1.1. Інструкція встановлює вимоги з охорони праці для покрівельника під час улаштування та ремонту металевих покрівель і покрівель із штучних матеріалів.
1.2. Інструкція з охорони праці для покрівельника поширюється на всі підрозділи підприємства та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до нормативних документів з охорони праці і правил поводження з машинами, механізмами й засобами індивідуального захисту (ЗІЗ). Професія покрівельника належить до робіт підвищеної небезпеки та потребує професійного добору.
1.4. До покрівельних робіт допускають осіб, не молодших 18 років, які пройшли:
професійну підготовку та мають відповідну кваліфікацію;
медичний огляд в установленому порядку та визнані придатними до роботи за цією професією;
вступний інструктаж з охорони праці;
спеціальне навчання, первинний інструктаж на робочому місці та оволоділи практичними навичками безпечного проведення робіт під час стажування протягом 2—15 змін (залежно від стажу, досвіду й характеру роботи);
перевірку знань із питань охорони праці та отримали посвідчення на право самостійної роботи.
1.5. Допуск покрівельника до самостійної роботи оформлюють письмовим розпорядженням по підприємству.
Повторний інструктаж з охорони праці на робочому місці проводять раз на три місяці, а періодичну перевірку знань — не рідше разу на рік.
1.6. Покрівельника не допускають до роботи в таких випадках:
з появою на робочому місці у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;
за відсутності спецодягу та спецвзуття або інших ЗІЗ відповідно до чинних норм і правил з охорони праці;
у разі хвороби;
при порушенні правил, норм й інструкцій з охорони праці.
1.7. До покрівельних робіт із гарячими мастиками не допускають працівників із захворюванням шкіри, верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту та жінок, які годують.
1.8. Покрівельник підпорядковується майстру або виконробу дільниці, а в процесі роботи — бригадиру та виконує тільки ту роботу, яку йому доручили.
1.9. Покрівельник зобов’язаний:
виконувати всі вказівки з дотримання правил охорони праці;
виконувати роботу, з якої пройшов інструктаж і до якої його допустили;
утримувати робоче місце в чистоті протягом робочого дня, не захаращувати робоче місце та проходи матеріалами;
не виконувати покрівельні роботи на необгороджених робочих місцях, розташованих на висоті понад 1 м над землею, в неосвітлених чи затемнених місцях;
використовувати тільки надійні опори для підмащування;
працювати лише справним інструментом, пристосуваннями й механізмами та застосовувати їх тільки за призначенням;
1.10. Покрівельник має бути ознайомлений з небезпечними та шкідливими виробничими чинниками, що діють на робочому місці:
1.10.1. Механічні види небезпеки, пов’язані з підіймальними операціями та спричинені:
падінням вантажу, зіткненням, перекиданням обладнання внаслідок недостатньої стійкості; неконтрольованої амплітуди руху механізмів і складників обладнання;
підвищеним фізичним навантаженням;
недостатньою механічною міцністю складників і деталей.
1.10.2. Механічні види небезпеки, пов’язані зі складниками обладнання та зумовлені, наприклад, формою, місцем установлення, масою і стійкістю, масою та швидкістю, пришвидшенням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи руйнувань, накопиченням енергії всередині обладнання, порушенням безпечних відстаней:
здавлювання;
поріз;
розтинання чи відсікання;
намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок тощо;
удар;
укол або проколювання;
розбризкування рідини під високим тиском;
утрата стійкості елементів;
ковзання, спотикання або падіння працівників.
1.10.3. Електричні види небезпеки, що можуть призвести до травм або смерті від електрошоку чи опіків, а також до того, що внаслідок несподіваного електричного удару працівник упаде з причини:
контакту з частинами, що зазвичай перебувають під напругою (прямий контакт);
контакту з частинами, що перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт);
наближення працівників до частин, що перебувають під високою напругою;
непридатності ізоляції для передбачених умов використання;
дії електростатичних процесів — наприклад, контакту працівника з електрично зарядженими частинами;
термічного випромінювання, розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань, перевантажень тощо;
удару блискавки.
1.10.4. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, відмороження та інших травм, спричинених:
контактом працівника з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою;
полум’ям або вибухом;
випромінюванням джерел тепла;
роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі.
1.10.5. Небезпека, спричинена шумом, може призвести до тривалого порушення гостроти слуху; дзвону у вухах; втоми, стресу; інших наслідків, зокрема до порушень рівноваги, послаблення уваги; перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо.
Небезпека, спричинена вібрацією, може призвести до значних порушень здоров’я — розладу судинної та нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо.
1.10.6. Небезпека, спричинена матеріалами, речовинами та їхніми компонентами, внаслідок:
їх вдихання, заковтування шкідливих для здоров’я рідин, газів, аерозолів, парів і пилу, а також їхнього контакту зі шкірою, очима та слизовою оболонкою, проникнення через шкірний покрив;
вогне- й вибухонебезпечності.
1.10.7. Небезпека, спричинена нехтуванням ергономічних вимог і принципів під час розроблення обладнання:
незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне навантаження на організм працівника;
нехтування ЗІЗ;
недостатнє місцеве освітлення;
розумове перевантаження, стрес тощо;
неправильне поводження працівника;
незручна конструкція, розміщення або маркування елементів керування;
незручна конструкція або розміщення приладів контролю.
1.10.8. Небезпека, спричинена несподіваним пуском, перевищенням швидкості тощо, внаслідок:
виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;
припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;
зовнішнього впливу на електрообладнання;
дії природних атмосферних чинників;
помилки в програмному забезпеченні;
помилки машиніста обладнання — через недостатню відповідність обладнання здібностям і навичкам машиніста.
1.10.9. Небезпека, спричинена помилками під час складання або монтажу обладнання.
1.10.10. Небезпека, спричинена поломками під час роботи, внаслідок утомного руйнування; неприпустимої величини деформації; критичного спрацювання; корозії.
1.10.11. Небезпека, спричинена предметами, що падають, — інструментом, деталями обладнання, речами обслуговувального та ремонтного персоналу тощо.
рух за відсутності надійного закріплення всіх складників, деталей;
занадто висока швидкість крана, машини, підйомника;
занадто високі коливання під час руху;
недостатня спроможність обладнання до уповільнення, вимикання, зупинки та тримання.
1.10.13. Небезпека, пов’язана з робочим місцем покрівельника:
падіння під час спроби зайняти або залишити робоче місце;
викидання газів або нестача кисню на робочому місці;
пожежа (займистість матеріалів, нестача засобів пожежогасіння);
механічні види небезпеки на робочому місці — контактування з колесами, наїзд, падіння предметів, проникнення предметів, поломка деталей, які обертаються з високою швидкістю, контактування працівників зі складниками, деталями обладнання;
недостатній огляд із робочого місця;
невідповідне освітлення;
розміщення робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі;
недостатні можливості евакуації або аварійного виходу.
1.10.14. Небезпека, пов’язана із системою керування обладнанням: неправильне розміщення органів керування; неправильна конструкція органів керування та неправильний режим їхньої роботи.
1.10.15. Небезпека, пов’язана з джерелами та передаванням енергії; передаванням енергії між складниками обладнання; з’єднаннями та буксируванням.
1.10.16. Психологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
фізичні перевантаження (статичні, динамічні);
нервово-психічні перевантаження — монотонність праці, емоційні перевантаження.
1.10.17. Небезпека, пов’язана з третіми особами: несанкціонований запуск або експлуатація; відсутність або невідповідність візуальних чи звукових попереджувальних сигналів.
1.10.19. Недостатньо розроблена інструкція з охорони праці для покрівельника тощо.
1.11. Ризики від впливу основних видів небезпеки необхідно усунути або мінімізувати. Для цього вживають запобіжних заходів, щоб запобігти прогнозованим ризикам і забезпечити безпеку під час експлуатації обладнання та виконання робіт.
Під час роботи на висоті покрівельник повинен використовувати запобіжний пояс. Його потрібно закріплювати за елементи конструкцій у місцях, зазначених виконробом, чи за страхувальний канат.
Якщо канат розміщений уздовж схилу даху (поверхні), закріплювати карабін страхувального пояса необхідно до спеціальних уловлювачів, установлених на канаті.
Для захисту голови від предметів, що падають, використовують захисну каску з підшоломником.
При очищенні рулонних матеріалів від тальку, очищенні основ від пилу та сміття необхідні захисні окуляри. При просіванні наповнювачів під час приготування мастик — респіратор «Пелюстка». За наявності аерозолів, пари органічних розчинників, при готуванні холодних мастик, ґрунтуванні основ — респіратор РУ-60М. При контакті з розплавленими мастиками — брезентові рукавиці.
1.14. Покрівельник зобов’язаний дотримуватися санітарних норм та особистої гігієни:
утримувати робоче місце в чистоті протягом зміни;
зберігати та вживати їжу тільки у відведених для цього місцях;
після завершення роботи вимити забруднені частини тіла.
1.15. Протягом зміни необхідно стежити за самопочуттям. У разі його погіршення припинити роботу, скористатися препаратами з аптечки, повідомити про це керівнику робіт та звернутися по допомогу до медичного закладу.
1.16. За порушення вимог охорони праці та цієї інструкції винні особи несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
1.17. Покрівельник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
2.1. Надягти спецодяг і переконатися в його справності. У разі роботи з гарячими мастиками брюки необхідно носити тільки навипуск. Взуття має бути нековзним. Запобіжні пристосування — пояс, мотузка, переносні драбини тощо — повинні бути вчасно випробувані та мати бирки.
2.2. Отримати завдання на виконання роботи в керівника. Пройти інструктаж про безпечні методи, прийоми та послідовність виконання майбутньої роботи. З’ясувати в керівника робіт (майстра, виконроба) основні положення проєкту виконання робіт (ПВР).
2.3. Роботи підвищеної небезпеки слід виконувати за нарядом-допуском.
2.4. Перед початком роботи підготувати робоче місце, видалити непотрібні матеріали та предмети, очистити всі проходи від залишків мастики, бетону, сміття, бруду.
2.5. Підготувати для роботи інструмент і пристосування.
Перевірити справність ручного інструмента: молотка, киянки, зубила, черпака, конусних бачків. Рукоятки ручного інструмента мають бути гладкими, без сучків і тріщин, зроблені із сухого дерева твердих порід (береза, клен, дуб) та укріплені дерев’яними (на клеї) чи металевими клинами.
Інструмент має бути без збитих чи скошених робочих поверхонь.
2.6. Під час запланованих робіт на даху слід з’ясувати в майстра або виконроба місця закріплення запобіжних поясів та перевірити надійність кріплення переносних трапів.
2.7. Перевірити, чи обгороджена небезпечна зона внизу будівлі, оглянути робоче місце на відповідність його положенням ПВР.
2.8. Погодити з керівником робіт чітке визначення меж робочої зони.
2.10. Перевірити наявність і міцність тимчасових огороджень на покрівлі, що складаються з інвентарних стійок, поруччя і бортової дошки висотою не менше ніж 15 см.
2.11. Якщо дах не має постійної парапетної огорожі, необхідно встановлювати тимчасові перильні огорожі висотою не менше ніж 1,1 м з бортовою дошкою, а також забезпечити можливість закріплювати до конструкцій даху запобіжні пояси.
2.12. Отвори та люки на суцільній основі даху мають бути закритими щитами або огорожами.
2.13. Кількість покрівельних матеріалів на робочих місцях не має перевищувати змінної потреби.
2.14. Якщо на покрівлі є електричні проводи, перед початком робіт потрібно переконатися, що вони знеструмлені.
2.15. Покрівельні роботи необхідно виконувати за наявності ПВР.
2.16. Покрівельники не повинні розпочинати роботу в разі таких порушень вимог безпеки:
відсутність на даху з ухилом понад 20° переносних драбин чи трапів з поперечними планками для упору ніг чи огороджень по краю перекриття;
наявність несправностей, зазначених в інструкціях заводів-виробників з експлуатації застосовуваних ЗІЗ, устаткування і засобів механізації, за яких не можна їх застосовувати;
недостатня освітленість робочого місця;
порушення цілісності решетування.
Виявлені порушення вимог безпеки необхідно усунути власними силами до початку робіт. Якщо це зробити неможливо, покрівельники зобов’язані повідомити про них бригадиру чи іншому керівнику.
3.1. У разі роботи на схилах покрівель з ухилом понад 20° та при обробці карнизів покрівлі з будь-яким ухилом необхідно користуватися запобіжним поясом і мотузкою, міцно прив’язаною до стійких конструкцій будинку. Місця закріплення повинен заздалегідь указати майстер або виконроб.
3.2. Заборонено виконувати покрівельні роботи за вітру зі швидкістю 15 м/с і більше, а також під час ожеледиці, сильного снігопаду, туману.
3.3. При роботі на покрівлі з ухилом понад 25°, а також на мокрій чи покритій інеєм/снігом покрівлі, крім запобіжного пояса, необхідно застосовувати драбини завширшки 30 см з нашитими планками. Якщо покрівля має ухил понад 16°, покрівельник повинен мати, крім запобіжного пояса, взуття на не слизькій підошві.
3.4. Покрівельник має тримати інструмент у спеціальному ящику чи сумці.
3.5. Скидати з покрівлі матеріали та інструменти заборонено.
3.6. Щоб уникнути падіння з покрівлі будь-яких предметів на людей, які проходять, установлюють запобіжні козирки над проходами, зовнішніми дверима. Зону можливого падіння предметів відгороджують і вивішують попереджувальний плакат «Прохід заборонено».
3.7. При складуванні на покрівлі штучних матеріалів, інструмента й тари з мастикою необхідно застосовувати заходи проти їх ковзання по схилі чи здування вітром. Розміщувати на даху матеріали можна тільки в місцях, передбачених ПВР.
3.8. Піднімати будь-які матеріали вручну заборонено. Їх слід піднімати тільки засобами механізації. При цьому покрівельні матеріали потрібно укладати у спеціальну тару, щоб запобігти їх випадінню.
3.9. Підготовляти, обрізати, випрямляти, припасовувати покрівельні аркуші й деталі необхідно внизу у визначених місцях на верстаті. Допускається виконувати ці роботи й у горищному приміщенні за наявності достатнього освітлення.
3.10. При рубанні покрівельної сталі зубилом частину деталі, що відрубується, направляти так, щоб осколки не могли нанести ушкодження працівникам, які перебувають поблизу.
3.11. Оброблювану деталь закріпити в тисках, закріплених до верстата.
3.12. Під час видалення з верстата пилу, іржі, металевої стружки застосовувати спеціальні щітки.
3.13. Покрівельну сталь різати спеціальними ножицями з ручним чи механічним приводом, тримаючи руки не ближче ніж 10 см від леза ножиць.
3.14. Короткі смуги металу чи дрібні деталі під час різання на ручних ножицях підтримувати кліщами.
3.15. Складувати матеріали та заготовки потрібно у спеціально відведених місцях:
покрівельну сталь і картини — плазом стопками висотою до 1,5 м;
жерсть, упаковану в шухляди, — у штабель висотою до 1,5 м, а упаковану в рулони — у вертикальному положенні «на торець»;
ринви діаметром до 300 мм — у штабель висотою до 3 м на підкладках і прокладках з кінцевими упорами.
Залишки й відходи покрівельного матеріалу не можна розкидати. Їх необхідно забирати у спеціально відведені місця.
3.16. Елементи й деталі покрівель, зокрема компенсатори, захисні фартухи, ланки ринв, зливи, звиси тощо, потрібно подавати на робоче місце в заготовленому вигляді. Заготовляти зазначені елементи й деталі безпосередньо на робочому місці заборонено.
Володимир Дрозд експерт Експертус Охорона праці, Європейського співтовариства з ОП
Знатимете, як організувати безпечну роботу підприємства під час тривалих відключень світла. А ще — як правильно запустити обладнання після відновлення електропостачання. Як бонус отримаєте корисну шпаргалку
3.17. Приймальний майданчик за периметром має містити міцне огородження висотою 1 м і бортову дошку — не менше ніж 15 см.
3.18. Щоб запобігти падінню з покрівлі рулонних матеріалів, їх слід укладати торцями в напрямку ухилу покрівлі. Бачки з бітумною мастикою необхідно встановлювати на вирівнюючі підставки трикутної форми.
3.19. Підніматися і спускатися з покрівлі слід тільки внутрішніми сходами через горищне перекриття. Якщо таких сходів немає, улаштовують тимчасові сходи відповідно до правил.
3.20. Покрівлею з азбестоцементних плит і хвилястих листів, армоцементних чи армопінобетонних плит можна ходити за наявності драбин чи містків шириною не менше ніж 30 см. Драбини та містки знизу підшивають повстю, щоб уникнути пошкодження готових ділянок.
3.21. Для проходу працівників, які виконують роботи на даху з ухилом понад 20°, улаштовують трапи завширшки не менше ніж 0,3 м з поперечними планками для упору ніг. Трапи на час роботи мають бути закріпленими.
3.22. Покриття карнизних спусків, жолобів, парапетів, а також підвіску водостічних лійок і труб потрібно робити з риштування, лісів і колисок.
3.23. Перш ніж застосовувати електрощітку для очищення покрівлі від іржі та старої фарби, слід перевірити справність заземлення корпуса електромотора, стан ізоляції проводів — вони мають бути укладеними в гумові трубки. Електрощітку необхідно закріпити мотузкою. Не можна застосовувати електрощітку під час дощу та на мокрій покрівлі.
3.24. При улаштуванні покрівель з рулонних матеріалів на мастиці необхідно дотримуватися правил варіння, розігріву, транспортування і носіння гарячих мастик.
3.25. Руберойд слід очищати від слюдяного посипання фібровими щітками, а від талькового — шляхом обробки поверхонь гасом, зеленим милом або іншими речовинами. Виконувати ці роботи потрібно в запобіжних окулярах і респіраторах.
3.26. При розігріві, перенесенні мастики слід надягати взуття на щільній підошві, брезентовий костюм і брезентові рукавиці.
3.27. Майданчики для готування мастик мають бути віддаленими від вогненебезпечних будівель, складів не менше ніж на 50 м. Запаси сировини та палива необхідно зберігати на відстані від котла не менше ніж:
5 м — тверде паливо;
6 м — бачок із соляркою;
20 м — газові балони.
3.28. Підігрівати бітум/мастику в автогудронаторі слід тоді, коли бітум покриває жарові труби шаром завтовшки понад 20 см, а цистерна автогудронатора залита на 3/4 об’єму.
3.29. Перш ніж вмикати шестерінчастий насос, за допомогою якого подається бітум чи мастика з цистерни автогудронатора до місця розливу, його необхідно провернути вручну. Якщо насос не провертається, його потрібно підігріти переносним пальником і лише переконавшись, що він добре провертається, вмикати. Місткості для приймання і зберігання бітуму/мастики, а також агрегати для його транспортування необхідно розташовувати на вирівняних майданчиках з щільно утрамбованою основою чи на жорсткому покритті.
3.30. Термос установлюють на відкритому майданчику на відстані не менше ніж 10 м від будівлі. Експлуатувати термос у приміщенні категорично заборонено. Місце установки термоса обладнують пожежним щитом. Відкривати кришку завантажувального люка термоса потрібно лише за допомогою троса із землі, оскільки гарячі пари можуть обпекти обличчя. При заповненні термоса бітумом/мастикою шланг автогудронатора пропускають через причепний хомут, установлений на даху, та опускають у завантажувальний люк до упору в сітку.
3.31. Підігрів бітуму/мастики в термосі можна виконувати, якщо рівень його за 15 см вище верхнього краю регістра, при справному термометрі та за наявності тяги в регістрі.
3.32. Відстань між термосом і бачком з рідким паливом, що живить форсунку, має бути не менше ніж 4 м.
3.33. Розпалювання форсунки слід починати з відкриття затулки димової труби та регулювання тяги. Далі форсунку висувають з регістра по спрямовувальній планці. Потім відкривають кран паливного бака, запалюють пальник і підносять його до розпилювача форсунки, попередньо відкривши вентиль подачі палива. Після загоряння палива поступово відкривають кран подачі повітря на форсунці. Стиснене повітря подається від компресора. Регулятором розпилення форсунки та краном подачі стисненого повітря досягають стійкого подовження полум’я. Після цього форсунку засувають у регістр до упору.
3.34. Роздавати матеріал з термосу можна за допомогою крана й лише при погашеній форсунці.
3.35. Щоб уникнути загоряння і вибуху, не слід нагрівати бітум понад 230 °С, а бітумно-латексно-кукерсольну мастику — понад 50 °С.
3.36. До спускового патрубка термоса можна приєднувати установку УПБІ-50 для подачі бітуму на поверхи та покрівлю будівель висотою до 50 м. Її встановлюють на будівельному майданчику між будівлею і термосом на відстані 4 м від термоса та до вмикання в роботу заземляють.
3.37. Стояк бітумопроводу встановлюють на відстані не менше ніж 10 м по фасаду від входу в будівлю й обгороджують.
Присутність сторонніх людей при роботі установки в зоні 10 м не дозволяється.
Стояк бітумопроводу слід кріпити до будівлі реманентними струбцинами, які встановлюють через кожні 5 м.
3.38. Після монтажу бітумопровід необхідно випробувати соляровим мастилом під тиском згідно з паспортом. Після опресовування бітумопровода запобіжний клапан насоса потрібно відрегулювати на робочий тиск.
Майданчик для установки варильного котла має бути попередньо очищеним і спланованим.
3.39. Котли для варіння і розігріву бітумних мастик повинні бути у справному стані та мати неспалимі кришки, що щільно закриваються. Котли необхідно заповнювати не більше ніж на 3/4 їх ємності. Наповнювач, що завантажується в котел, має бути сухим, шматками по 5—10 см. Біля варильного котла має бути комплект протипожежних засобів: пінні вогнегасники, лопати, сухий пісок.
3.40. Завантажувати матеріали в котел необхідно у визначеному порядку. У разі застосування бітумної мастики спочатку закласти бітум марки № 3, а після того, як він розплавиться, додати бітум марки № 5, обережно опускаючи його, щоб не було виплескування. Додавати холодний і сирий бітум № 3 у розігріту мастику не допускається, тому що при цьому може відбутися викид гарячої маси.
3.41. Під час варіння мастики заборонено нахилятися над котлом. Під час завантаження котла й перемішування маси слід перебувати з боку, протилежного топковим дверцятам котла.
Котел має бути обладнаним майданчиком обслуговування. Не можна залишати котел з гарячою мастикою без нагляду.
3.42. Бітумну мастику слід забирати з котла за допомогою зливального крана. У виняткових випадках можна забирати мастику спеціальним металевим черпаком з дерев’яною ручкою завдовжки не менше ніж 1,6 м.
3.43. Заборонено переносити мастику у відкритій тарі. Для перенесення необхідно користуватися тільки спеціальними баками, що щільно закриваються і мають форму усіченого конуса. Кришки бачків мають містити запірні пристрої, які не допускають відкривання при випадковому перекиданні.
3.44. Для заповнення мастикою бачки необхідно ставити біля варильного котла на спеціальній підставці такої висоти, щоб верх бачка був на 3—5 см нижче за рівень крана котла.
Щоб запобігти розплескуванню мастики, бачки потрібно заповнювати не більше ніж на 3/4 їх об’єму та ставити на місця, що унеможливлюють перекидання і падіння.
3.45. Переносити бачки з бітумною мастикою вручну можна тільки на спеціальних утримувачах з рукояткою для двох працівників.
3.46. Майданчик на даху для установки бачків з гарячою мастикою має бути рівним, достатніх розмірів, з міцним огородженням.
3.47. При нанесенні гарячої мастики необхідно надягти окуляри та стати з навітряного боку.
3.48. Заборонено користуватися відкритим вогнем у радіусі 20 м від місця змішування бітуму з органічними розчинниками. Відстань від установки до житлових будинків має бути не менше ніж 200 м.
Щоб запобігти спучуванню і виплеску гарячої маси під час варіння, необхідно періодично перемішувати її, не допускаючи вилучення вологи.
Перемішувати й черпати гарячу масу потрібно металевою мішалкою з ручкою довжиною не менше ніж 1,5 м.
3.49. Змішувати бітум з бензином необхідно на відстані не менше ніж 20 м від місця нагрівання бітуму. Під час змішування розігрітий бітум необхідно вливати в бензин, перемішуючи його дерев’яною мішалкою. Температура бітуму при цьому не має перевищувати 70 °С.
Не можна готувати праймер на етилованому бензині чи бензолі через їхню високу токсичність.
3.50. Зберігати бензин на робочому майданчику можна в кількості, яка не перевищує денної витрати. Бачки й бочки, у яких готують, транспортують і зберігають праймер, мають щільно закриватися. Тару з бензином заборонено тримати відкритою. Не можна близько підходити до топки котла в облитому бензином і промасленому спецодязі.
Вигвинчувати пробки бочок, що містять бензин чи праймер, загвинчувати пробки на порожній тарі слід тільки спеціальним інструментом, що не утворює іскру. Перевіряючи наявність бензину в тарі, заборонено застосовувати для освітлення відкритий вогонь.
3.51. При розігріві бітуму пропаном газову установку повинні обслуговувати особи, які мають посвідчення на право роботи на газовому паливі. Установка має бути обладнаною вуглекислотними вогнегасниками.
3.52. Чистити варильні котли необхідно тільки після їх остигання до температури не вище ніж +50 °С в запобіжних окулярах.
Покрівельнику заборонено:
переливати гарячий бітум з одного котла в інший;
передавати бачки з рук у руки на висоті;
транспортувати гарячий бітум у бачках на автомобілі.
3.53. При улаштуванні скляних дахів і ліхтарів під місцем роботи має бути влаштований суцільний дощатий настил.
При укладанні драбин по скляних ліхтарях до нижньої поверхні мають бути прибиті бруски, що не дозволяють передати навантаження від драбини на ліхтар. У міру заскління драбина має переміщатися.
3.54. Парасолі під вентиляційними шахтами необхідно влаштовувати з риштування, а під димарями — з риштувань, міцно закріплених за риштування даху.
4.1. Після закінчення робіт покрівельнику необхідно:
забрати інструмент і пристосування, упорядкувати робоче місце;
очистити робоче місце від залишків матеріалу та будівельного сміття, загасити топку, щільно закрити кришку котла;
забрати з покрівлі матеріали, що залишилися, і переносні драбини на горищні перекриття чи закріпити так, щоб уникнути здування вітром;
повідомити бригадиру чи майстру про неполадки, що виникли під час роботи;
спустити колиски вниз і зняти рукоятки з лебідок;
відключити електроінструменти та механізми від електромережі;
здати на зберігання ручний інструмент і ЗІЗ;
зняти спецодяг (зберігати спецодяг слід окремо від звичайного одягу у спеціально відведених для цього місцях);
прийняти теплий душ або ретельно вимити з милом обличчя і руки.
4.2. Щоб зняти з рук гідроізоляційний матеріал, рекомендовано користуватися мильно-лінолиновою пастою. Заборонено використовувати для миття рук органічні розчинники — бензин, уайт-спірит тощо.
5.2. Кожен працівник, що першим виявив загрозу виникнення або при виникненні аварійної ситуації, повинен припинити роботу та подати команду «СТОП!»
5.3. Команду «СТОП!», яку подав будь-який працівник, повинні виконати всі працівники, що її почули.
5.4. У разі аварійної ситуації слід:
припинити роботу;
вжити заходів, щоб усунути наявну небезпеку;
вжити заходів, щоб запобігти загрозі життю та здоров’ю довколишніх;
не дозволяти стороннім особам перебувати в небезпечній зоні;
у будь-якому разі негайно повідомити про те, що сталося, безпосередньому керівнику, огородити небезпечну зону та не допускати до неї сторонніх осіб. Якщо керівника немає на місці, повідомити працівнику, який його заміщує.
5.5. Якщо з працівником стався нещасний випадок, а також за раптового захворювання необхідно усунути дію на організм небезпечних чинників, які загрожують здоров’ю і життю потерпілого, — вивільнити від дії електричного струму, винести із зараженої території, загасити одяг, що горить тощо.
5.6. За потреби надати потерпілому домедичну допомогу відповідно до Інструкції про порядок надання домедичної допомоги, що діє на підприємстві.
5.7. Загальна послідовність дій під час домедичної допомоги потерпілому:
усунути вплив на організм чинників, які загрожують життю і здоров’ю;
оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми;
виконати необхідні дії, щоб врятувати потерпілого, — залежно від ураження відновити прохідність дихальних шляхів, провести зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, наклавши пов’язку, тощо;
підтримувати основні життєві функції потерпілого, доки не прибуде медичний працівник;
за подальшого погіршення самопочуття потерпілого не припиняти надавати домедичну допомогу та викликати за телефоном «103» швидку медичну допомогу або вжити заходів, щоб транспортувати потерпілого до найближчого медичного закладу.
під час готування чи розігріву мастики в разі появи течі в котлі негайно погасити вогонь у топці, вивільнити котел від мастики й усунути течу;
при загорянні мастики негайно закрити котел кришкою і припинити подачу палива;
вжити заходів для гасіння (локалізації) пожежі наявними первинними засобами пожежогасіння. Для гасіння полум’я застосовувати вогнегасники чи пісок. Заборонено гасити палаючий гідроізоляційний матеріал водою чи снігом;
електропроводку та електроустаткування гасити тільки вуглекислотними та порошковими вогнегасниками, засипати піском, землею або накрити брезентом;
подати сигнал оповіщення про пожежу через засоби зв’язку, оповіщення тощо;
повідомити за телефоном «101» пожежну частину. При виклику вказати адресу, місце пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;
вжити заходів, щоб евакуювати людей та зберегти матеріальні цінності;
за загрози виникнення або при виникненні інших аварійних ситуацій викликати інші аварійно-рятувальні служби (газорятувальну тощо) та діяти відповідно до вказівок керівника або особи, яка його заміщує;
зберегти місце події таким, яким воно було на момент нещасного випадку, якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників та довкіллю.
5.9. У всіх випадках виконувати вказівки керівника робіт, щоб ліквідувати небезпеку.
