Системи протипожежного захисту

Нормативне регулювання

У будівлях, приміщеннях та спорудах мають бути обладнані системи протипожежного захисту (СПЗ). Це передбачено пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 (далі — Правила № 1417). СПЗ не обладнують окремо розташовані застраховані одноповерхові наземні об’єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 м².

Система протипожежного захисту — це комплекс технічних засобів, що змонтований на об’єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Як проєктувати та де застосовувати СПЗ, визначають ДБН В.2.5-56:2014 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» та інші нормативно-правові акти з питань пожежної безпеки.

Хто відповідає за пожежну безпеку на підприємстві

Які бувають та як експлуатують системи протипожежного захисту

СПЗ мають працювати цілодобово, крім випадків, обумовлених чинними нормативними документами. Керівники об'єктів, підприємств повинні забезпечити утримання засобів протипожежного захисту, зокрема систем протипожежного захисту, у працездатному стані та забезпечити підтримання їх експлуатаційної придатності. Зокрема, вони мають:

• розробити комплексні заходи щодо утримання СПЗ відповідно до вимог технічного обслуговування;
• розробити і затвердити положення, інструкції та інші документи, контролювати їх дотримання;
• забезпечити дотримання вимог технічного обслуговування, стандартів, норм, інших відповідних нормативних актів;
• організувати вивчення працівниками, які здійснюють контроль за експлуатацією СПЗ, будівельних норм (ДБН);
• своєчасно надсилати повідомлення про спрацювання СПЗ або її вимкнення у територіальні органи державного пожежного нагляду, а також про вжиті у зв’язку з цим заходи із забезпечення пожежної безпеки захищуваного об’єкта.

Несправності, які впливають на працездатність СПЗ, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни. При цьому необхідно робити записи у відповідних журналах — Журналі обліку робіт щодо підтримання експлуатаційної придатності і ремонту (планового та позапланового) системи СПЗ і Журналі обліку санкціонованих та несанкціонованих спрацьовувань (відмов, несправностей) СПЗ.

Підтримання експлуатаційної придатності (технічне обслуговування) СПЗ здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств-виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування.

Види систем протипожежного захисту

Виділяють такі СПЗ:

• системи пожежної сигналізації;
• автоматичні системи пожежогасіння;
• автономні системи пожежогасіння локального застосування;
• системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей;
• системи протидимного захисту;
• системи централізованого пожежного спостереження;
• системи диспетчеризації.

Також до СПЗ входять пожежні ліфти, протипожежні клапани, протипожежні двері, ворота та завіси (екрани) тощо.

Побудова СПЗ, її технічні характеристики, зокрема вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння пожежі, тип і кількість пожежних сповіщувачів тощо, залежить від функціонального призначення, конструктивних рішень споруди.

Системи пожежної сигналізації

Системи пожежної сигналізації (сповіщувачі) призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуації людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, запуску систем димо- та тепловидалення, підпору повітря, пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, протипожежними дверима, воротами та завісами (екранами), відключення або блокування (розблокування) інших інженерних систем та устатковання у разі сигналу «пожежа» тощо).

До функціонування систем пожежної сигналізації встановлено низку вимог, зокрема вони мають:

• виявляти на ранній стадії ознаки пожежі;
• передавати тривожні сигнали до пристроїв трансляції пожежної тривоги;
• формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, задіяного під час пожежі;
• сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу сповіщувачів.

СПС не повинні підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, чи з’єднані вони з ними і реагувати на інші явища, не пов’язані з виявленням пожежі. Також дуже важливо, щоб пожежні сповіщувачі не псувалися через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено (пп. 7.2.1 та 7.2.3 ДБН В.2.5-56:2014).

Вибраний тип автоматичних пожежних сповіщувачів має забезпечувати найбільш раннє надійне попередження про пожежу з урахуванням умов середовища, де планується їх установлення. Немає такого типу пожежного сповіщувача, який би задовольняв усі варіанти використання, тому остаточний вибір буде залежати від конкретних умов. Часто доцільно використовувати комбінацію різних типів пожежних сповіщувачів.

Зазвичай, пожежні сповіщувачі призначені для виявляння одного або декількох ознак пожежі: диму, тепла, випромінювання (полум’я) та інших продуктів згоряння, на які кожен тип сповіщувача реагує по-своєму.

 Вказівні знаки та звукові сигнали: як використовувати на підприємстві

Автоматичні системи пожежогасіння

Системи автоматичного пожежогасіння, на відміну від систем ручного пожежогасіння і систем, керованих оператором, приводяться в дію пожежною автоматикою і забезпечують оперативне гасіння вогнища загоряння без участі людини.

Автоматичні системи пожежогасіння розрізняють за способом гасіння пожежі, конструктивним виконанням та способом запуску. Основні вимоги до АСПГ:

• час, за який система спрацьовує, повинен бути меншим за тривалість початкової стадії розвитку пожежі;
• розрахунок оптимальної інтенсивності подачі та необхідної концентрації вогнегасної речовини;
• локалізація пожежі протягом часу, який потрібен на те, щоб оперативні сили та засоби було введено в дію.

У системах автоматичного пожежогасіння можуть використовуватися такі вогнегасні речовини:

• газ (СО2, аргон, азот, хладони);
• вода;
• піна або вода з піноутворювачем;
• порошки спеціального хімічного складу;
• аерозолі;
• тонкорозпилена вода.

Найбільшого поширення сьогодні набули автоматичні системи водяного пожежогасіння, які використовуються на великих площах.

Автономні системи пожежогасіння локального застосування

Згідно з ДБН В.2.5-56:2014 автономна система пожежогасіння локального застосування (або СПГа) — це система пожежогасіння, яка виконує функції виявлення ознак горіння та подавання вогнегасної речовини без втручання людини незалежно від зовнішніх джерел живлення та систем управління і призначена для подавання і розподілення вогнегасної речовини по частині простору або поверхні об’єкта протипожежного захисту. 

Автономні системи пожежогасіння створені спеціально для локалізації та гасіння пожеж на початкових стадіях без втручання людини в замкнених або частково замкнених об’ємах з використанням малої кількості вогнегасної речовини. Вони не залежать від зовнішніх джерел живлення, спрацьовують автономно при досягненні температури 120–170 °С залежно від типу системи.

Вплив температури на активні компоненти відповідного виробу викликає реакцію з виділенням вогнегасного компонента, аж до повної ліквідації осередку пожежі. Тип виробу автономної системи залежить від розміру об’єкта, який необхідно захистити.

Автономні системи пожежогасіння зазвичай застосовують у місцях найбільш імовірного виникнення та поширення пожежі. Це зокрема:

• розподільні коробки;
• електрощити;
• сервери;
• шафи керування;
• блоки комутації;
• електроприлади;
• пункти керування та інше внутрішньо-корпусне обладнання.

Якщо для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок у приміщеннях, які згідно з нормативними документами не підлягають обов’язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, застосовують автономні системи пожежогасіння, ці приміщення можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50% їх норм належності для цих приміщень.

Пожежна безпека в закладах охорони здоров’я під час війни

Системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей

Система оповіщування про пожежу та управління евакуацією людей (СО) призначена для оповіщування людей, які перебувають у будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасної евакуації.

Оповіщування здійснюється в один з таких способів або їх комбінацією:

• передача звукових, а також, за необхідності, світлових сигналів оповіщування у всі приміщення будинку;
• трансляція мовленнєвих повідомлень про пожежу;
• передача в окремі зони будинку або приміщення повідомлень про місце виникнення пожежі, про шляхи евакуації та дії, що забезпечують особисту безпеку;
• увімкнення світлових вказівників рекомендованого напрямку евакуації;
• увімкненням освітлення евакуації.

За способами оповіщування СО поділяють на:

• світлові (візуальні);
• звукові;
• мовленнєві;
• комбіновані.

СО з використанням світлової (візуальної) сигналізації складається із світлових оповіщувачів, світлових вказівників, знаків, табло або інших пристроїв, сигнальна інформація від яких створюється подачею сигналу управління. При цьому світлові (візуальні) системи оповіщування може бути застосовано, якщо неможливо забезпечити оповіщування звуковими та мовленнєвими оповіщувачами.

Системи протидимного захисту

Припливно-витяжну протидимову вентиляцію для видалення диму при пожежі (далі — система димо- та тепловидалення) передбачають і проєктують з метою:

• забезпечення евакуації людей з приміщень будинку (споруди);
• сприяння проведенню пожежно-рятувальних робіт;
• зниження теплового температурного навантаження на несучі конструкції будинку (споруди);
• уповільнення поширення вогню та осідання летких продуктів згоряння.

Управління виконавчими елементами обладнання системи димо- та тепловидалення здійснюється в режимі:

• автоматичному (від пожежної сигналізації та (або) автоматичних установок пожежегасіння);
• дистанційному (з пожежного поста та від кнопок, встановлених біля евакуаційних шляхів та виходів з поверхів або в пожежних шафах).

Керована спільна дія системи димо- та тепловидалення регламентується з огляду на реальні пожежонебезпечні ситуації, що визначаються місцем виникнення пожежі в будинку (споруді) — розташуванням осередку пожежі в приміщенні на будь-якому з його поверхів. Задана послідовність дії системи димо- та тепловидалення має забезпечувати випереджувальне включення витяжної вентиляції димовидалення від 20 с до 30 с відносно моменту запуску припливної протидимної вентиляції. У всіх варіантах потрібно відключити системи загальнообмінної вентиляції та кондиціонування.

Пожежна безпека на підприємстві

Системи централізованого пожежного спостерігання та системи диспетчеризації

Системи централізованого пожежного спостереження та системи диспетчеризації СПЗ покликані забезпечувати контроль та електрокерування роботою СПЗ. Центральний пункт управління розміщується у приміщенні пожежного поста і виконує такі функції:

• інтегрування автоматичних систем протипожежного захисту із системами та устаткуванням, які не належать до СПЗ, але задіяні у створені безпечних умов для людей на об’єкті при загорянні;
• відображення інформації текстовим та графічним способом про стан та зміни режимів роботи СПЗ та інших систем і устаткування;
• дистанційне керування та здійснення моніторингу усіх необхідних функцій СПЗ та іншого устаткування і систем;
• реєстрація та документування усіх ситуацій та подій, що виникають у СПЗ;
• розмежування доступу до програмних комплексів для різних рівнів (адміністратор системи, обслуговувальний персонал, оперативно-черговий персонал).

Організація роботи СЦПС, порядок передачі сигналів пожежної тривоги та оперативне реагування пожежно-рятувальних підрозділів здійснюється згідно з вимогами НАПБ Б.01.017.