Міністерство соціальної політики України у листі від 10.04.2014 № 421/13/84-14 звертає увагу на те, що право вибору форми оплати праці надано підприємству.
Це передбачено статтею 15 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) та статтею 97 Кодексу законів про працю України, згідно з якими підприємства госпрозрахункової сфери самостійно в колективному договорі встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
У випадку застосування відрядної форми оплати праці, розмір основної заробітної плати визначається обсягом виконуваної роботи.
Оплата праці працівників-відрядників провадиться за відрядними розцінками і залежить від рівня виконаних норм виробітку.
Норми праці мають бути техніко-економічно обґрунтованими.
Відповідно до статті 21 Закону працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) не може бути меншою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (стаття 3 Закону).
Відповідно до абзацу 2 статті 21 Закону розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Отже, якщо працівником не виконано місячну норму праці, то оплата його праці здійснюється пропорційно відпрацьованій нормі праці або залежно від виробітку і може бути меншою мінімальної заробітної плати.
