Регулювання охорони праці на підприємстві

Відповідь

На виконання постанови Кабміну від 27.01.93 № 64 наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.1993 № 132 затверджено Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві. Відповідно до нього відповідні локальні нормативні акти повинні забезпечити чітку систему управління охороною праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці в кожному структурному підрозділі та на робочому місці.

До таких актів належать: правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт та про заходи пожежної безпеки, положення:

• про систему управління охороною праці;
• про службу охорони праці;
• про комісію з питань охорони праці;
• про роботу уповноважених трудового колективу;
• про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
• про організацію і проведення первинного і повторного інструктажу;
• про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників та інші акти.

Дізнайтеся, як потрібно вносити зміни до локальних нормативних актів з охорони праці

Основним нормативним актом, що регулює внутрішній розпорядок та питання дисципліни на підприємстві є Правила внутрішнього трудового розпорядку, які розробляються на підставі Типових правил з урахуванням умов праці на певному підприємстві. У Правилах конкретизуються:

• обов’язки адміністрації та працівників;
• питання прийому їх на роботу та звільнення;
• використання робочого часу;
• порядок застосування заохочень за сумлінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни.

Важливим документом, що регулює відносини між власником підприємства і найманими працівниками, зобов’язання сторін з виробничих, трудових та соціально-економічних питань є колективний договір, який укладається на підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Правові засади з розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод врегульрвані Законом України від 01.07.1993 № 3356-XI «Про колективні договори і угоди». Зміст колективного договору визначається ст. 7 названого Закону.

Крім того, відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці в колективному договорі сторони передбачають:

1. соціальні гарантії працівникам у галузі на рівні не нижче визначеного законодавством;
2. комплексні заходи щодо:

• досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
• запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам.

У колективному договорі також зазначається розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про охорону праці і недотриманням умов колективного договору з цих питань. Крім того, у договорі встановлюються обсяги і джерела фінансування заходів з питань охорони праці, а також можуть передбачатись додаткові, порівняно з чинним законодавством, гарантії та соціально-побутові пільги для працівників.

Стаття 13 Закону про охорону праці покладає на роботодавця обов’язки щодо забезпечення функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, який для реалізації цих вимог на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб створює службу охорони праці (ст. 15 Закону про охорону праці). Цей підрозділ створюється, з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності підприємства, чисельності працівників, умов праці та інших факторів. Положення про службу розробляється і затверджується роботодавцем на підставі Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 № 255.

Гарячі статті

• Порядок розслідування нещасних випадків
• Покажчик НПАОП 2019
• Навчання з питань охорони праці
• Штрафи за порушення законодавства про працю у 2019 році