Роботодавець, який має намір експлуатувати обладнання під тиском, повинен утримувати його у справному стані та забезпечити його безпечну експлуатацію. Дізнайтеся більше про правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів.
Статтею 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що проектування виробничих об’єктів, введення їх у дію після будівництва чи виготовлення та технологічні процеси повинні здійснюватися з урахуванням вимог щодо охорони праці.
Парові та водяні котли, які використовуються в побуті та на виробництві належать до небезпечних видів обладнання. Тому при їх проектуванні, виготовленні та подальшому підключенні суб’єкти господарювання повинні керуватися відповідними нормативно-правовими документами.
Проектування котлів здійснюється згідно зі стандартами і нормами та зазначеними в них нормативними посиланнями. Це, зокрема:
ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні»;
ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»;
ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення»;
Правила охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском, затверджені наказом Міністерством соціальної політики України від 05.03.2018 № 333 (далі — Правила № 333) та інші чинні акти законодавства.
Обладнання, що працює під тиском, необхідно проектувати з урахуванням навантажень, що відповідають його цільовому використанню та іншим обґрунтовано передбаченим умовам експлуатації.
Також слід мати на увазі, що проектування, виготовлення та проведення оцінки відповідності обладнання здійснюється з урахуванням вимог «Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 27 (далі — Технічний регламент).
У разі введення в обіг обладнання, що працює під тиском виробники повинні гарантувати, що воно розроблено і виготовлено відповідно до вимог щодо його безпечності. Для такого обладнання складається технічна документація, зазначена в додатку 3 до Технічного регламенту. Виробники повинні зберігати технічну документацію та декларацію про відповідність протягом 10 років після введення в обіг обладнання.
Стаціонарні котли слід встановлювати в будівлях та приміщеннях, що відповідають вимогам будівельних норм та проекту.
Після погодження та затвердження всіх технічних та конструктивних нюансів із замовником та відповідними інстанціями переходять безпосередньо до робіт з будівництва котельні.
Як правило, процес будівництва включає в себе такі етапи:
підготовчі роботи (виконання земельних робіт, встановлення тимчасових огорож, підведення води, каналізації, електрики тощо);
зведення фундаменту, який повинен витримувати вагу котельного обладнання та мінімізувати ризик пошкодження;
монтаж котельні;
встановлення та підключення обладнання до єдиної системи;
пусконалагоджувальні роботи, виконання випробувань та налаштування системи;
завершальні роботи, які включають встановлення системи вентиляції, опалення та інших необхідних систем, а також благоустрій території навколо котельні тощо.
Монтаж котельні має виконуватися відповідно до вимог проекту виконання робіт і експлуатаційних документів (настанови з експлуатації, інструкції з монтажу, пуску, регулювання).
Після проведення монтажу та налагодження обладнання складається акт, що підтверджує проведення монтажних робіт і налагодження, у якому має бути зазначено:
найменування монтажної організації;
найменування, тип, виробник, заводський (серійний) номер обладнання під тиском;
відомості про матеріали, що використовувалися;
відомості про зварювання;
висновки про відповідність проведених монтажних і налагоджувальних робіт вимогам Правил № 333.
На кожному котлі має бути прикріплена табличка з маркуванням, нанесеним ударним способом, яка повинна містити дані про:
найменування або товарний знак виробника;
заводський номер виробу;
рік виготовлення;
розрахунковий тиск в барах;
розрахункову температуру стінки в °C і марку сталі (тільки на колекторах пароперегрівача).
Виробники або постачальники (імпортери) обладнання під тиском закордонного виробництва мають забезпечити їх експлуатаційними документами (паспорти, настанови щодо монтажу та експлуатації), табличками і маркуваннями, викладеними державною мовою, технічним файлом.
Роботодавець, який приступає до експлуатації обладнання під тиском, повинен забезпечити його утримання у справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду, експертного обстеження у випадках, передбачених законодавством, та ремонту власними силами або шляхом укладання договору з іншим суб’єктом господарювання на виконання зазначених робіт.
З цією метою роботодавець зобов’язаний:
призначити наказом відповідального працівника за справний стан і безпечну експлуатацію обладнання, який пройшов навчання з охорони праці та перевірку знань;
забезпечити працівників правилами, а також інструкціями, що діють у межах підприємства;
призначити в необхідній кількості обслуговувальний персонал, який пройшов навчання з охорони праці і має відповідну кваліфікацію щодо обслуговування обладнання під тиском, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів, живильних пристроїв та іншого допоміжного устаткування;
розробити і затвердити виробничу інструкцію для персоналу, який обслуговує обладнання, на підставі інструкції з монтажу і експлуатації виробника або постачальника обладнання з урахуванням компонування устаткування. Виробнича інструкція повинна розміщуватися на робочих місцях і видаватись під розписку обслуговувальному персоналу;
визначити певний механізм для персоналу, на який покладено обов’язки з обслуговування обладнання, згідно з яким йому доручається ведення ретельного спостереження за дорученим устаткуванням шляхом його огляду, перевірки справності арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних клапанів, засобів сигналізації і захисту, живильних пристроїв;
забезпечити періодичність перевірки знань працівниками виробничих інструкцій, правил, норм та інструкцій з охорони праці;
організувати контроль за станом металу елементів обладнання під тиском відповідно до інструкції з монтажу і експлуатації виробника;
забезпечити проведення технічних оглядів і експертного обстеження обладнання у визначені строки;
проводити періодично (не рідше одного разу на рік) обстеження обладнання під тиском, а саме гідростатичне випробування робочим тиском, внутрішній та зовнішній огляди. Для трубопроводів пари та гарячої води проводити зовнішній огляд.
На час відсутності працівника, відповідального за справний стан та безпечну експлуатацію обладнання під тиском (відпустка, відрядження, хвороба), виконання його обов’язків має бути покладено на іншого відповідального працівника відповідним наказом по підприємству.
У разі виникнення аварій чи збоїв в роботі обладнання необхідно якомога швидше вжити заходів для усунення негативних наслідків і ризиків для працівників.
Обладнання під тиском має бути негайно зупинено і відключено персоналом, якщо це передбачено виробничою інструкцією, а також у випадках:
виявлення несправностей запобіжних пристроїв через підвищення тиску;
якщо тиск в обладнанні під тиском піднявся вище дозволеного на 10 % і продовжує підніматись, незважаючи на дотримання персоналом усіх вимог, зазначених в інструкції;
зниження рівня води нижче нижнього допустимого рівня (в котлах та посудинах з вогневим обігрівом);
підвищення рівня води вище верхнього допустимого рівня;
припинення роботи живильних пристроїв;
припинення роботи покажчиків рівня води прямої дії;
якщо в основних елементах обладнання під тиском (барабані, колекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішньому сепараторі, арматурі, обичайці, днищі) будуть виявлені тріщини, випини, пропуски в їх зварних швах, обрив анкерного болта або в’язі;
недопустимого підвищення або зниження тиску в тракті прямоточного котла до вбудованих засувок;
погасання факелів в топці при камерному спалюванні палива;
зниження витрати води через водогрійний котел нижче мінімально допустимого значення;
зниження тиску води в тракті водогрійного котла нижче допустимого;
підвищення температури води на виході із водогрійного котла до значення на 20 °C нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску води у вихідному колекторі котла;
несправності автоматики безпеки або аварійної сигналізації, зокрема і у разі зникнення напруги на цих пристроях;
виникнення пожежі, яка загрожує обслуговувальному персоналу, посудині, що перебуває під тиском, або котлу;
несправності манометра і неможливості визначити тиск за допомогою інших приладів.
Причини аварійного зупинення обладнання під тиском мають бути записані в змінному журналі.
Контроль якості роботи обладнання проводиться сертифікованими фахівцями під час його монтажу, ремонту, реконструкції чи модернізації.
Контроль здійснюється методами неруйнівного контролю (зовнішній огляд і вимірювання, ультразвуковий, радіографічний) і випробуваннями.
У разі застосування радіографічних приладів контролю суб’єкт господарювання має отримати у встановленому порядку ліцензію на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання.
Результати контролю мають бути зафіксовані у відповідних документах (висновки, журнали, протоколи, карти).
Слід пам’ятати, що зовнішньому огляду та вимірюванню підлягають всі нерознімні з’єднання з метою виявлення в них зовнішніх дефектів, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в технічних умовах (кутове або лінійне зміщення крайок зварюваних елементів, відхилення розмірів і порушення форми швів, тріщини та інше).
У разі виявлення під час перевірки неприпустимих дефектів контролю підлягає все з’єднання, що контролюється.
Перевірка механічних властивостей нерознімного з’єднання на контрольних зразках проводиться залежно від виду нерознімного з’єднання виробів шляхом випробування на розтягування та вигинання.
Якість нерознімних з’єднань вважається незадовільною, якщо в них під час будь-якого контролю будуть виявлені дефекти, що виходять за межі норм, визначених Правилами № 333.
Звертаємо увагу, що при експлуатації котлів періодично у встановлені терміни проводиться перевірка контрольно-вимірювальних приладів, автоматичних захистів, арматури і живильних пристроїв. Про результати перевірки роблять записи у змінному журналі.
На кожне обладнання під тиском слід також заводити ремонтний журнал, в який працівник, відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію обладнання, має вносити відомості про виконані ремонтні роботи, використані матеріали, зварювальні роботи, про зупинку обладнання на чистку або промивку та інші важливі заходи.
Періодично, у строки, встановлені додатком 2 до Правил № 333, проводяться технічні огляди обладнання, що працює під тиском.
Державний ринковий нагляд і контроль за обладнанням, що працює під тиском, здійснюється відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI з урахуванням вимог Технічного регламенту.
