Автономні системи пожежогасіння створені спеціально для локалізації та гасіння пожеж на початкових стадіях без втручання людини. Які вимоги до них передбачено чинним законодавством, хто має право їх установлювати, та в яких приміщеннях автономні системи пожежогасіння обов’язкові – розповімо у статті.
Пожежна безпека в Україні має забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення.
Одним із таких технічних засобів є автономна система пожежогасіння, яка виконує функції виявлення ознак горіння та подавання вогнегасної речовини без втручання людини незалежно від зовнішніх джерел живлення та систем управління.
скачайте та роздрукуйте плакат
Нормативне регулювання
Основним нормативно-правовим актом з питань пожежної безпеки для об’єктів, що перебувають в експлуатації, є Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 (далі – Правила). Відповідно до Правил будівлі, приміщення і споруди потрібно обладнати системами протипожежного захисту.
СПЗ поділяють на:
- системи пожежної сигналізації (сповіщувачі);
- автоматичні системи пожежогасіння;
- автономні системи пожежогасіння локального застосування;
- системи оповіщування про пожежу та управління евакуюванням людей;
- системи протидимного захисту;
- системи централізованого пожежного спостерігання;
- системи диспетчеризації СПЗ.
Проектування, монтування, перевірку відповідності і підтримання експлуатаційної придатності систем протипожежного захисту здійснюють відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Розроблення відповідного проекту системи пожежогасіння, монтаж сертифікованого обладнання відповідно до вимог державних будівельних норм та його обслуговування можуть здійснювати організації, які мають ліцензію на такий вид діяльності.
Автономні системи пожежогасіння: сфера застосування
Автономна система пожежогасіння локального застосування (або СПГа) – система пожежогасіння, яка виконує функції виявлення ознак горіння та подавання вогнегасної речовини без втручання людини незалежно від зовнішніх джерел живлення та систем управління і призначена для подавання і розподілення вогнегасної речовини по частині простору або поверхні об’єкта протипожежного захисту.
Захисні споруди: вимоги до облаштування, пожежної безпеки
Автономні системи пожежогасіння (АСПГ) створені спеціально для локалізації та гасіння пожеж на початкових стадіях без втручання людини в замкнених або частково замкнених об’ємах з використанням малої кількості вогнегасної речовини. Вони не залежать від зовнішніх джерел живлення, спрацьовують автономно при досягненні температури 120–170 °С залежно від типу системи.
Вплив температури на активні компоненти відповідного виробу викликає реакцію з виділенням вогнегасного компонента, аж до повної ліквідації осередка пожежі. Тип виробу автономної системи залежить від об’єму об’єкта, що необхідно захистити і визначається в літрах.
Зазвичай автономні системі пожежогасіння застосовують у місцях, де найбільш імовірні випадки виникнення та поширення пожежі. Це, зокрема:
- розподільні коробки;
- електрощити;
- сервери;
- шафи керування;
- блоки комутації;
- електроприлади;
- пункти керування та інше внутрішньо-корпусне обладнання.
Перевагами автономної системи локального пожежогасіння є:
- можливість провести монтаж у важкодоступних місцях і під різним кутом нахилу;
- міцність конструкції, яка дає змогу використання виробу у великому діапазоні температур тощо.
Якщо для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок у приміщеннях, які згідно з нормативними документами не підлягають обов’язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, застосовують автономні системи пожежогасіння, ці приміщення можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50% їх норм належності для цих приміщень.
Проектування, монтування, експлуатування і технічне обслуговування автономних систем пожежогасіння слід здійснювати відповідно до чинних нормативних документів та технічної документації підприємств-виготовлювачів.
Принцип роботи автономної системи пожежогасіння
При виявленні першого порогового значення первинної ознаки пожежі, наприклад, підвищення температури надходить сигнал попередження. Його може подавати не сповіщувач, а будь-який електронний, акустичний пристрій, мобільний телефон чи звичайна звукова сирена. Коли порогова температура, виявлена першим сповіщувачем, сягне максимальних значень, спрацює другий сповіщувач. Почувши сигнали й перевіривши, що відбувається у приміщенні, людина зможе вирішити, евакуюватися чи припинити роботу автономної сиситеми пожежогасіння.
Можливий також запуск системи гасіння без попередження при досягненні певних граничних значень первинних ознак пожежі. Для цього системи містять термореле, завдяки якому за певного значення температури вмикається подача напруги від джерела живлення до вузла запуску вогнегасного пристрою.
Чи узгоджувати проєкт автоматичної системи пожежогасіння з ДСНС
На ДСНС законодавство покладає завдання розглядати у разі звернення фізичних чи юридичних осіб проєктну документацію щодо влаштування засобів протипожежного захисту.
ДСНС також бере участь у прийманні робіт із влаштування зазначених засобів.
Підстава — підпункт 45 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 № 1052.
Отже, погоджувати проєкт системи протипожежного захисту з органами ДСНС не обов’язково.
Що має знати та вміти відповідальний за пожежну безпеку
Експертизу проєкту потрібно проводити до початку монтажу. Коли система буде змонтована, бажано провести перевірку відповідності згідно з додатком И до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Мета перевірки СПЗ — визначити відповідність змонтованої системи вимогам проєктної документації та її працездатність.
Щоб перевірити відповідність СПЗ, замовник робіт може створити комісію з представників замовника, проєктної, монтувальної, пультової та обслуговувальної організацій, представників третьої сторони тощо.
Порядок і тривалість роботи комісії визначає замовник робіт.
Орган, який може виступати як третя сторона, — це інспекційний орган згідно з ДСТУ ISO/IEC 17020: 2019 «Оцінка відповідності. Вимоги до роботи різних типів органів з інспектування». У будівлях і спорудах, де роботи з монтування СПЗ підприємство здійснює за рахунок державного фінансування, до роботи комісії як третю сторону доцільно включати представників інспекційного органу виконавчої влади, який має повноваження державного контролю і нагляду у сфері пожежної безпеки.
Представники третьої сторони повинні мати кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури за напрямом експертизи у частині дотримання вимог пожежної і техногенної безпеки. Інспекційні органи повинні мати атестат акредитації, виданий Національним агентством акредитації України.
Представники третьої сторони перевіряють відповідність змонтованих систем СПЗ згідно зі встановленими ними порядками.
