Охорона праці осіб з інвалідністю передбачена законодавством. Зокрема, на роботодавців покладено обов’язок щодо працевлаштування інвалідів. Дізнайтеся більше про охорону праці інвалідів та зокрема про права інвалідів під час війни.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19.12.2017 № 2249-VIII внесено зміни до 37 законів, у положеннях яких використовуються терміни «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід війни». Їх замінено на такі терміни, як «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю», «особи з інвалідністю внаслідок війни». Однак на побутовому рівні слово «інвалід» продовжує використовуватися.
Згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон № 875-XII) держава гарантує особам з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для них потрібні умови, які дають змогу вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.
Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для працівників інвалідів умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, індивідуальних програм реабілітації та вживати заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Використання праці інвалідів без цих вимог — заборонено.
Прийом на роботу осіб з інвалідністю
Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, встановлено обов’язковий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.
Роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до розрахованого нормативу робочих місць. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування таких осіб, для яких це місце роботи є основним. При цьому не має значення режим роботи працівника: повний робочий час чи неповний, головна умова — це робота за основним місцем роботи.
Для забезпечення виконання нормативу роботодавці можуть здійснювати пошук осіб з інвалідністю на вакантні місця самостійно або звернутися за допомогою до територіального центру зайнятості.
Реєстрація у Фонді соцзахисту інвалідів
Фонд соціального захисту інвалідів (далі — Фонд) є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Мінсоцполітики України. Основними завданнями Фонду є фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створення робочих місць.
Підприємства, установи, організації та фізичні особи зобов’язані зареєструватися у відділеннях Фонду в період з 1 січня до 1 лютого поточного року, якщо у попередньому році кількість працівників на таких підприємствах, для яких це місце роботи основне, збільшилася до восьми і більше осіб. Порядок реєстрації таких роботодавців урегульовано постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Реєстрація роботодавців здійснюється за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб. Датою реєстрації вважається дата подання документів, зазначених у п. 3 Порядку № 70, а у разі надсилання їх поштою — дата, зазначена на поштовому штемпелі.
Відділення Фонду протягом 10 робочих днів після реєстрації документів надсилає роботодавцеві рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію.
Зверніть увагу!
Реєстрація проводиться безоплатно.
Згідно з Порядком № 70 роботодавці щороку до 1 березня наступного за звітним року повинні подавати (надсилати рекомендованим листом) до відділень Фонду за місцем їх реєстрації звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Санкції за недотримання нормативів щодо працевлаштування інвалідів
Якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, роботодавці мають щороку сплачувати до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції відповідно до статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII.
Для підприємств (фізичної особи) де працює від 8 до 15 осіб, розмір таких санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві чи у фізичної особи, яка використовує найману працю. Це положення не поширюється на підприємства, що повністю утримуються за кошти державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1881 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання відділенню Фонду звіту тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання організації робочих місць для осіб з інвалідністю також регулюються Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2006 № 2961, яким визначено, що:
робоче місце особи з інвалідністю інваліда — це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціалізоване робоче місце особи з інвалідністю — окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування тощо.
Охорона праці інвалідів, які працюють, передбачена чинним законодавством, зокрема, Кодексом Законів про працю України. Зокрема для осіб з інвалідністю встановлено низку таких трудових пільг:
ст. 26 – заборонено для цієї категорії осіб встановлювати випробувальний термін при прийомі на роботу;
ст. 39 – якщо стан здоров’я особи з інвалідністю перешкоджає виконанню його трудових обов’язків, такий працівник має право достроково припинити укладений з ним строковий трудовий договір;
ст. 42 – переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці – особам з інвалідністю внаслідок війни;
ст. 55 – використання праці інвалідів в нічний час допускається лише за їх згодою. Крім того, робота вночі інвалідів може відбуватися лише за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
ст. 172 – на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, а також встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці.
Для осіб з інвалідністю встановлені й інші пільги та надані відповідні додаткові гарантії їх захисту.
Пенсія по інвалідності
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я, внаслідок:
трудового каліцтва або професійного захворювання;
загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Зверніть увагу!
Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Залежно від ступеня втрати здоров’я особи з інвалідністю поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабміном. Незалежно від групи інвалідності — перша, друга чи третя, особи з інвалідністю користуються всіма правами, передбаченими для них чинним законодавством.
На період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:
1) якщо особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), комісія може ухвалити рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії (ЛКК);
2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні МСЕК забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням ЛКК незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.
Це врегульовано такими нормативними документами:
постанова КМУ від 08.03.2022 № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України»;
стаття 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII;
Указ Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
На період дії воєнного стану на території України не застосовується пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі — Положення № 1317).
Якщо лікар або ЛКК не мають змоги направити, зокрема заочно, осіб з тимчасовою непрацездатністю на медико-соціальну експертизу в строки, визначені абзацом другим пункту 6 Положення № 1317:
рішення щодо продовження тимчасової непрацездатності лікуючий лікар або ЛКК ухвалюють без направлення особи на медико-соціальну експертизу;
направлення здійснюється не пізніше ніж через місяць після припинення або скасування воєнного стану.
Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.
При цьому інвалідність і ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведений повторний огляд.
Якщо в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану, і в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти МСЕК, а в дитини з інвалідністю — ЛКК, їхня індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану.
