Сьогодні складно уявити існування компанії, виробничий процес якої обходився би взагалі без участі жінок. Конституція України гарантує рівні трудові права кожній особі незалежно від статі, віку або досвіду. Проте, з огляду на значущу роль жінки у позатрудових сферах життя – побуті та в сім'ї, праця жінок потребує специфічного законодавчого регулювання.
Основними нормативними актами, які регламентують питання охорони праці жінок, є:
- Кодекс законів про працю України (далі – Кодекс),
- Закони України «Про відпустки» та «Про охорону праці».
Нижче розглянемо привілеї та гарантії, якими наділяються жінки за законодавством України.
Загальні трудові пільги для жінок
Роботодавцям заборонено приймати жінок на роботу з важкими та шкідливими умовами праці (частина 1 ст. 174 Кодексу). Вичерпний перелік таких робіт визначено наказом Міністерства охорони здоров'я № 256 від 29 грудня 1993р.(наприклад, сталеварні роботи чи видобуток металів).
До функціональних обов'язків жінок на підприємстві не дозволяється включати обов'язки із піднімання та перенесення речей, вага яких не відповідає встановленим для жінок нормам (частина 2 ст. 174 Кодексу). Так, за одну робочу зміну допускається зведення і перенесення співробітницями вантажу вагою 10 кг до 2 разів на годину. Якщо ж підняття і перенесення вантажів провадиться безперервно, збірна гранична допустима вага навантаження має складати 7 кг. При підійманні речей з робочої поверхні їх сумарна вага протягом однієї години не повинна перевищувати 350 кг, а при підійманні речей з підлоги – не більше 175 кг. За необхідності переміщення речей, маса навантаження не повинна перевищувати 10 кг.
Жінок забороняється примушувати до праці у нічний час, тобто у період після 22 години і до 6 ранку (ст. 175 Кодексу). Єдиним винятком з цього правила є тимчасовий характер такої роботи, що викликаний особливою необхідністю. Також зауважимо, що дане правило не стосується жінок, які працюють в організаціях сімейного типу.
Не дозволено викликати жінок, які утримують маленьких дітей (до 3 років) або є вагітними, на роботу у нічний час, призначати їм надмірні роботи та відправляти їх у відрядження (ст. 176 Кодексу). Окрім того, для призначення надмірної роботи або направлення у відрядження матері, яка має дитину до 14 років або дитину-інваліда, роботодавець зобов’язаний спершу отримати згоду жінки (ст. 177 Кодексу).
З урахуванням медичних показань, вагітним жінкам надаються переваги щодо нормативів виробітку, знижуються граничні показники їх праці або пропонується переведення на легшу роботу із збереженням рівня заробітної плати (ст. 178 Кодексу).
Відмова жінці в оформленні на роботу і пониження оплати праці жінки через її вагітність або наявність у неї дітей віком до 3 років є неправомірною. Така відмова може бути оскаржена у суді (ст. 184 Кодексу).
Не допускається одностороннє скорочення з посади вагітних жінок та матерів, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності у них дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда (ст. 184 Кодексу).
Компанія повинна гарантувати вагітним жінкам та матерям, які утримують дітей до 14 років або дітей-інвалідів, першочергове право на отримання безоплатних путівок до санаторно-лікувальних закладів (ст. 185 Кодексу).
В компанії, де основну частину персоналу складають жінки, доцільно облаштувати ясла, дитячі садки або спеціально призначені кімнати для дітей (ст. 186 Кодексу).
Право на відпустку
- Вагітним жінкам надається декретна відпустка, пов’язана з вагітністю та пологами (ст. 179 Кодексу). За загальним правилом, тривалість такої відпустки складає 126 днів, із розбивкою сумарного строку відпустки на частини (70 днів до і 56 днів після пологів). За потреби, строк такої відпустки може збільшуватись до 140 днів.
- Якщо жінка усиновила дитину з пологового будинку, їй надається лише друга частина відпустки – 56 днів з дня усиновлення (ст. 182 Кодексу).
- Тривалість декретної відпустки для співробітниць, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є більшою і становить 90 днів до пологів і 90 днів після пологів (ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
- Жінкам, які народили або усиновили дитину, також гарантується право на відпустку для виховання дитини. Строк такої відпустки складає 3 роки з дня народження дитини і у виняткових випадках підлягає продовженню до 6 років.
- Протягом періоду такої відпустки, жінці виплачується державна допомога по соціальному страхуванню. За власним бажанням, під час відпустки жінка може працювати в компанії віддалено або на умовах неповної трудової зайнятості.
- У випадках коли співробітниця, яка має дитину віком до півтора року, за своїм бажанням достроково повернулась на роботу в компанію, раз на три години надаються допоміжні перерви для годування дитини.
- Працююча матір, яка має двох дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, та батько, який самостійно утримує дитину, мають право на щорічний оплачуваний відпочинок тривалістю до 10 днів додатково до основної відпустки (ст. 19 Закону України «Про відпустки»).
Робочий час
З урахуванням ст. 56 Кодексу за проханням вагітної жінки, матері, яка виховує дитину у віці до 14 років або жінки, на утриманні якої знаходиться хворий членом сім'ї, роботодавець повинен встановити такій жінці режим неповної трудової зайнятості. Для цього, директор компанії або уповноважена ним особа оформлює наказ, в якому визначаються розпорядок дня, тривалість неповного дня, необхідність додаткового навчання жінки тощо.
Режими неповної трудової зайнятості можуть надаватись жінці у формі скороченого дня (зміни), скороченого робочого тижня або в іншому форматі, який буде прийнятний для обох сторін. Як правило, для узгодження питання неповної трудової зайнятості жінки, рекомендується долучати профспілковий комітет компанії.
Наголошуємо, що режим неповної трудової зайнятості не повинен впливати на обсяг трудових прав, які гарантуються особі законодавством.
