Відповідь
Згідно зі ст. 60 КЗпП на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку та у випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини. Головна умова — загальна тривалість роботи не повинна перевищувати встановлену тривалість робочого дня.
Які вимоги безпеки до робочого місця водія
Поділ робочого дня на частини означає можливість поділу робочого дня на частини, між якими є перерва тривалістю більше двох годин, або є дві та більше перерв, зокрема і перерва на обід. Загальна тривалість робочого дня не може перевищувати встановлену законодавством або графіком змінності.
Такий режим роботи рекомендується вводити для зручності обслуговування населення. Йдеться передусім про підприємства, на яких обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня: підприємства торгівлі, громадського харчування, комунального та побутового обслуговування населення, для водіїв міського транспорту тощо.
Отже, водію можна встановити режим роботи, який передбачає поділ робочого дня на частини, однак лише за умови, що загальна тривалість роботи не перевищуватиме встановлену тривалість робочого дня.
У Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці вказано, що ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а також і колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
У згаданих вище Рекомендаціях наведені категорії працівників, для яких може бути встановлено ненормований робочий день:
- особи, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- особи, робочий час котрих за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- особи, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 закону «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором або угодою. Список професій і посад працівників із ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.
Отже, підприємство самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожним видом робіт, професій і посад. При цьому враховуються періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконаних робіт.
У разі, якщо працівник систематично залучається до роботи понад встановлену тривалість робочого часу, перепрацьовані години можна кваліфікувати як надурочні. Згідно зі ст. 106 КЗпП їх потрібно оплачувати у подвійному розмірі.
Джерело інформації: Головне управління Держпраці у Львівській області
