Електробезпека

Електробезпека: охорона праці

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

З ростом використання електроенергії у виробничих процесах та побуті, ризики, пов'язані з електрикою, збільшуються. Особливо важливо знати та дотримуватися правил електробезпеки під час використання генераторів електричної енергії, які стали незамінними на багатьох підприємства у період воєнного стану. Інциденти, пов'язані з електричними небезпеками, можуть призвести до серйозних травм або навіть загибелі працівників. Обов'язок роботодавця — запобігти нещасним випадкам та подбати про безпеку свого персоналу. Це можливо передусім за умови дотримання вимог законодавства.

Основні знаки з електробезпеки на підприємстві

Нормативне регулювання

Електробезпека на підприємстві забезпечується завдяки дотриманню вимог, викладених у таких нормативних актах:

1. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (далі — ПБЕЕС), затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4, вимоги яких поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов'язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності й форм власності на засоби виробництва.
2. Правила безпечної експлуатації електроустановок, діях яких поширюються  на  працівників, що виконують роботи в електроустановках Міністерства енергетики України (наказ Держнаглядохоронпраці України від 06.10.1997 № 257).
3. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі — ПТЕЕС), затверджені наказом Мінпаливенерго України від 25.07.2006 № 258 (редакція від 21.02.2017), якими унормовано організаційні й технічні вимоги щодо експлуатації електроустановок споживачів.
4. Правила експлуатації електрозахисних засобів, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 253, в яких наведено перелік засобів захисту, вимоги до них, обсяги і норми випробувань, порядок застосування, зберігання їх, а також норми комплектування засобами захисту електроустановок і виробничих бригад.
5. Правила улаштування електроустановок, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.07.2017 № 476 (далі — ПУЕ).  Вони по суті є зведенням правил з пpoєктyвaння, poзміщeння, yтpимaння, eкcплyaтaції тa peмoнтy електроустановок;
6. ДСТУ 2843-94 «Електротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення», який установлює терміни та визначення основних понять в галузі електротехніки.
7. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 (редакція від 08.04.2022).

Побутові електроприлади в умовах виробництва експлуатують відповідно до експлуатаційної документації підприємств-виробників і ПТЕЕС (п. 1.5 розд. І ПТЕЕС).

Електробезпека: як провести перевірку знань

Олександр Пількевич експерт із питань пожежної безпеки та охорони праці, адвокат, Київ

З’ясуєте, які бувають види перевірок знань з електробезпеки, хто з працівників і з якою періодичністю має їх проходити. А також — як організувати роботу комісії та зафіксувати результати.

Читати більше

Вимоги до роботодавців

Керівник підприємства зобов’язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен:

• призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок;
• створити i укомплектувати електротехнічну службу з числа осіб, які досягли 18-річного віку, мають відповідну освіту та пройшли медичний огляд і не мають протипоказань;
• розробити i затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, посадові інструкції працівників та інструкції з безпечного виконання робіт;
• забезпечити навчання i перевірку знань працівників, своєчасний огляд електроустановок, проведення профілактичних, протиаварійних та приймально-здавальних випробувань;
• встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов’язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами;
• постійно вживати заходів щодо оптимізації та модернізації виробничого процесу.

Для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок роботодавець має призначити особу, відповідальну за електрогосподарство.

Відповідальність за безпеку робіт, що виконуються в електроустановках ПБЕЕС покладає на: 

• працівника, який видає наряд, розпорядження;
• працівника, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;
• працівника, який готує робоче місце, допуск;
• працівника, який допускає до роботи;
• керівника робіт;
• працівника, який наглядає за безпечним виконанням робіт.

Підстава — пункт 3.2.1. ПБЕЕС.

Читайте наш електронний журнал:

• Електробезпека: як організувати експлуатацію електроустановок

Вимоги до персоналу, який здійснює обслуговування електроустановок

Персонал, що здійснює експлуатацію електроустановок, поділяють на електротехнічний, електротехнологічний та неелектротехнічний.

Працівники електротехнічні — посада або професія яких пов’язана з обслуговуванням електроустановок, а робота — з експлуатацією, ремонтом, монтажем, налагодженням, оперативним управлінням електроустановками.

Електротехнічний персонал складається з:

• адміністративно-технічного — керівники та фахівці, які забезпечують організацію робіт;
• оперативного, який здійснює оперативне управління та обслуговування електроустановок (огляд, підготовку робочих місць, допуск і нагляд за робітниками тощо);
• ремонтного — забезпечує технічне обслуговування, ремонт, монтаж, наладку та випробування електроустановок;
• оперативно-ремонтного — підготовленого персоналу для оперативного обслуговування електроустановок.

Працівники електротехнічні — посада або професія яких пов’язана з експлуатацією електротехнічної частини виробничого обладнання, обов’язки яких не стосуються обслуговування його електропривода.

Електротехнологічний персонал обслуговує:

• електротехнологічні установки (електрозварювання, електроліз, електротермія і тощо);
• установки, під час роботи яких потрібне постійне регулювання електроапаратури та електроприводів;
• ручні, переносні чи пересувні електроприймачі.

Неелектротехнічний персонал — це персонал, який обслуговує виробниче обладнання, що живиться електрострумом (верстати, електроінструменти, інші електрифіковані агрегати), а також особи, які за специфікою роботи можуть мати контакт з таким обладнанням (слюсарі, прибиральниці тощо).

Перелік посад і професій працівників електротехнічного та електротехнологічного персоналу, яким необхідно мати відповідну групу з електробезпеки, затверджує керівник підприємства.

Усі електротехнологічні та електротехнічні працівники під час прийняття на роботу й протягом роботи повинні проходити коштом роботодавця інструктаж та навчання з електробезпеки. А ті працівники, які по­в’я­за­ні з роботами підвищеної небезпеки, повинні проходити щорічне спеціальне навчання та перевірку знань із питань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці — електробезпеки.

 Як розробити План реагування підприємства на надзвичайні ситуації

Причини виникнення електротравм

Електротравма — це травма, що виникає при дії електричного струму на організм. Електричні травми виникають внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму. Як свідчить статистика, більшість нещасних випадків, які фіксуються при обслуговуванні електрообладнання, трапляється через організаційні причини. Основними серед них є:

• недостатня навченість персоналу, який обслуговує електроустановки;
• порушення правил будови, улаштування, безпечної експлуатації електроустановок та правил експлуатації електрозахисних засобів тощо;
• випадковий дотик до неізольованих струмопровідних частин електроустановки;
• помилкове подання напруги в установку, де працюють люди;
• неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;
• порушення правил виконання робіт в охоронних електричних зонах;
• несправність ізоляції, що призводить до подачі струму на металеві неструмопровідні частини обладнання;
• обрив заземлювального провідника;
• порушення правил експлуатації електрозахисних засобів або виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту;
• виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;
• виконання небезпечних робіт без отримання наряду-допуску;
• застосування проводів та кабелів, які не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;
• низька якість електроз’єднань у процесі монтажу та ремонту;
• недооцінка небезпеки при обриві та падінні дроту на землю в ситуації, коли особа знаходиться близько до місця витоку струму (крокова напруга);
• живлення декількох споживачів від загального пускового пристрою з захистом запобіжниками, розрахованими на вимкнення найбільш потужного з них або від однієї групи розподільної шафи;
• подача електроструму на електроустановку в неробочі періоди;
• невиконання вимог щодо періодичних випробувань, перевірок опору заземлювальних пристроїв та ізоляції (обмоток електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле тощо);
• використання електроустановок кустарного виготовлення;
• неналежний контроль за діями персоналу з боку відповідальних осіб;
• відсутність запобіжних плакатів, блокувань, огороджень у місці проведення електротехнічних робіт;
• використання несправних ручних електроінструментів та переносних світильників.

Ризик ураження струмом може зростати залежно від умов на виробництві. Зокрема підвищену небезпеку становлять приміщення, в яких:

• відносна вологість повітря тримається на рівні від 75 відсотків;
• під час робочих процесів утворюється багато технологічного пилу;
• підлога є струмопровідною — металевою, цегляною, залізобетонною тощо.
• температура постійно або за зміну декілька разів підвищується до +35°C.

Способи захисту від електротравм

Уникнути ураження електричним струмом допомагають:

• електрична ізоляція;
• захисне заземлення, занулення, зрівнювання електричних потенціалів;
• захисне вимкнення;
• застосування наднизької (безпечної) напруги;
• контроль і профілактика пошкодження ізоляції;
• захист від небезпеки при переході з вищої сторони на нижчу;
• електричне розділення кіл;
• застосування засобів захисту.

Небезпечні струмопровідні частини електроустановки мають бути недоступними для випадкового прямого дотику, а доступні для дотику відкриті та сторонні провідні частини мають бути безпечними як за нормальних умов (експлуатація електроустановки за призначенням і без пошкодження), так і за одиничного пошкодження.

Пожежна безпека на підприємстві

Дія електричного струму на організм людини

Електричний струм — невидимий для людини, не має запаху та кольору. Тому значна потенційна небезпека від ураження електрострумом полягає в нездатності органів чуття людини виявити на відстані наявність електричної напруги.

Проходячи через організм людини, електричний струм чинить на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію, зокрема:

• термічна — спричиняє опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, серця, інших органів, через які проходить струм та виникнення в них функціональних розладів;
• електролітична дія — розклад крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу;
• механічна дія струму спричиняє такі ушкодження, як розриви, розшарування тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту;
• біологічна дія струму призводить до небезпечного збудження клітин та тканин організму, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів і може спричинити суттєві порушення в діяльності органів дихання та кровообігу аж до повного припинення їх роботи. При цьому струм може проходити безпосередньо через ці тканини або ж викликати рефлекторну дію на органи через  центральну нервову систему.

 Зверніть увагу! Одним із способів захисту від ураження струмом є використання наднизької напруги, що не становить небезпеки для життя та здоров’я людей

Негативна дія електроструму призводить до електротравм, які поділяють на два види: місцеві електротравми — локальне ушкодження організму потерпілого та загальні — коли уражається весь організм унаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів.

До місцевих електричних травм належать:

• електричні опіки — теплове ураження шкіри, м’язів, нервів тощо;
• електричні знаки — плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмовідними частинами;
• металізація шкіри — проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розплавились внаслідок дії електричної дуги;
• механічні ушкодження — розриви шкіри, кровоносних судин, нервових тканин тощо;
• електрофтальмія — ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості за вказаними видами травм: місцеві електротравми — 20%; електричні удари — 25%; змішані травми, тобто одночасно місцеві електротравми та електричні удари — 55%.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар — раптове збудження живих тканин організму внаслідок дії електроструму, яке супроводжується судомним скороченням м’язів. 

Найпростіші прийоми домедичної допомоги збільшують шанси на порятунок потерпілого на 30%, якщо їх виконають протягом перших чотирьох хвилин. Очікувати, що медичні працівники швидко прибудуть на місце події, не варто. Тож вміння працівників надавати домедичну допомогу має істотне значення для порятунку життя людини.

Електрозахисні засоби: які бувають та як експлуатувати

Умови ураження людини електричним струмом

Вплив електричного струму на організм людини залежить від сили струму, напруги, опору тіла людини, виду та частоти струму (чинники електричного характеру). До чинників неелектричного характеру належать:

• тривалість дії струму;
• шлях проходження струму через тіло людини;
• індивідуальні особливості ураженої особи;
• умови навколишнього середовища тощо.

Сила електричного струму, що протікає через людину, є одним з основних чинників. Для змінного струму 50 Гц значення граничного фібриляційного струму лежить у межах від 100 мА до 5 А, а для постійного струму – від 300 мА до 5 А. Постійний і змінний струми більше 5 А спричиняють миттєву зупинку серця.

У наведеній нижче таблиці унаочнено наслідки впливу на організм людини електричного струму.

Опір різних тканин тіла має різне значення і складається з трьох послідовно ввімкнених опорів, два з яких — опір зовнішнього шару шкіри (епідермісу) і внутрішнього опору тканин тіла. Якщо шкіра зволожена, то вона має менший опір, ніж суха. Тобто, при потовиділенні та забрудненні шкіри її захисна функція як діелектрика втрачається.

Опір тіла людини є змінною величиною і залежить від місця дотику електричного провідника до тіла, величини струму, що протікає по тілу, напруги, виду і частоти струму, площі дотику до струмопровідної частини, тривалості протікання електричного струму тощо.

Опір тіла також залежить від фізіологічних факторів і навколишнього середовища. Зокрема, опір тіла в жінок менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих.

Шлях електричному струму, що протікає через людину, відіграє значну роль при ураженні, оскільки під його дію можуть потрапити життєво важливі органи тіла людини — серце, легені, головний мозок та інше.

Найбільшу небезпеку становить дотик людини до струмопровідних частин електроустановок такими вразливими рефлекторними зонами як скроні, шия, груди.

Тривалість впливу електричного струму також збільшує ступінь ураження людини. Зі збільшенням часу його дії зростає величина струму, при цьому знижується захисна функція організму. Тривала дія великих струмів викликає значні опіки тіла, руйнування внутрішньої структури тканини організму і окремих органів, що призводить до смерті.

Потрібно враховувати, що людина, яка страждає захворюваннями серцево-судинної системи або нервової системи, більше піддається ураженню електричного струму, ніж здорова.

Дослідження причин і умов ураження людини електричним струмом свідчить, що:

• однофазне доторкання до проводу (фази) справної мережі з ізольованою нейтраллю є найменш небезпечним;
• при однофазному доторканні до проводу у мережі з глухозаземленою нейтраллю наслідки ураження залежать від опору підлоги, на якій стоїть людина та опору її взуття;
• найнебезпечнішим є двофазне доторкання до проводів в будь-яких режимах нейтралі;
• у мережах напругою понад 1000 В небезпека однофазного чи двофазного доторкання є практично однаковою, з високою імовірністю смертельного враження.

Засоби захисту від ураження електричним струмом

Захисні засоби — це прилади, апарати і переносні пристосування, які мають своєю ціллю захист персоналу, який працює поблизу електроустановок, від ураження електричним струмом, електричною дугою тощо.

Відповідно до пункту 1.7.55 глави 1.7 розділу 1 ПУЕ для запобігання ураженню електричним струмом за відсутності пошкодження слід застосовувати окремо або в поєднанні такі заходи захисту, як:

• ізоляція струмопровідних частин;
• огорожі та оболонки;
• бар’єри;
• розміщення поза зоною досяжності;
• обмеження сили струму.

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

В електроустановках напругою до 1000 В до основних електрозахисних засобів належать:

• ізолювальні штанги;
• ізолювальні кліщі;
• електровимірювальні кліщі;
• покажчики напруги;
• діелектричні рукавички;
• інструмент з ізолювальним покриттям.

До додаткових засобів електрозахисту належать:

• діелектричне взуття;
• діелектричні килими;
• ізолювальні підставки;
• ізолювальні накладки;
• ізолювальні ковпаки;
• сигналізатори напруги;
• захисні огородження (щити, ширми);
• переносні заземлення;
• плакати і знаки безпеки;
• інші засоби захисту.

Додаткові електрозахисні засоби використовують разом із основними.

Протипожежні заходи на підприємствах енергетики

Також на підприємстві слід вживати таких додаткових заходів з електробезпеки, як:

• забезпечення захисного заземлення, що є обов’язковою вимогою для електроустаткування, що експлуатується у вибухонебезпечних зонах;
• встановлення ручних, автоматичних або електромагнітних блокаторів безпеки;
• проведення захисного розмежування електричних зон;
• застосування розділових трансформаторів.

Належний рівень навчання працівників правилам електробезпеки, регулярне оновлення матеріальної та нормативної бази, проведення практичних занять та днів охорони праці допоможуть мінімізувати нещасні випадки на виробництві.