підстава — стаття 18-2 Закону № 875.
Права й пільги осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану
Роботодавець зобов’язаний створити працівнику з інвалідністю відповідні умови праці (стаття 12 Закону про охорону праці). Умови праці створюють з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний:
- організовувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до наданих рекомендацій у сфері зайнятості та/або індивідуального плану працевлаштування;
- на прохання працівника з інвалідністю роботодавець має встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Підстава — стаття 172 КЗпП.
Законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за дискримінацію за ознакою інвалідності.
Необґрунтована відмова роботодавця забезпечити особі з інвалідністю розумне пристосування може розглядатися як форма дискримінації та бути підставою для захисту порушених прав у встановленому законом порядку, зокрема в суді.
Порушення прав осіб з інвалідністю | Відповідальність |
За пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознакою інвалідності | штраф від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ); або обмеження волі на строк до п’яти років; або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. частина перша статті 161 Кримінального кодексу України (КК) |
Відповідальність за ті самі дії, що вчинила службова особа або вони були поєднані з насильством, обманом чи погрозами | штраф від 500 до 1000 НМДГ; або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. частина друга статті 161 КК |
Дії, передбачені частинами першою або другою статті 161 КК, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки | позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років частина третя статті 161 КК |
