Суб’єкти господарської діяльності мають розробляти і затверджувати план локалізації і ліквідації аварій для кожного об’єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. У статті ви знайдете зразок такого плану.
Вимоги до об’єктів підвищеної небезпеки
Базовими нормативними документами, що визначають правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з експлуатацією об’єктів підвищеної небезпеки, і спрямовані на захист життя й здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на таких об’єктах, є:
- Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-III (далі — Закон № 2245-III);
- Кодекс цивільного захисту України, затверджений ВР України 02.10.2012 №5403-VI;
- Порядок розроблення планів діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, затверджений постановою КМУ від 09.08.2017 № 626.
Об’єкт підвищеної небезпеки — це єдиний майновий комплекс підприємства, що включає будь-які будівлі, виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці), окреме обладнання та джерела небезпеки, розташовані в межах території такого об’єкта, який за результатами ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу.
Термін «потенційно небезпечний об’єкт» тепер не використовується. Це передбачено змінами, які вніс Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки» від 15.07.2021 № 1686-IX.
Суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний:
- вживати заходів, спрямованих на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу;
- повідомляти про аварію, що сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і населення;
- забезпечувати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику;
- виконувати вимоги законодавства, які регулюють діяльність об’єктів підвищеної небезпеки.
Цивільний захист на підприємстві під час надзвичайної ситуації
Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки
Ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки — це процедура, за результатами виконання якої відповідний об’єкт вважається об’єктом підвищеної небезпеки певного класу.
Суб’єкт господарювання ідентифікує об’єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогових мас небезпечних речовин.
Нормативи порогових мас небезпечних речовин або їх сумішей, порядок ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та їх обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За результатами ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки йому встановлюється 1, 2 або 3 клас.
Ідентифікація здійснюється згідно з Порядком ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та їх обліку, затвердженим постановою КМУ від 13.09.2022 № 1030 та проводиться юридичними або фізичними особами — підприємцями стосовно об’єктів, які перебувають у їх власності або користуванні.
Стосовно об’єктів, які проєктуються, ідентифікація проводиться замовниками будівництва.
Ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки здійснюється у три етапи.
На першому етапі складається перелік небезпечних речовин за індивідуальними назвами, класами небезпечних речовин та категоріями небезпеки, що розміщені або можуть розміщуватися у виробничих одиницях на об’єкті згідно з проєктною та технічною документацією.
На другому етапі складається перелік виробничих одиниць, які містять небезпечні речовини.
На третьому етапі визначається маса небезпечної речовини в кожній окремій виробничій одиниці та проводиться розрахунок загальної маси небезпечних речовин окремо для кожної індивідуальної назви небезпечної речовини.
Інформація, визначена на кожному з трьох етапів ідентифікації, вноситься до Державного електронного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки (інформаційно-комунікаційної системи, що створюється відповідно до вимог Закону України «Про публічні електронні реєстри», держателем якої є ДСНС).
Повідомлення за встановленою формою надсилається до ДСНС або її територіального органу за місцезнаходженням об’єкта з метою перевірки повноти наведеної інформації та прийняття рішення про віднесення об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.
ДСНС або її територіальний орган протягом 20 робочих днів після отримання від суб’єкта господарювання повідомлення про результати ідентифікації приймає рішення про віднесення (невіднесення) об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу або виключення його з Реєстру, про що інформує суб’єкта господарювання, відповідну місцеву держадміністрацію, орган місцевого самоврядування та органи державного нагляду (контролю), що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.
Розробка плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» для організації реагування на аварії на об’єктах підвищеної небезпеки оператор розробляє і затверджує плани локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків для кожного об’єкта підвищеної небезпеки, який він експлуатує.
Оператор — це юридична особа або фізична особа — підприємець, яка експлуатує (планує експлуатувати) хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки.
ПЛАС є внутрішнім планом об’єкта підвищеної небезпеки, який оператор після розроблення затверджує своїм розпорядчим документом.
Плани локалізації і ліквідації аварій закінчених будівництвом об’єктів підвищеної небезпеки розробляються і затверджуються операторами не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня подання до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та видачу сертифіката.
Протягом п’яти робочих днів після затвердження плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків оператор подає його копію органу ДСНС.
Не менше ніж кожні три роки план локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків переглядається.
Результати перегляду, внесення змін, пролонгації дії плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків затверджуються розпорядчим документом оператора.
Зауважимо, що при розробці планів локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків слід також керуватись Порядком розроблення планів діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.08 2017 № 626.
ПЛАС потрібен насамперед для узгодження взаємних дій персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом’якшення їх наслідків. При розробці ПЛАС мають враховуватися всі рівні розвитку аварії, виявлені внаслідок аналізу можливих небезпек, а також охоплені різні стани певного підприємства, такі, як пуск, робота, зупинка і ремонт.
ВАЖЛИВО!
У ПЛАС потрібно включити: аналіз можливих причин виникнення аварій, сценарії їх розвитку та прогнозований масштаб поширення, оцінку наявних технічних засобів та заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, аналіз дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій на відповідних етапах їх розвитку.
Підприємство може розробити ПЛАС самостійно або залучити спеціалізовану організацію, яка має отриманий у встановленому законом порядку дозвіл на розробку такого документа.
Структура ПЛАС
План локалізації і ліквідації аварій для об’єктів підвищеної небезпеки має складатися з таких частин:
- титульний лист;
- аналітична частина плану (зазначається мета плану, міститься аналіз небезпек, можливих аварій та наслідків, до яких вони можуть призвести, оцінюється вибухонебезпечність технологічного обладнання та об’єкта в цілому тощо);
- оперативна частина плану на різних рівнях (у ній розглядаються сценарії розвитку надзвичайної ситуації та оцінюються її наслідки, вказуються заходи з організації невідкладних робіт при аварії на об’єкті, прогнозується обстановка в районі розташування об’єкта, описуються необхідні заходи, які будуть вживатись персоналом підприємства та іншими аварійними службами для локалізації та знешкодження аварійної ситуації, плануються інші заходи щодо захисту персоналу і населення при аварії). Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється;
- додатки (накази, графіки тренувань, повідомлень тощо).
Експлуатація об’єктів підвищеної небезпеки може призвести до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Для того щоб запобігти цьому, проведіть ідентифікацію таких об’єктів і подайте звіт.
Локалізація аварії на території підприємства (об’єкта) в умовах воєнного стану
За необхідності ліквідувати / локалізувати аварію на території підприємства (об’єкта), яка виникла внаслідок воєнних (бойових) дій, роботи з ліквідації аварій дозволяється виконувати без наряду-допуску — тільки до моменту усунення прямої загрози життю людей і руйнування обладнання.
Порядок взаємодії та дій персоналу під час ліквідації аварії регламентується оперативною частиною Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій підприємства і виконання робіт під час воєнних (бойових) дій.
Щоб забезпечити ефективну боротьбу з аварією на всіх рівнях її розвитку, наказом створюють штаб, функціями якого є:
- збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії та вжиті заходи щодо боротьби з нею;
- поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій в зоні аварії та поза її межами;
- координація дій персоналу підприємства та всіх залучених підрозділів і служб, які беруть участь у ліквідації аварії.
Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний керівник робіт щодо локалізації та ліквідації аварій.
Місце розташування штабу, зокрема й резервне, а також посадових осіб, які виконують функції відповідального керівника обов'язково вказують у ПЛАС.
