Відповідь
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник повинен заздалегідь попередити роботодавця про своє бажання звільнитися. Законом передбачено, що він має повідомити про це власника або уповноважений ним орган письмово та за два тижні. Однак в деяких випадках цей строк може бути зменшено. Все залежить від обставин, які підштовхнули працівника на такий крок. Серед них, зокрема:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення одного із подружжя на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку чи дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- невиконання роботодавцем законодавства про працю чи умов колективного або трудового договору, інші поважні причини.
Всі наведені вище обставини мають спільну ознаку – неможливість особи працювати далі. За наявності будь-якої з них роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Читайте також: Колективний договір: охорона праці та інші питання
Однак, навіть за відсутності передбачених у законі підстав, працівник може не чекати закінчення двотижневого терміну після подання ним заяви про звільнення, якщо у роботодавця не буде заперечень щодо цього. За домовленістю сторін трудового договору працівник може звільнитися навіть у день подання заяви.
Також він наділений правом розірвати трудовий договір у визначений ним строк, якщо роботодавець не дотримується законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Читайте також: Порушення законодавства про охорону праці
Бувають випадки, коли працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору. Як тоді повинен діяти роботодавець? У КЗпП вказано, що в такому разі власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити працівника. Водночас, якщо на його місце вже запрошено іншу особу, відмовити якій у прийнятті на роботу забороняє законодавство, попередній працівник все ж має бути звільнений.
За інформацією Держпраці у Кіровоградській області
Одним із основних видів контролю за станом охорони праці на підприємстві є триступеневий адміністративно-громадський контроль. Хто та як має його організувати? Чи обов’язково всім підприємствам дотримуватись триступеневої схеми контролю, — роз'яснюємо у статті.
Інструкції з охорони праці в закладі освіти — це локальні нормативно-правові акти, що визначають обов’язкові вимоги безпеки, яких повинні дотримувати працівники навчальних закладів. У статті ви знайдете зразки інструкцій з охорони праці в школі. За потреби адаптуйте їх до умов вашого навчального закладу
Аптечка першої допомоги має бути на кожному підприємстві, адже часто від оперативності надання домедичної допомоги залежить життя людини. Яким має бути склад аптечки невідкладної медичної допомоги, де саме повинна розміщуватися аптечка першої допомоги у виробничому підрозділі, хто відповідає за неї — про все це дізнайтеся зі статті.
Базовим нормативно-правовим актом з управління охороною праці на підприємстві є Типове положення про службу охорони праці. У статті аналізуємо основні вимоги цього положення.
Законодавство зобов'язує роботодавців, незалежно від форми власності організації, забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці. Інженер з охорони праці — особа, яка відповідає за безпеку праці на підприємстві. Які вимоги до інженера з охорони праці існують? Що він повинен знати, які обов'язки виконувати? Про це читайте у нашій статті.
