Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон) на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих) мають право:
- жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
- жінка, яка має дитину-інваліда;
- жінка, яка усиновила дитину;
- одинока мати;
- мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
- батько дитини, яку він виховує без матері (у тому числі й у випадку тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у тому числі й у випадку тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла дитину під опіку;
- особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
- один з прийомних батьків.
Кожну зазначену вище підставу слід вважати окремою. За наявності декількох підстав загальна тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 17 календарних днів.
Право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері:
- жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;
- вдова або жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).
Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці; жінці, яка виховує дитину без батька; жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину; жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки у дитини є батько.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. В цьому випадку роботодавцю має бути пред’явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Це може бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
- довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини тощо.
Аналогічним чином до категорії «батько, який виховує дитину без матері» (одинокий батько) відносяться:
- чоловік, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько;
- вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері.
Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання.
Період перебування у відпустках по вагітності та пологах і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.
Робота працівника на умовах неповного робочого часу не може слугувати підставою для зменшення тривалості такої відпустки.
