Для створення безпечних умов праці на виробництві використовують технічні засоби, які поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Суб’єктивні — це таблички, сигнальні пристрої та застережні написи. Однак, якщо на підприємстві використовують лише їх, це не захистить працівників.
До об’єктивних засобів належать захисні та блокувальні пристрої, ізоляція, герметизація, заземлення, а також захисні огородження. Без об’єктивних засобів захисту працівники погано почуваються через шум, вібрацію, загазованість, недостатнє освітлення тощо. Як наслідок, вони стають неуважними та можуть травмуватися.
Щоб запобігти нещасним випадкам на підприємстві, потрібно знати вимоги як до об’єктивних, так і до суб’єктивних технічних засобів безпеки. У цій статті розповімо детальніше про захисні огородження, які вважаються найбільш ефективним об’єктивним засобом безпеки.
До чого призводить нехтування захисними огородженнями
Загальна інформація про захисні огородження
Захисні огородження — це технічні засоби, що запобігають потраплянню частин тіла працівника до небезпечної зони або мінімізують негативну дію небезпечних факторів в аварійних ситуаціях.
Захисні огородження запобігають падінню працівників у пройми, ями, відкриті каналізаційні колодязі, траншеї, вирви та інші заглибини. Огородження мають бути надійними, аби запобігати падінню не лише людей, а й інструментів, що використовують під час роботи на висоті чи на глибині.
Також згідно з вимогами безпеки усі приводи, передачі, рухомі деталі, робочі органи машин та механізмів необхідно обладнати огородженнями. Вони запобігають потраплянню одягу, рук і ніг до робочих органів, захищають від стружки та крапель розплавленого металу, агресивних рідин і випромінювання.
Види захисних огороджень
Залежно від призначення огородження виготовляють із листового металу, металевої сітки, пластмаси, а в деяких випадках — зі спеціальних матеріалів (наприклад для захисту від радіоактивного випромінювання). Які бувають види огороджень, дивіться на схемі.
Стаціонарні огородження облаштовують як невід’ємну складову устаткування.
Відкидними огородженнями закривають робочі вузли, передавальні системи й інші механізми, з якими часто працюють. До них належать кожухи, футляри, дверцята. Відкидні огородження приєднують до нерухомих частин машин петлями чи навісами.
Знімними огородженнями закривають приводні та передавальні механізми, які не налагоджують та не оглядають у міжремонтний період роботи устаткування. До машин їх прикріплюють болтами.
Переносні (тимчасові) огородження використовують під час ремонтних і налагоджувальних робіт. Вони перешкоджають працівникам випадково доторкнутися до рухомих механізмів та струмопровідних частин.
Які ще є види технічних засобів безпеки
Крім захисних огороджень, використовують також запобіжні та блокувальні пристрої.
Запобіжні пристрої призначені зупинити (відключити) обладнання, коли контрольований параметр (тиск, температура) виходить за встановлені межі та може виникнути аварійна ситуація. Існують такі їх види:
- муфти;
- обмежувачі вантажопідйомності;
- зрізні штифти та шпильки;
- регулятори частоти обертання (щоб запобігти механічним перевантаженням устаткування);
- кінцеві вимикачі;
- упори;
- спеціальні пристрої (щоб зупинити рухому частину обладнання та запобігти переміщенню частин машин за встановлені межі);
- запобіжні пластини (на різних гідравлічних та пневматичних системах);
- пружинні та гідравлічні обмежувачі вантажопідйомності (на підйомних кранах).
Блокувальні пристрої застосовують для безпеки експлуатування обладнання та виробничих процесів шляхом примусової взаємодії пов’язаних між собою частин обладнання або параметрів технологічних процесів. Їх застосовують для того, щоб вимкнути живлення приводу чи запобігти небезпеці, коли відсутній захисний пристрій. За принципом дії блокувальні пристрої бувають механічні, електронні, пневматичні та комбіновані.
Де встановити захисні огородження
Усі рухомі, обертові та такі, що виступають, частини устаткування і допоміжних механізмів, якщо вони становлять небезпеку для працівників, необхідно надійно огороджувати.
Огородження приводних і натяжних барабанів стрічкових конвеєрів мають перекривати з торців барабани та ділянки стрічки, що накручується на барабан, по довжині не менше R + 1 м від лінії дотику барабана зі стрічкою.
Конвеєри над проходами знизу потрібно укомплектувати суцільним огородженням. Висота огородження має бути не нижче 2 м від рівня підлоги. Огородження з боків бортів, що піднімаються над верхньою несучою стрічкою, має бути 0,4 м.
Аналогічним вимогам безпеки має відповідати огорожа засобів підмощування.
Розсувні та відкидні (на шарнірах, завісах), а також знімні огородження (накривки, кожухи, щитки), що закривають зубчаті передачі, робочі механізми й інші рухомі частини машин та які необхідно періодично обслуговувати, потрібно укомплектувати блокувальним пристроєм. Він автоматично зупиняє машину, коли накривку, кожух чи щиток відкривають.
Огородження мають бути міцні, легкі, надійно закріплені, без країв, об які можна порізатися, та гострих кутів, а також не торкатися рухомих частин устаткування.
Захисні пристрої деревообробного устаткування запобігають зіткненню працівників із різальним інструментом, вильоту інструмента, оброблюваної заготовки та відходів до робочої зони, а також травмуванню людей під час обслуговування. Огородження має автоматично закривати робочу частину ріжучого інструмента деревообробних верстатів (пилок, фрез, ножових установок). Воно відкривається лише коли проходить оброблюваний матеріал чи інструмент на ширину цього матеріалу (інструмента).
Деталі рухомих частин верстатів і машин (шпонки валів), що виступають, та обертові з’єднання, мають бути закриті кожухами по всьому колу обертання.
Захисні огородження небезпечних зон обладнання повинні мати надійне кріплення, легко відкриватися і надійно закриватися. До них є такі вимоги:
- забезпечувати надійний захист від дії небезпечних факторів;
- не ускладнювати спостереження за роботою механізмів;
- не перешкоджати виробничому процесу;
- не підвищувати шум і вібрацію;
- бути простими у виготовленні та в експлуатуванні;
- відповідати вимогам технічної естетики.
За державними стандартами захисні огородження мають бути жовтого кольору. На зовнішній бік огородження наносять або прикріплюють попереджувальний знак (знак безпеки). Огородження мають бути зручні для встановлення та демонтування.
Законодавчі вимоги до огороджувальних засобів
Огороджувальні засоби місць будівельних робіт на висоті
Роботи на висоті належать до робіт підвищеної небезпеки та потребують особливої уваги й обов’язкових додаткових заходів безпеки. До засобів захисту від падіння з висоти належать:
- пояси запобіжні;
- каски;
- страхувальні канати;
- запобіжні верхолазні пристрої;
- уловлювачі з вертикальним канатом;
- захисні огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо.
На будівельних майданчиках багато робіт виконують близько до перепаду по висоті, тому устаткування необхідно укомплектовувати захисними огородженнями. Зокрема, якщо настил розміщений на висоті 1,3 м та вище, то його необхідно обладнувати огорожею висотою не менше 1,1 м, бортовою обшивкою — не менше ніж 0,15 м, відстанню між горизонтальними елементами огорожі — не більше ніж 0,5 м (пп. 7.3.10 ДБН А.3.2-2-2009; НПАОП 45.2-7.02-12).
Водночас, як свідчить аналіз нещасних випадків на будівництві, огорожами варто обладнувати не лише засоби підмощування висотою 1,3 м і вище. Відомі випадки травмування працівників через падіння із помосту висотою 1 м. Це вказує на потребу переглянути відповідну норму ДБН А.3.2-2-2009 та внести зміни щодо висоти підмощування.
Нормативне регулювання
Станом на сьогодні не існує єдиного нормативного документа, який визначав би вимоги до захисних огороджень місць будівельних робіт на висоті. Тому вимоги до огороджувальних засобів на об’єктах будівництва визначають залежно від сфери господарювання. Йдеться, зокрема, про такі нормативні документи:
- ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення»;
- ДСТУ Б В.2.8-43:2011 «Огородження інвентарні будівельних майданчиків та ділянок виконання будівельно-монтажних робіт. Технічні умови»;
- ДСТУ-Н Б А.3.2-16:2015 «Настанова щодо влаштування суцільних захисних огороджень при зведенні каркасно-монолітних будівель».
Потрібно з обережністю використовувати наведені вище документи. Наприклад, пункти 4.18, 4.19 ДБН А.3.2-2-2009 містять посилання на вже нечинний ГОСТ 23407 (ГОСТ 12.4.059).
ДСТУ Б В.2.8-43:2011 поширюється лише на огорожі, призначені для запобігання доступу сторонніх осіб на території будівельних майданчиків і ділянок будівельно-монтажних робіт. Тобто цей документ не поширюється на огороджувальні засоби місць будівельних робіт на висоті.
ДСТУ-Н Б А.3.2-16:2015 встановлює, як монтувати або демонтувати та експлуатувати захисні огорожі тільки при зведенні каркасно-монолітних будівель.
Технічні умови до використання стаціонарних металевих засобів підмощування визначає ДСТУ Б В.2.8-44:2011 «Майданчики та драбини для будівельно-монтажних робіт. Загальні технічні умови», пересувних — ДСТУ Б В.2.8-45:2011 «Підмості пересувні збірно-розбірні. Технічні умови».
Вимоги до розташованих на висоті робочих майданчиків, пов’язаних з експлуатацією промислових машин, регламентує ДСТУ EN ISO 14122-3:2016 «Безпечність машин. Постійні засоби доступу до машин. Частина 3. Сходи, драбини та поручні».
Вимоги до стаціонарних металевих майданчиків, пов’язаних з обслуговуванням розташованого на висоті будинкового стаціонарного виробничого обладнання, встановлює ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови». Випробування їхніх конструктивних елементів проводять за ДБН В.1.2-2:2006 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування».
Проєктні організації під час розроблення проєктно-технологічної документації можуть використовувати всі доступні нормативні вимоги залежно від об’єкта виробництва та видів виконуваних робіт.
Які вимоги до огороджувальних засобів на об’єктах будівництва
ДСТУ Б В.2.8-43:2011. Щоб запобігти доступу сторонніх осіб на ділянки з небезпечними та шкідливими виробничими чинниками, використовують захисну огорожу. За конструктивним рішенням її поділяють на панельну, панельно-стійкову та стійкову. Панелі огорож можуть бути суцільними та розрідженими. Висота панелей захисних огорож ділянок виробництва робіт має бути 1,2 м. Панелі огорож мають бути прямокутними. Довжина панелей — 1,2; 1,6; 2,0 м. У розріджених панелях огорож, крім сітчастих, відстань у світлі між деталями заповнення полотна панелей має бути в межах 80–100 мм.
Конструкція поручнів має складатися зі стійок, прикріплених до верхньої частини огорожі, а також поручня і проміжного горизонтального елемента, розташованих на висоті 1,1 та 0,5 м від рівня тротуару. Поручні потрібно кріпити до стійок із внутрішнього боку.
Щоб попередити про межі територій і ділянок із небезпечними та шкідливими виробничими чинниками, використовують сигнальну огорожу. Висота стійок огорожі має бути 0,8 м, відстань між стійками — не більше ніж 6,0 м.
Чи правомірно укладати цивільно-правовий договір на будівництві
ДСТУ Б В.2.8-44:2011. Несучі елементи перильної огорожі робочих майданчиків мають витримувати навантаження 400 Н (40 кгс), прикладене до огороджувального поручня перпендикулярно до його осі, почергово в горизонтальній і вертикальній площинах. Максимальна величина прогину поручня не має перевищувати 0,05 м.
ДСТУ Б В.2.8-45:2011. Висота перильної огорожі засобів підмощування має бути не менше ніж 1,1 м, бортової огорожі настилу робочого майданчика — не менше ніж 0,15 м. Несучі елементи перильної огорожі пересувного засобу підмощування мають витримувати статичне навантаження 700 Н, прикладене посередині елемента огорожі поручня перпендикулярно до його осі, почергово в горизонтальній і вертикальній площинах.
ДСТУ EN ISO 14122-3:2016. У місцях машин і механізмів, де є ризик впасти з висоти понад 500 мм або зона проходу межує з поверхнями, неспроможними нести навантаження, установлюють перила або інші рівноцінні засоби, які можуть захистити людину від падіння з висоти.
Перила мають містити щонайменше одну проміжну перекладину. Мінімальний вільний розмір між поручнем і перекладиною, а також між перекладиною та бордюром — 0,5 м. Коли замість перекладини застосовують вертикальні стояки, вільна відстань між ними в горизонтальному напрямку не має перевищувати 0,18 м. Мінімальна висота перил має бути 1,1 м. Мінімальна відстань між стояками перил — 0,5 м. Мінімальна висота бордюру — 0,1 м.
Щоб забезпечити доступ крізь перила, використовують хвіртку. При цьому її відчинення або зачинення не має створювати додаткової небезпеки для працівників та довколишніх.
Перила мають витримувати горизонтально скероване зосереджене навантаження, що є еквівалентом робочого навантаження і яке прикладають попередньо до верхнього кінця стояка, а потім до найнесприятливішої точки вздовж поручня. В обох випадках максимальний прогин під навантаженням не має перевищувати 30 мм. Мінімальне робоче навантаження дорівнює 300 Н/м, помноженим на максимальну відстань у метрах між осями двох сусідніх стояків. Після зняття робочого навантаження деформація перил недопустима.
ДСТУ Б В.2.6-52:2008. Стаціонарні зовнішні майданчики мають містити:
- суцільну перильну огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м;
- внутрішні майданчики — не менше ніж 0,9 м.
Огорожу складають із металевих стояків, одного проміжного горизонтального елемента та бортового елемента завширшки не менше ніж 0,14 м. Стояки в огорожі для майданчиків улаштовують із кроком від 0,6 до 1,3 м.
З’єднувати між собою поручні середніх та бортових елементів огорожі необхідно за допомогою зварювання з підгонкою у зоні стику під час монтажу.
ДБН В.1.2-2:2006. Для обслужних майданчиків, призначених для нетривалого перебування людей, характеристичне значення горизонтального зосередженого навантаження на поручні перил слід приймати 0,3 кН (30 кгс). Умова — якщо за будівельним завданням на підставі технологічних рішень не потрібне більше значення навантаження.
