Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ від 21.05.2007 № 246, передбачено, що роботодавець повинен організувати проведення досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях з відповідною оцінкою результатів цих досліджень згідно з діючою гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів. Ці дослідження необхідні для більш точного та обгрунтованого підходу при визначенні категорій працівників, що працюють в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих факторів і підлягають обов’язковим попереднім та періодичним медичним оглядам. Такі медогляди проводять з метою оцінки здоров’я працівників для визначення можливості їх допуску до роботи чи її продовження у цих умовах.
На підприємстві обсяг досліджень факторів виробничого середовища визначає за заявкою роботодавця лікар з гігієни праці територіального управління (відділу) Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі — Держсанепідслужба) разом з представником підприємства (фахівець з охорони праці, технолог, керівник підрозділу, профспілки тощо). Якщо у структурі відділу охорони праці чи санітарно-промислової лабораторії підприємства є санітарний лікар, він також може визначати обсяги досліджень. Але вони мають бути погоджені з територіальними структурами Держсанепідслужби, наприклад, на етапі погодження плану-графіка роботи лабораторії.
Організація охорони праці на підприємстві
Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (далі — Закон про охорону праці) передбачено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець, зокрема, організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацію робочих місць за умовами праці у встановленому порядку та у строки, визначені законодавством, а за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.
Також роботодавець забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.
Проведення попередніх та періодичних медичних оглядів саме і є комплексом заходів вторинної профілактики, які спрямовані на виявлення осіб групи ризику та хворих на початкових стадіях розвитку загальних, виробничо-зумовлених і професійних захворювань та стійкої втрати працездатності.
Отже, стаття 13 Закону про охорону праці є підставою для організації лабораторних досліджень. Окремої затвердженої методики не існує, бо визначення робочих місць та факторів виробничого середовища є результатом обстеження підприємства та спільних обговорень фахівців Держсанепідслужби із фахівцями з охорони праці, технологами тощо.
Щоб визначити, які дослідження необхідно провести, слід переглянути санітарні правила та норми, наприклад:
- Державні санітарні правила та норми «Підприємства вугільної промисловості» (ДСН 3.3.1.095-2002), затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2002 № 468;
- Державні санітарні правила та норми «Підприємства та організації поліграфічної промисловості», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.2011 № 932.
У додатках до цих нормативних документів визначено конкретні технологічні процеси та операції, а також шкідливі виробничі фактори, характерні при їх виконанні.
