Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів

Загальна інформація

Під час вантажно-розвантажувальних робіт як засоби механізації можуть бути використані:

• засоби малої механізації (штабелеукладач, ручний візок з підіймальними пристроями);
• мобільні транспортно-підіймальні машини (електро- або автонавантажувач);
• машини долішнього транспорту (авто- або електрокара, електровізок);
• стаціонарні вантажопідіймальні механізми (мостовий кран, кран-балка, тельфер, таль).

Для виконання вантажно-розвантажувальних робіт та внутрішньо-складських операцій найчастіше використовується такий засіб механізації як навантажувач — машина циклічної дії, що належить до безрейкового долішнього транспорту, яку обладнано підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахватних пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування, навантаження та розвантаження, штабелювання та укладання вантажів (пп. 2.1.24 Правил № 308).

За функціональними ознаками навантажувачі поділяють на типи, визначені Правилами № 308, а залежно від умов використання різними нормативно-правовими актами навантажувачі поділяють на види, зокрема:

• сільськогосподарський (ГОСТ 28099-89);
• землерийний (ГОСТ 28635-90);
• будівельний фронтальний одноковшевий (ГОСТ 16391-80);
• лопати-навантажувачі (ДСТУ 3932-2000);
• для роботи в контейнерних та критих залізничних вагонах (ГОСТ 27270-87);
• загального призначення (ГОСТ 24366-80, ГОСТ 16215-80);
• спеціального призначення (наприклад, військового).

 Зверніть увагу! 

Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 31.12.2008  № 308 втратили чинність (розпорядження Кабміну від 10 березня 2017 р. № 166-р). Наказом Мінсоцполітики від 27 серпня 2018 року № 1220 затверджено Правила охорони праці під час експлуатації навантажувачів.

Нормативне регулювання

Вимоги щодо безпечної експлуатації навантажувачів конкретизують галузеві нормативно-правові акти з охорони праці, пов’язані з виконанням вантажно-розвантажувальних робіт: на залізничному транспорті — Правила № 311; на автомобільному транспорті — Правила № 5; на об’єктах оптової торгівлі — Правила № 78, Правила ВР; внутрішньозаводського транспорту — Правила ВТ.

Скачати Перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці, що висувають вимоги до експлуатації навантажувачів

 Читайте також: Розпорядження Кабміну № 166-р скасувало десяток НПАОП. Чим керуватися далі?

Будову, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, ремонт та експлуатацію навантажувачів регламентовано Правилами № 308, а проведення вантажно-розвантажувальних робіт — ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80. Безпека експлуатації безрейкового долішнього транспорту регулюється розділом 14 ДСТУ 30871:2006.

Норми експлуатації навантажувачів залежно від їх видів визначено такими нормативно-правовими актами:

• ДСТУ 31203:2006 — щодо навантажувачів з платформою з великою висотою підіймання;
• ДСТУ 30867:2006 — щодо навантажувачів, що працюють з нахиленим вперед вантажопідйомником;
• ДСТУ 8813:2003 — щодо навантажувачів землерийних, обладнаних бічною стрілою;
• ДСТУ 7546:2003 — щодо навантажувачів землерийних з навантаженням спереду.

Механізація вантажно-розвантажувальних робіт залежно від маси вантажу

При технологічних процесах роботи з переміщення вантажів мають бути механізовані, якщо вантаж:

• масою понад 20 кг переміщують на відстань понад 25 м (пп. 3.3.2, 3.3.3 ГОСТ 12.3.020-80);
• масою понад 30 кг (пп. 17.2.4 Правил № 5);
• масою понад 50 кг (пп. 10.1.5 Правил № 78).

Арбітром у питанні граничної маси вантажів, за якої необхідно механізувати вантажно-розвантажувальні роботи, виступає Гігієнічна класифікація праці, у таблиці 12 якої зазначено, що переміщення вантажів чоловіками вручну масою понад 30 належить до шкідливих умов праці і оцінюється як 3 клас 1-го ступеня, а понад 50 кг — 3 клас 2-го ступеня.

Організація експлуатації навантажувачів

Експлуатація навантажувача — це стадія життєвого циклу навантажувача, протягом якої реалізують, підтримують та відновлюють його якість. Експлуатація охоплює етапи введення в експлуатацію, використання за призначенням, зберігання в процесі експлуатації, технічне обслуговування, ремонт, припинення експлуатації, списання (передавання, утилізацію, знищення).

Форма Акта державного технічного огляду технологічного транспортного засобу (оформлюється при проведенні реєстрації, перереєстрації, тимчасовій реєстрації та знятті з обліку навантажувача)

Призначення відповідальної особи

Суб’єкт господарювання, який експлуатує навантажувачі, має призначити особу, відповідальну за технічний стан і безпечне проведення робіт навантажувачами, а також персонал, який займатиметься обслуговуванням і ремонтом навантажувачів. При цьому номер і дата наказу про призначення відповідальної особи, її посада, прізвище, ім’я, по батькові та її підпис обов’язково заносяться до паспорту навантажувача (пп. 7.4.2 Правил № 308).

 

Гарячі статті зі свіжого номера

• Витрати на охорону праці: оформлюємо правильно
• Перевіряємо стан охорони праці на підприємстві. Перелік документів
• Як проводити інструктажі та навчання на мікропідприємствах

Допуск до керування навантажувачем

До керування навантажувачем допускається особа, яка пройшла у встановленому порядку медичний огляд, спеціальне навчання та інструктаж з питань охорони праці, а також має посвідчення на право керування цією машиною.

Водій електронавантажувача повинен мати І кваліфікаційну групу з електробезпеки, а при виконанні робіт в електроустановках (відкритому розподільчому устаткуванні, охоронній зоні повітряних ліній електропередачі) — II групу з електробезпеки (пп. 7.4.7, 7.4.8 Правил № 308). У разі залучення водія навантажувача до виконання робіт із зарядки та заміни акумуляторних батарей, він повинен пройти додаткове спеціальне навчання.

Форма Акта державного технічного огляду технологічного транспортного засобу (оформлюється при проведенні щорічного державного технічного огляду навантажувача)

Водій навантажувача допускається до перевезення небезпечних вантажів після проходження спеціального навчання відповідно до вимог Порядку № 604.

Навантажувач має бути оснащений робочою оснасткою згідно з вимогами експлуатаційної та організаційно-технологічної документації. За наявності у робочій зоні освітленості нижче 32 лк на навантажувачі має передбачатися додаткове освітлення (пп. 7.5.6 Правил № 308, пп. 14.1.5.3 ДСТУ 30871:2006).

Заправка пальним автонавантажувача та зарядка його акумуляторних батарей здійснюється у спеціально призначених для цього місцях із забороною паління та використання відкритого вогню. З метою уникнення несанкціонованого керування пульт керування електронавантажувачем обладнується індивідуальним контактним замком з ключем (ключем-маркою) або іншим пристроєм (наприклад, який вмикається введенням PIN-коду), що унеможливлюють подачу напруги на навантажувач (пп. 4.13.11 Правил № 308).

Приклад оформлення Акта перевірки технічного стану та комплектності машини

Організація вантажно-розвантажувальних майданчиків

Вантажно-розвантажувальні роботи можуть виконуватися як на стаціонарних майданчиках, так і на рампі.

Вантажно-розвантажувальні роботи на стаціонарних майданчиках

Роботи на стаціонарних вантажно-розвантажувальних майданчиках проводяться згідно з організаційно-технологічною документацією (проект виконання робіт; технологічна карта; технологічна схема; карти-схеми розміщення вантажів із визначення проходів, проїздів, місць розвантаження та зон дії підіймально-транспортних машин) під керівництвом особи, відповідальної за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Рух навантажувача на вантажно-розвантажувальних площадках має здійснюватись у межах транспортних смуг, що мають тверде та рівне покриття. Мінімальна відстань проїзду між стінами, устаткуванням та штабелями має бути не менше ніж 0,8 м (пп. 10.3.13 Правил № 78). Хоча пунктом 3.9 Правил № 311 встановлено, що відстань від границь проїзної частини до елементів конструкцій будинків і устаткування має бути не менше ніж 0,5 м.

Приклад оформлення Річного плану технічного обслуговування та ремонту машин

Допускається виконання робіт на краю ухилу або платформи на відстані не менше ширини колеса навантажувача, де маневрування навантажувача здійснюється обережно (пп. 7.5.32 Правил № 308).

Рух на похилих поверхнях (пандусах) навантажувача з вантажем здійснюється таким чином: з’їзд — заднім ходом, заїзд — переднім ходом. Ширина пандусів для долішнього транспорту має бути на 0,6 м більше ніж ширина навантажувача. Згідно з пп. 6.4.10 Правил № 78 ухил пандусу слід визначати залежно від типу транспортних засобів, але не більше 16% у закритих приміщеннях та не більше 10% — ззовні будівлі. За наявності на постійних проїздах підйомів понад 10% або інших небезпечних місць (наприклад, обмежень по висоті) передбачається улаштування на видному місці попереджувальних написів (пп. 14.1.5.1 ДСТУ 30871:2006).

Приклад оформлення Журналу первинного поточного обліку наробки машин

Вантажно-розвантажувальні роботи на рампі

Відповідно до підпунктів 6.4.7, 6.4.8 Правил № 78 рампа з боку під’їзду автомобіля має бути обладнана відбійним брусом, що обмежує задній хід автомобіля, і відкидним (знімними) колесовідбійним брусом, що запобігає падінню навантажувача на ділянках рампи, вільних від транспорту. При цьому розмір (переріз) колесовідбійного бруса на рампі має бути 150 Ч 150 мм. Висота вантажної платформи (рампи) для автотранспорту має бути 1,2 м від поверхні вантажно-розвантажувального майданчика, а для залізничного транспорту — 1,4 м від рівня головки рейки.

Ширина рампи визначається з урахуванням вантажообігу, а саме:

• при односторонньому русі — не менше 3,5 м (пп. 6.4.5 Правил № 78);
• при двосторонньому русі — не менше 6 м (пп. 6.4.5 Правил № 78);
• у новоспоруджуваних складах — не менше 3 м від залізничної колії та не менше 1,5 м від під’їзду автотранспорту (п. 3.31 Правил № 311).

Якщо між вертикальними рівнями проїзної частини (наприклад, між рампою та залізничним вагоном) є різниця, слід використовувати спеціальний пересувний місток (настил) відповідної міцності, надійно закріплений та з поверхнею, що виключає можливість ковзання коліс навантажувача. Спеціальний місток повинен мати ручки або інші ефективні засоби для його безпечного переміщення, забезпечуватись бортиками, що запобігають виходу навантажувача за межі містка (пп. 14.1.5.2 ДСТУ 30871:2006).

Проведення вантажно-розвантажувальних робіт

Під час вантажно-розвантажувальних робіт маса переміщуваного вантажу не має перевищувати допустиму вантажопідйомність для конкретного типу навантажувача.

Установка ширини вантажних вил здійснюється відповідно до ширини вантажу при знаходженні вил на відстані 0,3 м від кінця вил до штабеля (вантажу) (пп. 7.2.25 Правил № 308, пп. 14.2.2.4 ДСТУ 30871:2006). Вантаж улаштовують рівномірно на вилах впритул до вертикальної рами вантажопідйомника, не допускаючи звисання вантажу більше ніж на 1/3 довжини вил. З метою запобігання перекидання навантажувача нахил вил з піднятим вантажем проводиться за наявності опори під вилами.

Під час руху вили мають знаходитися на висоті від шляхового покриття:

• для навантажувачів на вантажошинах — не менше 0,25 м;
• на пневматичних шинах — не менше 0,5 м.

Під час руху навантажувача підіймання вантажу не допускається. Під’їзд до місця навантаження (розвантаження) здійснюється на найнижчій передачі. Тарно-штучні вантажі перевозяться на піддонах або іншій спеціальній тарі, що унеможливлює випадання або висипання вантажу під час його переміщення. Під час виконання робіт зі штабелювання вантажів на висоті (з високими та штучними вантажами) навантажувач має бути обладнаний захисним навісом над головою водія навантажувача та захисною рамкою на плиті вантажопідйомника. Вантаж може кантуватися спеціальним кантувачем, що навішується на каретку навантажувача.

Приклад оформлення Журналу обліку технічних обслуговувань i ремонтів машин

Водію навантажувача заборонено:

• піднімати вантаж за відсутності під ним просвіту для вільного проходу вантажних вил;
• переміщувати вантаж волоком або штовханням;
• збільшувати масу противаги за рахунок іншого вантажу або людей;
• залишати машину при піднятому вантажі;
• допускати перебування людей під піднятим вантажем;
• укладати вантаж вантажопідіймальним механізмом безпосередньо на вили.

Водій навантажувача повинен запобігати створенню додаткових динамічних навантажень шляхом різкого перемикання органів керування навантажувачем та використовувати інвентарні вантажозахватні пристрої згідно з організаційно-технологічною документацією. Навантажувач не можна використовувати не за призначенням та за наявності несправностей.

Під час руху з місця або заднім ходом в місцях скупчення людей водій навантажувача повинен подавати звуковий сигнал. У робочій зоні навантажувача не має бути сторонніх осіб.

Слід зазначити, що безпека вантажно-розвантажувальних робіт визначається рівнем безпеки використаних засобів виробництва та професійною підготовкою залучених осіб. Використання підіймально-транспортних механізмів у незадовільному технічному стані та залучення працівників без достатньої професійної підготовки зменшують ефективність проведення вантажно-розвантажувальних робіт.