Основні причини падіння з висоти
Від падіння з висоти не застрахований абсолютно ніхто і особливо обережним потрібно бути тим, хто в силу своєї професії та роду діяльності працює на висоті. Зазвичай внаслідок падіння з висоти люди зазнають серйозних травм. Їх характер залежить від того, якою частиною тіла особа зіштовхуються з поверхнею.
Скачати пам’ятку
Статистика виробничого травматизму свідчить про те, що основними причинами падіння з висоти є необачність та необережність самих працівників, недотримання вимог особистої безпеки, брак контролю з боку керівників робіт і працедавців.
Однак і відсутність відомчого контролю за виконанням робіт на висоті теж відіграє свою роль у цій сумній статистиці. Оскільки травми внаслідок падіння неминучі, на підприємстві мають володіти прийомами надання потерпілим домедичної допомоги ще до приїзду машини швидкої допомоги.
Найтиповіші тілесні ушкодження при падінні з висоти
Якщо працівник упав із положення стоячи, найімовірніше він зламає верхні та нижні кінцівки. Приблизно те саме станеться в разі, якщо падіння відбулося під час руху. Забити внутрішні органи, переламати кістки черепа, дістати забій чи струс головного мозку людина може внаслідок падіння, яке відбулося, коли вона перебувала у вертикальному положенні й ударилася при цьому головою. До всього, якщо особу до падіння вдарили чи штовхнули, то тяжкість перелічених травм зросте.
Якщо висота падіння не перевищує 10 м, це, зазвичай, призводить до незначних зовнішніх ушкоджень. Однак, якщо висота вже становитиме 15 м, то тяжкість ушкоджень буде вищою, позаяк, падаючи з такої висоти, людина може на додачу зачепити предмети, розташовані на її шляху. Йдеться, насамперед, про елементи будівлі чи устаткування, дашок тощо.
Падіння на голову — найнебезпечніше для життя людини. Характер травм у такому разі залежить від індивідуальної будови шийного відділу хребта. Якщо довжина шиї становить 13–16 см, то найімовірніше внаслідок падіння особа зламає V–VI шийні хребці. Якщо ж довжина шийного відділу хребта менша за 13 см — передусім будуть зламані кістки склепіння черепа. Трапляються випадки, коли люди падали на голову, однак шийний відділ хребта залишався неушкодженим, а кістки склепіння черепа були зламані.
Характер травм грудного та поперекового відділів хребта при падінні у вертикальному положенні залежить від пози, в якій приземлився потерпілий. Зокрема, впавши на випрямлені ноги, він, найімовірніше, ушкодить XI-XII грудні та I–II поперекові хребці. За умови слабко вираженого кіфозу (коли спина на момент зіткнення була прямою) передусім будуть ушкоджені III–IV та IX–X грудні хребці.
Впавши на сідниці, людина зазнає травм XI–XII грудних і I–III поперекових хребців. Іноді люди за таких умов люди ламали кістки тазу (сідничні та крижі). До цих травм можуть додаватися гвинтоподібні переломи ребер у задніх відділах у комплексі з розривами міжреберних м’язів переднього відділу грудної клітини.
Характер ушкоджень внаслідок падіння на плечі залежить від подальшої траєкторії руху тулуба. Внаслідок удару об площину спиною ушкоджуються лопатки, відбуваються переломи тіл хребців у середньому і нижньому грудному відділах. Якщо тіло зігнулося в момент удару, спостерігаються численні компресійні переломи передніх відділів хребців грудного і поперекового відділів, переломи грудини, а також ушкодження лопаток.
Якщо тіло людини перебувало в горизонтальному положенні під час падіння на площину, ушкодженим передусім буде бік зіткнення.
Якщо падіння відбувається ногами донизу, то у момент зіткнення з поверхнею інші частини тіла за інерцією продовжують рухатися, внутрішні органи обриваються й переміщуються в напрямку падіння. При цьому травмуються п’яткові кістки, довгі трубчасті кістки нижніх кінцівок, людина зазнає компресійних переломів у поперековому чи нижньому грудному відділі хребта. Інколи спостерігаються кільцеподібні переломи основи черепа навколо великого потиличного отвору з вминанням шийного відділу хребта в порожнину черепа.
Засоби індивідуального захисту від падіння з висоти
Щоб уникнути каліцтва та загибелі внаслідок падіння з висоти, потрібно бути не тільки максимально обережним, а ще й використовувати спеціальні засоби індивідуального захисту. Це, зокрема:
- запобіжні пояси;
- захисні каски;
- страхувальні канати;
- запобіжні верхолазні пристрої;
- уловлювачі з вертикальним канатом;
- огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо;
- верхолазне спорядження, яке використовують разом з переліченими вище засобами захисту.
Засоби захисту від падіння з висоти поділяються на засоби колективного й індивідуального захисту. Основним колективним засобом захисту під час роботи на висоті є захисне огородження, про що йдеться у підпунктах 9.3.4, 13.3.6 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-09).
Без засобів індивідуального захисту не обійтися тоді, коли безпеку робіт не гарантує конструкція обладнання, організація виробничих процесів, архітектурно-планувальні рішення та засоби колективного захисту.
Обираючи спецодяг, спецвзуття та інші ЗІЗ, потрібно керуватися вимогами безпеки для кожного конкретного виду робіт, зважати на характер та умови праці, вид і тривалість дії небезпечних та/або шкідливих виробничих чинників.
ЗІЗ від падіння з висоти забезпечують системою ременів для кріплення їх до тіла споживача і системою кріплення до надійної опори. У передбачуваних умовах експлуатації ці ЗІЗ обмежують шлях вертикального падіння працівника так, щоб запобігти його зіткненню з перешкодами. Гальмівне зусилля, що виникає при цьому, не має завдавати тілесних ушкоджень працівнику або виводити з ладу засоби індивідуального захисту.
