Щодо особливостей виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань

Фахівці Мінсоцполітики у листі від 21.07.2015 № 409/13/116-15 надали роз'яснення щодо особливостей виплати матеріальної допомоги для оздоровлення та вирішення побутових питань.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Працівникові можуть надати зазначені відпустки й до закінчення шестимісячного терміну. Їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

На прохання працівника відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки).

Мінсоцполітики зауважує, що у випадку поділу щорічної відпустки на частини допомога для оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки за заявою працівника.

Отже, допомога для оздоровлення може виплачуватися працівникові у випадку надання щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну.

Зазначена матеріальна допомога виплачується у разі скрутного матеріального становища, у зв'язку з тривалою хворобою тощо. Рішення про надання такої допомоги ухвалюється керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету.

Мінсоцполітики наголошує, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою і виплачується за наявності коштів.