Зміст статті
Охорона праці молодих працівників
Молодий працівник — громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, зокрема незалежно від місця першого працевлаштування (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI; далі — Закон № 5067).
Молодий спеціаліст — випускник державних навчальних закладів, потребу в якому раніше заявили підприємства, установи, організації (ст. 197 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП).
Молодь, молоді громадяни — громадяни України віком від 14 до 35 років (ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 № 2998-XII, далі — Закон № 2998).
Тож до цієї категорії в Україні належать особи від 14 до 35 років. Молоді працівники користуються тими ж правами, що й інші працівники підприємства. Основна вимога: вони мають бути цивільно дієздатними.
Дізнайтеся про неповнолітніх на підприємстві: дотримання правил організації виробничої практики та роботи
З’ясуємо, які вимоги до працевлаштування молодих працівників встановлює законодавство.
Права під час працевлаштування
Як працевлаштуватися випускникам закладів вищої освіти, визначає ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII:
- випускники закладів вищої освіти вільні у виборі місця роботи, крім випадків, передбачених цим Законом; заклади вищої освіти не зобов’язані працевлаштовувати випускників;
- держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов, щоб випускники закладів вищої освіти реалізували право на працю; гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб;
- випускників вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання), військових інститутів як підрозділів закладів вищої освіти з числа військовослужбовців (осіб начальницького складу) направляють, щоб вони надалі пройшли службу відповідно до законодавства;
- випускникам вищих медичних і педагогічних навчальних закладів, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом із опаленням й освітленням у межах встановлених норм.
Вас також може зацікавити стаття Охорона праці жінок та молоді
Працездатній молоді після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надають перше робоче місце на строк не менш ніж 2 роки.
Перше робоче місце —місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби (ст. 1 Закону України № 2998-XII)
Як правильно повідомити Державній фіскальній службі про прийняття працівника на роботу?
Дворічний строк першого робочого місця обчислюють із урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Молодим спеціалістам надають роботу за фахом на період не менш ніж 3 роки (ст.197 КЗпП; ст.7 Закону №2998) .
Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості, щоб знайти роботу, отримують безплатну інформацію та професійну консультацію для вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, за потреби, проходять професійну підготовку і перепідготовку.
Молодь з інвалідністю працевлаштовують у межах нормативів робочих місць, вимоги до яких визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875 – ХІІ (ст.7 Закону № 2998)
Випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного КМУ, належать до особливої категорії іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні (ст. 42¹ Закону № 5067).
Молодий працівник та спеціаліст під час прийняття на роботу може не проходити випробування для перевірки, чи відповідає він роботі, яку йому доручають (ст. 26 КЗпП). Молодому працівнику у передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджувати знижені норми виробітку. Ці норми затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілковим комітетом (ст. 193 КЗпП).
Вимоги до охорони праці
Кожен роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці. При цьому він має керуватися Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (затверджені наказом МОЗ від 08.04.2014 №248).
Роботодавець має попіклуватися, щоб умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, які використовує молодий працівник, а також санітарно-побутові умови відповідали нормативним актам про охорону праці. Якщо ж цього не сталося, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ст. 153 КЗпП).
Ви маєте це знати: Оцінка умов праці на робочому місці
Ще одна із соціально вразливих категорій населення — неповнолітні. Якщо підприємство порушить їхні права, то на нього чекає штраф від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
