Правила охорони праці для працівників, зайнятих на роботах зі зберігання та переробки зерна затверджені наказом Мінсоцполітики від 20.09.2017 № 1504. Їх мають дотримуватися роботодавці і працівники під час робіт зі зберігання та переробки зерна.
Пам’ятайте, після того, як 24 листопада 2018 року набули чиності Правила охорони праці для працівників, зайнятих на роботах зі зберігання та переробки зерна (далі — Правила), уже не застосовують Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах по зберіганню та переробці зерна Міністерства хлібопродуктів СРСР (затверджені наказом Мінхлібопродуктів СРСР від 18.04.1988 № 99; НПАОП 15.0-1.01-88). Пропонуємо вам детальніше ознайомитися з вимогами Правил 2018 року.
Експертний аналіз Правил
Розділ І. Загальні положення
У першому розділі розробники Правил навели визначення таких понять, як «зерносховище підлогове», «силос залізобетонний», «силос металевий», «склад-купол». Також вони зазначили, що інші терміни вживають у значеннях, які визначає Закон про охорону праці. Однак у статті 1 цього закону є визначення лише до термінів «охорона праці», «роботодавець» та «працівник». Інша термінологія, пов’язана із засобами виробництва, які використовують під час робіт зі зберігання та переробки зерна, не визначена.
Терміни вживають неоднозначно. Для прикладу, у складських приміщеннях можуть використовувати «електрозавантажувач» (п. 38 підрозд. 4 розд. ІІ Правил), «механічний» або «електронавантажувач» (п. 32 підрозд. 18 розд. ІІІ Правил). Деякі поняття на позначення засобів виробництва («машина», «установки», «устаткування», «обладнання», «механізм») застосовують некоректно. Наприклад, підрозділ 19 розділу ІІІ Правил має назву «Вимоги безпечної експлуатації рухомих машин та установок», хоча установки на підприємствах зі зберігання та переробки зерна — стаціонарні.
Роботодавець має розробити та затвердити інструкції з охорони праці; розробляти та затверджувати права та обов’язки працівників підприємства щодо організації та забезпечення безпеки праці (п. 3 розд. І Правил). Тут, найімовірніше, йдеться про посадові інструкції. Також він зобов’язаний одержати дозвіл на виконання робіт із підвищеною небезпекою та на експлуатування (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки й подати декларацію відповідності його матеріально-технічної бази згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV. Чому б не посилатися на нормативний документ прямої дії — Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107)?
НПАОП чи ДБН: що важливіше?
Розробники не посилаються на такі нормативні документи, вимог яких має дотримуватися роботодавець:
- Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (затверджені наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248);
- ДБН В.2.2-8-98 «Підприємства, будівлі і споруди по зберіганню та переробці зерна» (затверджені наказом Держкоммістобудування від 18.02.1998 № 41);
- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258);
- Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4; НПАОП 40.1-1.21-98);
- Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (затверджені наказом Мінпраці від 21.06.2001 № 272; НПАОП 40.1-1.32-01);
- Правила улаштування електроустановок, наприклад, розділ 1 «Загальні правила»; розділ 2 «Передавання електроенергії»; розділ 3 «Захист і автоматика»; розділ 4 «Розподільчі установки і підстанції»; розділ 6 «Електричне освітлення» (затверджені наказом Міненерговугілля від 21.07.2017 № 476);
- Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (затверджені Держгіртехнаглядом СРСР від 27.11.1987; НПАОП 0.00-1.59-87).
Правила закріпили вимогу дотримуватися Технічного регламенту засобів індивідуального захисту (затверджений постановою КМУ від 27.08.2008 № 761) та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників (затверджений постановою КМУ від 25.11.2009 № 1262). Однак у них не йдеться про дотримання Технічного регламенту безпеки машин (затверджений постановою КМУ від 30.01.2013 № 62) та Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (затверджений постановою КМУ від 20.12.2006 № 1764).
У пункті 10 розділу І Правил є посилання на Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів (затверджені наказом Міненерговугілля від 05.02.2014 № 99; НПАОП 0.00-7.13-14). Проте немає посилання на Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників (затверджені наказом МНС від 25.01.2012 № 67; НПАОП 0.00-7.11-12; далі — Загальні вимоги № 67).
Вимоги щодо експлуатування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, наприклад, підіймально-транспортного обладнання (транспортерів, навантажувачів, лебідок, тельферів тощо) — вибіркові та не підкріплені посиланнями на нормативні документи (НПАОП, ДСТУ). Наприклад, хоча б посилання на ДСТУ EN 953:2014 «Безпечність машин. Огорожі. Загальні вимоги до проектування і конструювання нерухомих та рухомих огорож» (затверджений наказом Мінекономрозвитку від 29.12.2014 № 1479); ДСТУ EN ISO 14119:2014 «Безпечність машин. Блокувальні пристрої, з’єднані з огорожами. Принципи проектування і вибору» (затверджений наказом Мінекономрозвитку від 29.12.2014 № 1479).
Оминули увагою й безпечне експлуатування виробничих будівель та споруд (наприклад Порядок проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затверджений постановою КМУ від 12.04.2017 № 257; ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану», затверджений наказом Мінрегіону від 02.07.2016 № 213).
Розділ II. Вимоги безпеки під час здійснення технологічних процесів
Працівники спускаються у силоси та бункери лише у виняткових випадках за виробничої потреби та якщо є наряд-допуск на виконання робіт із підвищеною небезпекою за формою згідно з додатком 3 Правил (п. 11 підрозд. «Організація робіт у силосах і бункерах»). Що це за виняткові випадки?
У цьому ж розділі є вимоги безпеки під час експлуатування лебідок для спуску працівників у залізобетонні силоси. А от металевий силос залишився поза увагою. Наприклад, перед спуском залізобетонний силос (бункер) ретельно провітрюють. Після чого проводять аналіз повітря, взятого із силосу, газоаналізатором з індикаторними трубками чи індикаторним папером на вміст вуглекислого газу. Постає запитання: які допустимі норми складу повітря?
Випробують спеціальну лебідку для спуску та підйому людей щороку вантажем, який удвічі перевищує максимальне робоче навантаження, відповідно до інструкції заводу-виробника обладнання. Вона міститься у паспортній або експлуатаційній документації. Які конкретні вимоги до порядку випробування лебідки?
Більшість нормативних документів передбачає напругу освітлювальних пристроїв під час робіт у замкненому просторі до 12 В.
Наприклад, як переносне джерело світла необхідно використовувати акумуляторні ліхтарі лише у вибухозахищеному виконанні або світильники напругою до 12 В. Вони живляться від трансформатора із заземленою вторинною обмоткою, установленого поза газонебезпечним резервуаром, газонебезпечною підземною спорудою або газонебезпечним приміщенням (п. 4.10.22 розд. ІV Правил хорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок, затверджених наказом Міненерговугілля від 02.12.2013 № 892; НПАОП 0.00-1.69-13).
Спуск працівників у металеві силоси та бункери, ремонтно-монтажні роботи на висоті під час експлуатування виробничого устаткування проводять відповідно до Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті (затверджені наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 № 62; НПАОП 0.00-1.15-07; далі — Правила № 62; (підрозд. 2 розд. ІІ Правил).
Під час підготовки до опускання та робіт у силосі перевіряють стан лебідки, троса, люльки, пояса, каната, сидіння, респіратора (п. 15 підрозд. 2 розд. ІІ Правил). Які конкретні вимоги до пояса, «запобіжного» каната, сидіння, респіратора, шлангового протигаза? Правила використовують поняття «запобіжний пояс» та «запобіжний канат» (п. 21 підрозд. 2 розд. ІІ Правил). У Правилах не визначені вимоги до випробування засобів індивідуального захисту під час роботи на висоті (зокрема у розд. IV Правил).
Міжгалузевим нормативним документом, який визначає безпеку праці у замкнених просторах, є Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт (затверджена Держгіртехнаглядом СРСР від 20.02.1985; НПАОП 0.00-5.11-85). Про потребу дотримуватися її у Правилах не йдеться.
Спуск працівників у залізобетонні силоси та бункери виконують тільки із застосуванням спеціальної лебідки для спуску та підйому людей. Опускатися працівникам у залізобетонні силоси та бункери заввишки більше 3 м за допомогою мотузяних складних драбин заборонено (п. 21 підрозд. 2 розд. ІІ Правил).
Правила не передбачають, що найбільш безпечними для спуску у силос або бункер є конструктивно виконані у споруді сходи. Спуск у силос або бункер можливий лише за допомогою спеціальної лебідки та мотузкової драбини довжиною до 3 м. Правила не обумовлюють потребу використовувати для спуску у силос або бункер приставну драбину.
Наприклад, під час риття колодязів глибиною більш ніж 15 м застосовують мотузкову драбину, міцно закріплену на поверхні. Драбиною працівники підіймаються на поверхню землі (п. 10.11 Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 14.10.2004 № 226; НПАОП 60.1-1.01-04).
Вантажно-розвантажувальні роботи із зерном, продуктами його переробки та тарними вантажами виконують механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного устаткування та засобів малої механізації відповідно до Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт (затверджених Міненерговугілля від 19.01.2015 № 21; НПАОП 0.00-1.75-15; далі — Правила № 21). Вантаж масою понад 50 кг переміщують механізованими засобами (візками, електронавантажувачами, пересувними транспортерами). Щоб перемістити вантажі масою понад 80 кг в одній упаковці по горизонталі, під нахилом чи по вертикалі використовують спеціальні машини (автомобілі, автопідйомники, автомобільні крани, лебідки, механізовані візки; п. 2-3 підрозд. 4 розд. ІІ Правил).
Розділ III. Вимоги безпечного експлуатування виробничого устаткування
У підрозділі 18 «Вимоги безпечної експлуатації машин пересувної механізації» розділу ІІІ Правил немає вимог безпеки щодо використання ручних візків (наприклад типу «рокла»). У підрозділі 19 «Вимоги безпечної експлуатації рухомих машин та установок» наведені вимоги електробезпеки під час використання розеток, кабелів, пультів управління. У Загальних вимогах № 67 використано термін «мобільні засоби праці». Під ним розуміють засоби праці, які під час робіт пересуваються разом із працівником (ами), що їх використовує (ють) (п. 1.4 розд. І Загальних вимог № 67).
Норма ручного підіймання вантажу
Над знімними деталями устаткування вагою понад 50 кг встановлюють гаки для підвішування талів, блоків, а для групи верстатів, встановлених в одному ряду, — монорейку з талем (п. 62 підрозд. 1 розд. ІІІ Правил).
Під час знімання та установки деталей, вузлів і агрегатів вагою 30 кг чоловіками і 10 кг жінками (до двох разів на годину) і 15 кг чоловіками і 7 кг жінками (більше двох разів на годину) необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, які обладнані спеціальними пристроями (захватами; п. 1.10 підрозд. 1 розд. Х Правил № 964).
Допустима температура дотику
Конструкція виробничого обладнання має унеможливлювати випадковий дотик працівників до його гарячих частин. Гарячі конструктивні частини зерносушарок, вентиляторів, стін топок, калорифери, радіатори, паротеплопроводи покривають теплоізоляцією, якщо це передбачено конструкцією зерносушарки та зазначено у паспорті або інструкції заводу-виробника. Температура зовнішньої поверхні, поверхні сушарки, зовнішніх поверхонь зерносушарки не має перевищувати 45 °C (п. 3 підрозд. 1, п. 23 підрозд. 3 та п. 12 підрозд. 11 розд. ІІІ Правил, відповідно).
Під час робіт у замкненому просторі виробничого устатковання (наприклад печах, ковшах, регенераторах) із температурою повітря від +28 до +40 °С і температурою огороджень до +45 °С варто дотримуватися режиму праці та відпочинку відповідно до величин із таблиці 5 ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 № 42).
Опікові пороги для випадків стикання людини з поверхнею машин залежать від площі контакту тіла людини, тривалості контакту, матеріалу контактної поверхні. Їх діапазон — від +43 °С до +51 ºС. Опікові пороги визначає таблиця 1 ДСТУ EN 563-2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь» (затверджені наказом Держстандарту від 14.09.2001 № 454; далі — ДСТУ EN 563-2001; табл.).
Граничне значення температури гарячих поверхонь, доступних для дотику, технологічного обладнання та машин не має перевищувати 43 °C (ДСТУ EN 563-2001).
Прилади на паропроводі (устаткування для виробництва комбікормів) встановлюють так, щоб до них був зручний доступ, але не вище 3 м від майданчика обслуговування (п. 31 підрозд. 7 розд. ІІІ Правил).
Є обмеження щодо параметрів улаштованих на висоті контрольних приладів. Наприклад, номінальний діаметр корпусів манометрів, які встановлюють на висоті до 2 м від рівня майданчика спостереження, має бути не менш ніж 100 мм, на висоті від 2 до 3 м — не менш ніж 160 мм. Не можна встановлювати манометри на висоті понад 3 м від рівня площадки (п. 5.3.6 НПАОП 0.00-1.59-87).
Гарячі статті зі свіжого номера
Роботи на висоті
Ремонтно-монтажні роботи на висоті під час експлуатування виробничого устаткування проводять відповідно до Правил № 62 (п. 52 підрозд. 1 розд. ІІІ Правил). При ремонтно-монтажних роботах на висоті під час експлуатування виробничого устаткування приставні драбини без робочих площадок використовують для робіт, за яких працівнику не потрібно спиратися на конструкцію споруди (п. 66 підрозд. 1 розд. ІІІ Правил). Правила не конкретизують, які саме роботи можна виконувати з приставної драбини без робочої площадки.
Перильна огорожа
Перильна огорожа (поручень) робочих площадок та інших місць із підвищеною небезпекою має бути висотою 1,0 м. Наприклад, майданчик обслуговування для безпечного відкривання борту автомобіля (п. 19 підрозд. 18 розд. ІІІ Правил); отвори в перекриттях, де розміщені транспортери та спуски (п. 44 підрозд. 4 розд. ІІ Правил); робочі майданчики, пов’язані з експлуатацією норія зовні споруд (п. 34 підрозд. 1 розд. ІІІ; п. 2 підрозд. 15 розд. ІІІ Правил); робочі майданчики для обслуговування резервуарів та люків, що встановлені на висоті (п. 19 підрозд. 7 розд. ІІІ Правил); приймальні отвори і місця проходження спусків вантажів (п. 17 підрозд. 16 розд. ІІІ Правил). Нинішні нормативні документи визначають висоту перильної огорожі не менш ніж 1,1 м.
Порядок організації доступу до обладнання, пов’язаного з експлуатуванням промислових машин, коли засоби становлять частину машини та доступ до них є неможливим безпосередньо з рівня землі або підлоги, визначають державні стандарти серії ДСТУ EN ISO 14122 «Безпечність машин. Постійні засоби доступу до машин»: ДСТУ EN ISO 14122-1:2016 «Частина 1. Вибір основних засобів і загальних вимог доступу»; ДСТУ EN ISO 14122-2:2016 «Частина 2. Робочі платформи та проходи»; ДСТУ EN ISO 14122-3:2016 «Частина 3. Сходи, драбини та поручні» та ДСТУ EN ISO 14122-4:2016 «Частина 4. Стаціонарні сходи» (затверджені наказом ДП «УкрНДНЦ» від 28.10.2016 № 350). У цих нормативних документах ідеться, що у місцях, де з машин та механізмів можна впасти з висоти понад 500 мм або зона проходу межує з поверхнями, не спроможними нести навантаження (наприклад зі скла або синтетичних матеріалів), встановлюють перила або інші рівноцінні засоби. Вони захищають працівників від падіння з висоти. Мінімальна висота перил — 1,1 м.
Є ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови» (затверджений наказом Мiністерства регіонального розвитку та будівництва України вiд 08.07.2009 № 277). Він поширюється на сходи маршеві з кутом нахилу 45° і 60°, площадки та огорожі до них, що призначають для виробничих будівель із виробничими процесами вибухонебезпечних категорій, із неагресивним або слабоагресивним середовищем. Відповідно до таблиці 3.3 цього ДСТУ висота огорожі стаціонарних площадок може бути як 1,2 м, так і 1,0 м. До того ж висота поручня 1,2 м поширюється і на площадки у будівлях і спорудах, що мають вихід назовні, а висота поручня 1,0 м — площадки, що експлуатують, зазвичай, всередині приміщень.
Розділ IV. Вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та їх застосування
На кожному підприємстві мають бути засоби домедичної допомоги при нещасних випадках (п. 2 розд. IV Правил). Які саме засоби домедичної допомоги? Захисний спецодяг, спецвзуття, спецбілизну під час робіт із фумігації закріплюють індивідуально за кожним працівником (п. 5 розд. IV Правил). Що таке спецбілизна? Роботи з вологої дератизації з пестицидами для гризунів проводять у респіраторах із протигазовими патронами установлених марок (п. 11 розд. IV Правил). Які саме установлені марки респіраторів можна використовувати?
Додатки
Додаток 1 Правил передбачає, що технічний керівник затверджує Перелік робіт підвищеної небезпеки, що виконують на підприємстві за нарядами-допусками. У ньому зазначають:
- цех (підрозділ), місце роботи, назву устаткування;
- можливі небезпечні та шкідливі виробничі фактори;
- виконавця робіт;
- основні заходи (щодо підготовки та безпечного виконання робіт).
У додатку 3 наведена форма наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки (1 частина, 14 пунктів, 2 таблиці). У додатку 2 — Журнал реєстрації нарядів-допусків на проведення робіт підвищеної небезпеки (6 граф). Наряд-допуск затверджує технічний керівник підприємства. Наряд-допуск після його закриття зберігають протягом одного місяця. Не зрозуміло, на який строк можна продовжити дію наряду-допуску. Маємо ще одну (з-понад 35 наявних у законодавстві) форму наряду-допуску.
Акт випробування устаткування (додаток 4) підписує головний інженер (голова комісії). До складу комісії входять інженер з охорони праці, представники органів державного пожежного нагляду та державного нагляду за охороною праці. Постає запитання: чому у складі комісії немає головних спеціалістів (головного механіка, головного енергетика тощо)? Державна регуляторна служба України залишила поза увагою вимогу участі не наділених правами технічного експерта представників державних органів контролю у випробовуваннях устаткування, що проводить комісія підприємства.
