Зразок інструкції з охорони праці для машиніста холодильних установок

 

1. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.

1.2. Інструкція розроблена відповідно до:

• Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9;
• Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15;
• Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2019 № 27;
• Правил будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок, затверджених Держагропромом СРСР від 27.09.1990.

Як безпечно експлуатувати холодильні установки

1.3. За цією інструкцією машиніст холодильних установок (далі — машиніст) проходить первинний інструктаж перед початком роботи, а потім через кожні три місяці повторний інструктаж. Результати інструктажу заносять до Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

1.4. Власник повинен застрахувати машиніста від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі пошкодження здоров’я працівника з вини власника працівник має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.5. За невиконання вимог цієї інструкції машиніст несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.6. До роботи машиністом холодильної установки допускають осіб не молодше 18 років, які пройшли:

• медичне обстеження і не мають медичних протипоказань;
• пройшли спеціальне навчання і мають відповідне посвідчення;
• пройшли вступний інструктаж із охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.

1.7. Машиніст холодильної установки повинен мати не нижче ніж ІІ групу з електробезпеки.

1.8. Машиніст холодильної установки повинен:

1.8.1. Знати будову та правила безпечної експлуатації холодильної установки, яку обслуговує.

1.8.2. Проходити періодичну перевірку знань не рідше ніж раз на 12 місяців з відміткою у посвідченні.

1.8.3. Знати токсичну дію на організм людини газу в разі його витікання.

1.8.4. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.8.5. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.

1.8.6. Працювати тільки на тій установці, будову й правила безпечної експлуатації якої знає та з якої пройшов інструктаж.

1.8.7. Пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відповідальність за оточуючих.

1.8.8. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

1.8.9. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту (ЗІЗ).

1.8.10. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

1.8.11. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

 Як вибрати первинні засоби пожежогасіння

1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на машиніста:

• ураження електричним струмом;
• підвищений рівень шуму, загазованості робочої зони;
• недостатня освітленість робочої зони;
• токсична дія пари газу.

1.10. Машиністу видають спецодяг і ЗІЗ: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані, протигаз.

1.11. На підприємстві власник наказом призначає особу, відповідальну за справний стан, правильну й безпечну експлуатацію холодильних машин і установок.

1.12. Працівники під час роботи мають керуватися вимогами розроблених і затверджених на підприємстві інструкцій:

• з будови і безпечної експлуатації холодильних установок;
• експлуатації холодильної системи (охолоджувальних пристроїв);
• обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
• пожежної безпеки;
• надання домедичної допомоги у разі отруєння аміаком,
• дій персоналу з усунення прориву аміаку та за виникнення аварійної ситуації тощо.

1.13. Крім інструкцій, власник розробляє і затверджує:

• річні та місячні графіки проведення планово-профілактичного ремонту;
• схеми аміачних, водяних та інших трубопроводів;
• покажчики розміщення ЗІЗ.

 

На видному місті розміщують:

• номери телефонів швидкої допомоги, пожежної охорони, диспетчера електромережі, міліції, начальника компресорного цеху (домашній телефон);
• номери телефонів і адресу організації, яка обслуговує автоматизовану холодильну установку.

1.14. Документи, вказані в пп. 1.12.—1.13, знаходяться у машинному відділенні, їх доводять до відома кожного машиніста під розпис.

1.15. У компресорному цеху знаходиться добовий журнал встановленої форми — пронумерований, прошнурований, стверджений печаткою підприємства, з датою і підписом начальника цеху.

1.16. Начальник компресорного цеху щоденно контролює ведення журналу, записує до нього розпорядження обслуговувальному персоналу та розписується.

1.17. Стороннім особам заборонено входити у приміщення машинного (апаратного) і конденсаторного відділень.

На видних місцях вивішують плакати: «Вхід заборонено!»

1.18. Роботи, не пов’язані з обслуговуванням холодильної установки, проводити з оформленням наряду-допуску на роботи підвищеної небезпеки.

1.19. Ремонтні роботи, а також очищення батарей при відтаюванні проводити під контролем особи, відповідальної за експлуатацію холодильної установки, або особи, яка її замінює.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Отримати завдання від керівника робіт.

2.2. Одягти спецодяг.

2.3. Разом зі змінником (при змінній роботі) перевірити стан контрольно-вимірювальних приладів, захисного огородження і заземлення, відсутність витікання аміаку та зробити відповідний запис у спеціальному журналі.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Компресори:

3.1.1. Пуск компресора в роботу — початковий, після тривалої зупинки, ремонту, профілактики, а також після зупинки його при спрацюванні приладів аварійного захисту виконувати вручну із закритим впускним вентилем.

3.1.2. Перед пуском компресора в роботу впевнитися, що всі запірні вентилі на нагнітальному трубопроводі від компресора до конденсатора відкриті (за винятком пуску компресора з використанням вбудованого байпаса, коли нагнітальний вентиль компресора повинен бути закритий, а вентиль байпаса відкритий, якщо це передбачено інструкцією заводу-виробника).

3.1.3. Всмоктування парів аміаку компресорами повз віддільник рідини (або посудини, яка його замінює) не допускається.

3.1.4. У разі витікання аміаку через сальники компресора його потрібно усунути.

Відкривати компресори, демонтувати апарати, трубопроводи та арматуру дозволено тільки після видалення з них аміаку.

Заборонено виконувати такі роботи без аміачного протигаза з фільтруючою коробкою марки КД і гумових рукавичок.

3.1.5. Залишки аміаку випускати з компресора через гумовий шланг, один кінець якого надягти на спеціальний вентиль, розташований на компресорі, а другий — вивести назовні в посудину з водою під її рівень.

3.1.6. Щоб уникнути потрапляння води в компресори під час видалення аміаку, необхідно контролювати в них тиск, не допускати його падіння нижче за атмосферний.

3.1.7. Перегрівання парів аміаку, які всмоктуються компресором, повинно бути:

• не менше ніж 5 °С — для одноступінчатих і ступеня високого тиску двоступінчатих компресорів;
• 10°С — для ступеня низького тиску двоступінчатих компресорів.

Це перегрівання визначають як різницю між температурою пари, яку вимірюють термометром перед всмоктувальним штуцером компресора, і температурою кипіння аміаку, яку визначають по тиску всмоктування за таблицею для насиченої пари аміаку.

Мановакуумметр (чи прилад для вимірювання перегріву) для вимірювання тиску всмоктування вибирати таким чином, щоб похибка при визначенні температури кипіння була не більше ніж 5 °С.

 Як надати домедичну допомогу постраждалим внаслідок дії аміаку або хладону

3.1.8. Щоб виміряти температуру парів аміаку, що нагнітає компресор, термометр встановити в гільзі на трубопроводі на відстані від 200 до 300 мм від патрубка чи запірного вентиля компресора.

Температура нагнітання повинна бути:

• не більше ніж 160 °С — для сучасних поршневих компресорів;
• 90 °С — для гвинтових, якщо заводська інструкція не передбачає інше значення;
• 135 °С — для горизонтальних тихохідних компресорів старих марок.

3.1.9. У разі раптової появи стуку в циліндрі компресора зупинити компресор, повідомити про це керівнику (старшому машиністу), записати в добовий журнал роботи машинного відділення причину зупинки.

3.1.10. У разі зменшення перегріву та швидкого падіння температури парів аміаку, обмерзання всмоктуючих трубопроводів і появи інших ознак вологого ходу відключити компресорну установку та усунути несправності, що виникли.

Ознаки волого ходу:

• у поршневому компресорі — приглушений стукіт у нагнітальних клапанах і падіння тиску змащування;
• у гвинтовому — зміна шуму в роботі та падіння тиску змащування;
• у ротаційному багатолопатевому — зміна шуму в роботі та збільшення масла в масловіддільнику.

3.1.11. У холодильній установці, не спорядженій захисними ресиверами, перед підключенням до працюючого компресора додаткового теплового навантаження (холодильної камери після її ремонту або відтаювання батарей тощо) знизити подачу рідини у випарювальну систему, закрити всмоктуючий запірний вентиль у компресора та тільки після підключення додаткового теплового навантаження поступово відкривати останній.

3.1.12. Взимку при перервах у роботі холодильної установки й можливості замерзання води необхідно спускати її з охолодних оболонок циліндрів і сальників компресорів, водяних насосів, конденсаторів закритого типу, переохолоджувачів та інших апаратів, а також з водяних трубопроводів, для чого повинні бути передбачені спускні крани в самих низьких точках системи.

3.1.13. Усі рухомі та обертові частини устаткування огороджують суцільними або сітчастими огорожами, знімними й легкорозбірними.

Вузли й деталі огорожі повинні бути надійно закріплені та мати достатню міцність і жорсткість.

3.1.14. Доступ до рухомих частин дозволяється тільки після повної зупинки й після того, як вжили заходів щодо запобігання їх пуску сторонніми особами.

Замір лінійного зазору в компресорі проводити тільки при ручному повертанні вала.

3.1.15. На компресорах і насосах, що працюють в автоматичному режимі, на видному місці вивішують таблички: «Обережно! Пускається автоматично!»

3.1.16. Перевірку та обкатку аміачних компресорів після монтажу й ремонту виконувати відповідно до інструкцій заводів-виробників.

Які документи визначають технічні умови експлуатації та випробування холодильників

3.1.17. Після ремонту й профілактики холодильного устатковання, а також після вимушеної зупинки компресора чергова зміна може проводити пуск його тільки після письмового дозволу начальника цеху (або особи, яка його замінює), який повинен особисто пересвідчитися, що пуск компресора можливий і безпечний.

При цьому пуск кожного компресора здійснювати вручну після попереднього дренування всмоктувального та нагнітального трубопроводів компресора від можливого скупчення рідкого аміаку та мастила за допомогою дренажних вентилів і трубопроводів.

Перед пуском гвинтового компресора, який має пристрій для ручного регулювання продуктивності, вивести пристрій у положення мінімальної продуктивності.

3.2. Апарати (посудини):

3.2.1. Під час відсмоктування аміаку з апаратів (посудин) заборонено швидко (зі швидкістю зниження температури більше ніж 30 °С на годину) знижувати в них тиск для запобігання зниження механічної міцності їх стінок з причини різкого зниження температури.

3.2.2. Систематично усувати лід, що утворюється взимку на зрошувальних конденсаторах, градирнях, драбинах, площадках для їх обслуговування.

3.2.3. Механічне очищення від водяного каменя труб конденсатора виконувати під керівництвом начальника цеху й тільки після звільнення конденсатора від аміаку.

Не рідше ніж раз на місяць перевіряти воду, що відходить з конденсатора, на наявність аміаку.

3.2.4. Окремо розташовані апаратні й конденсаторні приміщення зачиняти на ключ, який має знаходитися у чергового зміни холодильної установки.

3.2.5. При охолодженні води в кожухотрубних випарниках температура кипіння аміаку повинна бути не менше ніж 2 °С.

3.2.6. У системах охолодження з проміжним теплоносієм не рідше ніж раз на місяць перевіряти його на наявність аміаку в ньому.

3.2.7. Мастило з мастиловіддільників (за відсутності автоматичного перепуску в картер компресора) і апаратів сторін високого й низького тиску необхідно періодично пропускати в мастилозбірники. Із мастилозбірників випускати його при тиску, близькому до атмосферного, — вище його на 0,01...0,02 МПа (0,1...0,2 кг/см2) після відсмоктування парів аміаку через пристрій для відділення рідини.

Випускати мастило безпосередньо із апаратів (посудин) холодильної установки заборонено.

На мастилозбірниках мають бути встановлені мановакуумметри.

 Розповідаємо про безпечну експлуатацію балонів, у яких транспортують і зберігають зріджені, стиснені й розчинені гази

3.2.8. Повітря та інші гази, що не конденсуються, випускати із системи в посудину з водою через спеціально встановлений апарат — повітровіддільник.

При застосуванні автоматизованих безперервно діючих повітроохолодників гази, які не конденсуються, випускати в проточну воду.

3.2.9. Черговий обслуговувальний персонал протягом зміни записує в добовий журнал основні параметри роботи холодильної установки, зауваження до роботи холодильного устаткування і вентиляційних пристроїв, причини зупинки компресорів та інші зауваження.

Начальник компресорного цеху щоденно контролює ведення змінного журналу, записує до нього розпорядження обслуговувальному персоналу та розписується.

3.2.10. Заборонено застосовувати в холодильних установках лінійні ресивери (неуніфіковані) як захисні, дренажні або циркуляційні, а також кожухотрубні випарники — як конденсатори (і навпаки) через можливу невідповідність марок сталі, з якої виготовлені апарати.

3.2.11. Для кращого очищення від мастила та підвищення надійності роботи захисних реле рівня до апаратів (посудин) зі сторони низького тиску повинен бути приєднаний трубопровід гарячої пари аміаку.

При прогріві апаратів (посудин) і звільненні від рідкого аміаку тиск в них не повинен перевищувати тиск випробування на щільність для апаратів (посудин) у відповідності з Правилами будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок.

3.2.12. Компресорну установку потрібно виключити у випадках:

3.2.12.1. Якщо тиск у посудині піднявся вище дозволеного та не знижується попри вжиті персоналом заходи.

3.2.12.2. У разі виявлення несправності запобіжних пристроїв, які запобігають підвищенню тиску.

3.2.12.3. У разі виявлення в посудині та її елементах, що працюють під тиском, нещільностей, випинань, розриву прокладок.

3.2.12.4. У разі несправності манометра й неможливості визначити тиск на інших приладах.

3.2.12.5. У разі зниження рівня рідини нижче за допустимий в посудинах із вогневим обігрівом.

3.2.12.6. У разі вихода з ладу всіх покажчиків рівня рідини.

3.2.12.7. У разі несправності запобіжних блокувальних пристроїв.

3.2.12.8. У разі виникнення пожежі, яка безпосередньо загрожує посудині, що перебуває під тиском.

 

3.2.12.9. У разі витікання аміаку із системи.

3.3. Трубопроводи та обладнання холодильних камер:

3.3.1. Під час експлуатації підтримувати максимальну щільність аміачної системи, яка б забезпечувала відсутність витікання аміаку і неможливість попадання повітря в систему. Для виявлення місць витікання аміаку дозволяється користуватися хімічними й спеціальними іншими індикаторами.

Індикатор високої чутливості.

Взяти 0,1 г фенолроту, покласти у фарфорову чашечку чи кристалізатор і додати 100 мл спирту-ректифікату і 20 мл чистого гліцерину, перемішати скляною паличкою до повного розчину.

Фільтрувальний папір, нарізаний смугами 10 x 1,5 см, обробити приготовленим розчином фенолрота і сушити на повітрі.

Висушені смуги зберігати в парафіновому папері.

Індикатор середньої чутливості.

Приготувати 1%-вий спиртовий розчин фенолфталеїну і просочити їм смуги фільтрувального паперу.

За наявності аміаку фарбування індикатора змінюється на червоне.

3.3.2. Усі запірні вентилі на аміачних газових нагнітальних трубопроводах повинні бути запломбовані у відкритому положенні, за винятком основних запірних вентилів компресорів.

Запірні вентилі на зливних трубах віддільників рідини та розділових посудин повинні бути також запломбовані у відкритому положенні.

Про всі випадки пломбування вентилів і зняття пломб робити запис у змінному журналі.

3.3.3. Щоб уникнути заклинювання клапанів запірних вентилів, які не мають зворотного затвора сальника при виведеному маховику, заборонено тримати їх у повністю відкритому стані.

Після повного відкривання вентиля необхідно повернути його маховик назад на 1/8 оберту.

3.3.4. На щиті регулюючої станції біля кожного регулюючого вентиля повинен бути напис із зазначенням, який апарат або яке охолоджуване приміщення обслуговує регулюючий вентиль.

3.3.5. У місцях, де аміачні арматура та трубопроводи можуть бути пошкоджені транспортними засобами або вантажами, влаштувати металеві захисні огорожі.

3.3.6. Підтягувати болти у фланцевих з’єднаннях, повністю чи частково замінювати сальникову набивку запірної арматури (яка не має зворотного затвора сальника) апаратів (посудин) виконувати обережно, попередньо відключивши цю дільницю від решти аміачної системи та відсмоктавши аміак із пошкодженої дільниці.

Вказані операції виконувати в протигазі та рукавицях.

 

3.3.7. У холодильних камерах заборонено укладати вантажі впритул до стельових і пристінних аміачних батарей, повітроохолодників, а також на труби батарей і з’єднувальні трубопроводи. Додержуватися відстаней від батарей до вантажного штабеля відповідно до виробничих інструкцій, але не менше ніж 0,3 м.

3.3.8. Перед відтаюванням батарей повітроохолоджувачів звільнити їх від рідкого аміаку та скупчення мастила, які слід зливати в дренажний (циркуляційний) ресивер з наступним випуском мастила з нього через мастилозбірник.

Випускати мастила безпосередньо з батарей і повітроохолоджувачів заборонено.

Відтаювання виконувати згідно з Інструкцією з відтаювання «снігової шуби» і продувці охолоджувальних пристроїв гарячою парою аміаку й трубчастими нагрівачами.

3.3.9. У холодильних камерах, які обладнані батареями безпосереднього охолодження, відтаювання проводити регулярно, запобігаючи надмірному накопиченню снігу і льоду, що може викликати порушення герметичності батарей і з’єднувальних трубопроводів.

3.3.10. Перед відтаюванням повітроохолоджувачів за допомогою вмонтованих в них електронагрівальних елементів повітроохолоджувачі звільнити від рідкого аміаку.

Відтаювання вказаних повітроохолоджувачів виконувати згідно з інструкцією завода-виробника та Інструкцією.

3.3.11. Щоб запобігти викиду рідкого аміаку з охолоджувального пристрою у всмоктувальну магістраль компресорів (вологий хід компресорів) при різкому збільшенні теплового навантаження власник підприємства встановлює порядок повідомлення керівників відповідних підрозділів, чергових машиністів компресорного цеха про час завантаження продуктів в камери холодильного оброблення і зберігання.

3.3.12. Біля входу в охолоджувальні приміщення (коридор) вивішують інструкцію з охорони праці під час робіт у камерах холодильника.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Передати зміну зміннику (при змінній роботі), перевірити стан холодильної установки, зробити відмітку в спеціальному журналі.

4.2. У випадку відсутності змінника не залишати робоче місце без дозволу керівника робіт.

4.3. Упорядкувати спецодяг, ЗІЗ і покласти у відведене для них місце.

4.4. Помити руки, обличчя теплою водою з милом. Якщо змога, прийняти душ.

4.5. Про всі недоліки, які були виявлені під час роботи, доповісти керівнику робіт і зробити відповідний запис у журналі.

Які журнали для СОП потрібно оформити

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Аварійна ситуація може виникнути в разі: появлення стуку в циліндрах компресора, а також у випадках, викладених у п. 3.2.12 цієї інструкції.

5.2. У разі аварійного викиду аміаку — гідравлічний удар, розривання трубопроводу, порушення герметичності посудин та інше — подати сигнал про небезпеку, відключити установку. Вжити заходів з евакуації людей з небезпечної зони, не допускати до неї сторонніх, повідомити про те, що сталося, керівнику робіт і діяти згідно з планом ліквідації аварії.

5.3. Якщо є потерпілі, надавати їм першу домедичну допомогу. У разі необхідності викликати швидку медичну допомогу.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога при отруєнні аміаком.

У разі отруєння парами аміаку вивести потерпілого на свіже повітря або в чисте тепле приміщення. За необхідності застосовувати штучне дихання. Звільнити потерпілого від стискаючого одягу, замінити брудний одяг і надати йому повний спокій.

Провести потерпілому інгаляцію теплою парою, яка містить 1—2%-вий розчин лимонної кислоти (із чайника крізь паперову трубку). Напоїти його міцним солодким чаєм або 3%-вим розчином молочної кислоти. У випадках отруєння дати потерпілому вдихати кисень протягом 30—45 хв., зігрівати потерпілого — обкласти грілками.

У випадку глибокого сну й можливого зниження больової чутливості бути обережним, щоб не спричинити опіків.

За наявності явищ роз’ятрювання потерпілий має полоскати ніс, горло 2%-вим розчином соди або водою.

Незалежно від стану потерпілого направити його до лікаря. У випадку появи задухи, кашлю транспортувати потерпілого в лежачому положенні.

У разі попадання аміаку в очі промити їх великою кількістю чистої води. Після цього до огляду лікаря надіти темні захисні окуляри. Заборонено забинтовувати очі та накладати на них пов’язку.

У разі попадання на шкіру аміаку, який викликав опік, направити на уражену поверхню міцний струмінь чистої води. Після цього пошкоджену кінцівку занурити в теплу воду (35—40 °С) на 5—10 хвилин або у випадку пошкодження більшої поверхні тіла зробити загальну ванну. Після ванни висушити шкіру, прикладаючи рушник, який добре вбирає воду — розтирати заборонено. Накласти на пошкоджену ділянку шкіри мазеву пов’язку або змастити її маззю Вишневського чи пеніциліновою маззю. За відсутності мазі використовувати вершкове (несолене) масло або олію.

5.4.2. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

 

У разі ураження електричним струмом звільнити потерпілого від його дії, відключивши електроустановку від джерела живлення. Якщо відключити неможливо — відтягнути потерпілого від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

У разі відсутності у потерпілого дихання і пульсу робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. Викликати швидку медичну допомогу.

5.4.3. Перша допомога при пораненні.

Розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев’язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану та зав’язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету немає, використати для перев’язки чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку тощо. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька капель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.

5.4.4. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.

При переломах і вивихах кінцівок пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластинкою, палицею, картоном тощо. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев’язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

У разі підозри на перелом черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або роту) прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.

У разі підозри на перелом хребта потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався, з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

У разі перелому ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

5.4.5. Перша допомога при теплових опіках.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами заборонено відкривати пузирі, які утворюються, та перев’язувати опіки бинтом.

При опіках І ступеня (почервоніння) обпечене місце обробити ватою, змоченою етиловим спиртом.

При опіках ІІ ступеня (пухирі) обпечене місце обробити спиртом, 3%-вим марганцевим розчином або 5%-вим розчином таніну.

При опіках ІІІ ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накрити рану стерильною пов’язкою та викликати лікаря.

 Як надати першу допомогу при опіках

5.4.6. Перша допомога при кровотечі.

Щоб зупинити кровотечу:

• підняти поранену кінцівку вверх;
• кровоточиву рану закрити перев’язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати протягом 4—5 хвилин. Якщо кровотеча зупинилася, то, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи шматок вати та забинтувати поранене місце (з деяким натиском);
• у разі сильної кровотечі, яку не можна зупинити пов’язкою, здавити кровоносні судини, які живлять поранену область, шляхом згинання кінцівок у суглобах, або за допомогою пальців, джгута або закруткою. Викликати лікаря.

5.5. У разі виникнення пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння. За необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.