Охорона праці жінок в Україні

На законодавчому рівні в 90 країнах світу передбачена заборона або обмеження на застосування праці жінок у нічний час, на підземних роботах, в умовах впливу іонізуючої радіації. Більш ніж у 50 країнах діють максимальні норми підіймання та переміщення вантажу жінками.

Трудовим законодавством України передбачена охорона праці жінок на підприємстві, пільги і додаткові гарантії їхніх трудових прав. Вони регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законами України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та іншими актами законодавства.

Чим загрожує жінкам надмірне фізичне навантаження

Охорона праці жінок за трудовим законодавством

Конституція України закріплює рівність прав жінок і чоловіків. Водночас трудове законодавство з огляду на фізіологічні особливості будови організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства встановлює спеціальні норми з охорони праці жінок.

Особливі вимоги щодо охорони праці жінок, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я, не вважаються дискримінацією за ознакою статі.

Як здійснюється охорона праці жінок на виробництві

На всіх підприємствах, в установах та організаціях мають бути створені безпечні та нешкідливі умови праці. Підстава — ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Обов’язки роботодавця щодо організації та функціонування системи охорони праці на підприємстві визначені у ст. 13 Закону України «Про охорону праці».  

Стаття 174 КЗпП України та ст. 10 Закону «Про охорону праці» містять заборону на застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Як виняток, жінки можуть виконувати деякі підземні роботи, зокрема нефізичні роботи або роботи із санітарного та побутового обслуговування.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Такий Перелік був затверджений наказом МОЗ України від 29.12.1993 № 256. Однак наказом цього ж Міністерства від 13.10.2017 № 1254 вказаний документ скасовано з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог гендерної політики. Чинною залишилася лише глава 3 розділу І Переліку, яка втратить чинність з дати, коли Україна завершить процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45.

Причина скасування — Перелік № 256 суперечив національному законодавству, вимогам законодавства Європейського Союзу, міжнародним зобов’язанням України з питань гендерної політики та не узгоджувався із сучасним Класифікатором професій. Ще раніше Україна долучилась до головних міжнародних зобов’язань щодо гендерної рівності, включаючи Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1980) та її Факультативного протоколу, а також Пекінську декларацію і Платформу Дій (1995).

 Зверніть увагу! Під час воєнного стану дозволяється застосовувати працю жінок на важких роботах, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Головне заручитися згодою працівниць. Навіть у воєнний час і за наявності згоди, заборонено використовувати на таких роботах вагітних і жінок, які мають дитину віком до одного року.

Підстава — частина перша статті 9 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Робота жінок з вантажами

Законодавство України забороняє залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них норми (ч. 2 ст. 174 КЗпП, ст. 10 Закону «Про охорону праці»). Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками встановлені наказом МОЗ від 10.12.93 № 241.

Не можна, щоб жінки підіймали чи переміщували речі з більшою, ніж встановлено законом, масою. Граничні норми маси, які дозволені для переміщення (підіймання) речей жінками, встановлюються центральним органом виконавчої влади з охорони праці (відповідно до граничних норм, визначених у наказі № 241). А саме, щодо підйому та переміщення вантажів закріплено такі гарантії охорони праці жінок:

• не можна піднімати чи переміщувати речі понад сім кілограмів впродовж зміни;
• якщо жінка піднімає або переміщує речі, чергуючи це з виконанням інших робіт, маса вантажу може збільшуватися до десяти кілограмів;
• у сумі вага речей, які переміщуються жінкою впродовж кожної години робочої зміни, не має бути більшою ніж 350 кг, якщо вантаж підіймають з робочої поверхні;
• у сумі вага речей, які переміщуються жінкою впродовж кожної години робочої зміни, не має бути більшою ніж 175 кг, якщо вантаж підіймають із підлоги.

Якщо на підприємстві не дотримуватимуться цих норм, у працівниць може виникнути професійне захворювання — опущення і випадання матки та стінок піхви. Професійне захворювання розвивається у жінок віком до 40 років, які піднімають та переміщують вантажі вручну з докладанням зусиль або тривалий час систематично піднімають і переміщують вантажі з вимушеною робочою позою та під впливом вібрації (чи без неї).

Аби у жінок не виникло професійне захворювання, потрібно раціонально обладнати робочі місця, регулярно проводити медичні огляди, забезпечити працівниць спеціальними засобами захисту тощо.

Дізнайтеся, які права та обмеження в роботі для вагітних жінок i працівниць із дітьми

Робота жінок вночі

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Згідно зі ст. 55 КЗпП до роботи в нічний час забороняється залучати:

• вагітних жінок і жінок, котрі мають дітей віком до трьох років;
• осіб, молодших вісімнадцяти років та працівників інших категорій, передбачених законодавством.

Крім того, вагітних жінок і жінок, котрі мають дітей віком до трьох років, не допускається залучати до надурочних робіт, робіт у вихідні дні, а також направляти їх у відрядження. Також не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю (статті 176, 177 КЗпП).

Неприпустимо залучати жінок до робіт у нічний час, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).

Обов’язок щодо визначення переліку таких галузей і видів робіт із зазначенням максимальних строків застосування праці жінок у нічний час покладено на Уряд.

У військовий час Закон № 2136 дозволяє залучити до роботи в нічний час:

• вагітних;
• жінок, які мають дитину;
• жінок з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Однак, як і у випадку зі шкідливими або небезпечними роботами, роботодавець має попередньо отримати згоду від таких працівниць.

Тривалість робочого часу жінок

Для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину з iнвалiдністю, може запроваджуватися за рахунок власних коштiв суб’єктів господарювання скорочена тривалість робочого часу (ч. 3 ст. 51 КЗпП).

Відповідно до ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися (як при вступі на роботу, так і в період роботи) неповний робочий час у вигляді:

• неповного робочого дня;
• неповного робочого тижня;
• поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, зокрема таку, яка перебуває під їх опікуванням, а також для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Ця норма діє і в мирний, і у воєнний час.

Як перевірити стан охорони праці на підприємстві

Георгій Лесенко експерт з охорони праці, Київ

Служба охорони праці (СОП) відповідно до своїх завдань та обов’язків контролює стан безпеки й гігієни праці на підприємстві. Для цього вона проводить...

Повна інформація за посиланням

Розрахунок заробітку

Відповідно до медичного висновку вагітним жінкам мають бути знижені норми виробітку чи норми обслуговування або ж вони мають бути переведені на легшу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів. При цьому середній заробіток за попередньою роботою повинен зберігатися. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні.

Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи також мають право на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку до досягнення дитиною 3-річного віку.

Трудові права вагітних жінок. Надання відпусток

У зв’язку з вагітністю, пологами та для догляду за дитиною жінкам надаються відпустки у порядку встановленому законодавством. Зокрема, відповідно до ст. 179 КЗпП на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість такої відпустки обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів фактично використаних до пологів.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. За бажанням жінки, у період перебування у відпустці по догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах більш детально регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).

Шукаєте щось конкретне?

• Перейдіть до системи Експертус Охорона праці, візьміть демодоступ та отримайте доступ до актуальної інформації від наших експертів

Крім того, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182¹ КЗпП).

За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Ця відпустка надається понад щорічні та інші відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному ст. 80 КЗпП.

Статтею 182 КЗпП врегульовано питання щодо порядку надання відпусток жінкам, які усиновили дітей.

Під час дії воєнного стану Закон № 2136 обмежує тривалість щорічної основної відпустки. Однак для працівниць об’єктів критичної інфраструктури діє спеціальна норма, визначена у частині другій статті 12 Закону № 2136. Так, роботодавець має право відмовити у щорічній або іншій відпустці під час воєнного стану, окрім відпусток:

• у зв’язку з вагітністю та пологами;
• для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу. Це передбачено ст. 185 КЗпП.

Перерви для годування дитини

Жінкам, котрі мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Як скеровує ст. 183 КЗпП, перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства і з врахуванням бажання матері.

Особливості працевлаштування жінок

Трудовим законодавством забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. Для жінок також діє окрема норма, яка встановлює гарантії при прийнятті на роботу і заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей (стаття 184 КзпП).

Зокрема, законодавець заборонив роботодавцю відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. Частинами 2, 3 наведеної вище статті передбачено, що:

• при відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі;
• звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

У мирний час заборонено встановлювати випробування для вагітних жінок, а також для одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

Під час воєнного стану роботодавець може встановити випробування при прийнятті на роботу будь-якому працівнику. Так скеровує частина друга статті 2 Закону № 2136. Однак, потрібно пам'ятати, що встановлення випробування — це право, а не обов’язок роботодавця.

Відповідальність за порушення трудових прав жінок

Пам’ятайте, важкі умови праці для жінок на підприємстві, які не відповідають чинним трудовим нормам, та інші порушення загрожують значним штрафом. На підставі результатів перевірки територіальних органів Держпраці посадових осіб може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме підприємство — до фінансової відповідальності.

Зокрема, згідно зі ст. 41² Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог законодавства про працю, крім передбачених абз. 2—8 цієї частини, — у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення. Ці штрафи є фінансовими санкціями і накладаються на підприємство.

Матеріальна шкода, завдана працівникам або членам їх сімей з вини роботодавця, відшкодовується роботодавцем самостійно після проведення перевірки та пред’явлення потерпілою стороною відповідної претензії. У випадку наявності спору з підприємством з цього питання необхідно звернутись з позовом до суду.

Воєнний стан не звільняє від необхідності дотримуватися чинних норм законодавства щодо охорони праці жінок. Після війни інспектори праці перевірятимуть, чи дотримує роботодавець умови праці жінок. Результати перевірки відбивають в Акті, форму якого затвердило Мінекономіки наказом від 27.10.2020 № 2161.

Питання, що підлягають контролю, визначає Додаток 4 до Акта. Зокрема, Держпраці перевірить:

• чи залучають вагітних і жінок, що мають дітей до трьох років, до роботи в нічний час (п. 3.5);
• чи надають жінкам оплачувану відпустку у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі медичного висновку (п. 4.21);
• чи надають жінці за її бажанням відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (п. 4.22);
• чи надають жінці в обов’язковому порядку відпустку без збереження зарплати, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шести років (п. 4.23);
• чи надають жінці додаткову відпустку на дітей (п. 4.25);
• чи залучають жінок до робіт у нічний час крім випадків, визначених законом (п. 6.3);
• чи залучають вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні та чи направляють їх у відрядження (п. 6.4);
• чи залучають жінок, які мають дітей 3—14 років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт та чи відправляють у відрядження без їх згоди (п. 6.5);
• чи приєднує роботодавець за заявою жінки щорічну основну і додаткові відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами (п. 6.6);
• чи звільняють вагітних і жінок, які мають дітей до трьох чи шести років, одиноких матерів, які мають дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, з ініціативи роботодавця, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли їх звільняють з обов’язковим працевлаштуванням (п. 6.7).

Якщо роботодавець не забезпечить належних гарантій та умов праці, суд стане на бік жінки, а винних посадових осіб притягнуть до відповідальності.