Робоча група з доопрацювання проекту Трудового кодексу (ТК) завершила роботу над розділом про охорону праці. Результати засідання прокоментував Сергій Українець, заступник голови Укрнафтогазпрофспілки, заступник керівника робочої групи з доопрацювання проекту ТК.
Право на репатріацію
Прийнято нову 236 статтю ТК про право на репатріацію працівника. Відповідно до цієї статті працівникові гарантовано право на повернення на батьківщину після закінчення виконання роботи за кордоном. Оплатити повернення на батьківщину повинен роботодавець, але у випадках, коли виникають для цього перешкоди, повернення оплачує держава, а потім стягує витрачені кошти з роботодавця.
Компенсація за проїзд
Робоча група підтримала норму про зобов’язання роботодавця відшкодовувати працівникові витрати на проїзд. Отже, працівники, які протягом робочого дня, користуються послугами громадського транспорту, що пов’язано з виконанням ними службових обов’язків, мають право на відшкодування витрат на проїзд.
Строки виплати зарплати
У першому читанні ТК профспілки внесли пропозицію про те, що у разі порушення строків виплати зарплати роботодавець має сплатити працівникові компенсацію в розмірі подвійної річної ставки національного банку за кожен день затримки. Проте народні депутати запропонували зменшити розмір зазначеної компенсації до 1 розміру облікової ставки Нацбанку, і Робоча група підтримала цю пропозицію.
Роботодавці наполягали на тому, щоб виплачувати таку компенсацію тільки тоді, коли затримка допущена з вини роботодавців. Але оскільки працівникові потрібно буде доводити в суді вину роботодавця, що відтерміновує вирішення питання з оплати праці, то пропозицію роботодавців відхилили.
Охорона праці
Спроба внести до статті 271 норми, які б передбачали зміну діючої концепції управління охороною праці на підприємстві, і запровадити ризико-орієнтовану систему (тобто, виявлення, попередження і управління ризиками) закінчилася тим, що прийнято рішення створити робочу тристоронню групу, яка вже до наступного засіданні відпрацює всі норми проекту ТК щодо охорони праці.
Органи державного управління охороною праці
Встановлено, що управління охороною праці і координацію здійснюють Уряд і Мінсоцполітики, а також місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Пропонувалося значно розширити обов’язки працівника в питаннях охорони праці: в окремих випадках це зобов’язувало би працівника, наприклад, самому дбати про безпеку і здоров’я людей, на яких можуть вплинути його можливі помилки під час роботи, але це обов’язок роботодавця, тому таку пропозицію не підтримали.
Стаття 275 передбачає, що при забезпеченні права працівника на охорону праці, він не несе жодних витрат на охорону праці. Роботодавці пропонували зробити виняток: якщо з вини працівника відбулось пошкодження засобів індивідуального захисту, тобто з працівника могли б стягувати вартість пошкоджених ним засобів. Але цю пропозицію відхилили.
Не підтримали й пропозиції виключити з проекту ТК статтю 279 щодо забезпечення працівників молоком і лікувально-профілактичним лікуванням. Профспілки за допомогою експертів довели, що працівники, які зайняті на шкідливих виробництвах (зокрема хімічних, металургійних тощо) потребують вживання молока, що зменшує негативний вплив на організм сполук важких металів.
Внесено зміни до статті щодо забезпечення працівників гарячих виробництв газованою солоною водою. Тепер зазначено, що вода має бути питна і підсолена.
Крім зазначених вище, прийнято й інші важливі норми:
- працівник має право на санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування, яке забезпечується роботодавцем (умови та порядок такого забезпечення визначаються колективним договором, а межі такого обслуговування значно розширено);
- люди, які працюють в шкідливих і небезпечних умовах праці, підлягають медичному огляду;
- перелік професій та видів робіт, строки і порядок проведення медичних оглядів встановлюються центральним органом виконавчої влади, тобто Міністерством охорони здоров’я;
- забороняється застосування хімічних речовин та препаратів без відповідного маркування, використання небезпечних речовин, в тому числі іонізуючого випромінювання, якщо не вжито заходів, які гарантують захист здоров’я і життя працівників, а роботодавець зобов’язаний замінити шкідливі речовини на менш шкідливі для зменшення впливу на організм працівника.
Також розглянуто низку норм, якими запроваджуються комплекс захисних заходів для працівників, які мають сімейні обов’язки, насамперед, це стосується одиноких матерів, матерів, які виховують дітей до 15 років.
Робоча група підтримала пропозицію Мінсоцполітики до статті 288, де вказано види робіт, на яких забороняється праця жінок. Встановлено, що перелік важких робіт, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми піднімання та переміщення важких предметів затверджуються Міністерством охорони здоров’я.
В усіх статтях норми, які мають гарантувати переваги матері, поширено на батька (в тому числі й одинокого), який виховує дітей.
