експерт із питань охорони праці та пожежної безпеки, адвокат, Київ
Що відноситься до первинних засобів пожежогасіння, які первинні засоби пожежогасіння використовуються на виробництві, як правильно їх обрати та розмістити. Відповіді на ці та інші питання про первинні засоби пожежогасіння дає експерт із питань охорони праці та пожежної безпеки.
Протипожежний режим — це комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконування робіт і експлуатування об’єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки. Для того, щоб досягнути на підприємстві належного рівня пожежної безпеки, необхідно передусім звернутися до законодавства. Заходи протипожежного режиму визначають Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 (далі — Правила № 1417).
Вимога забезпечити території підприємств, будинків, споруд, приміщень, технологічних установок первинними засобами пожежогасіння передбачена п. 3.6 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки. Вона поширюється також на будівлі, споруди та приміщення, обладнані будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.
Первинний засіб пожежогасіння — технічний засіб, речовина або їх комплекс, придатний (-а) для використання людиною для локалізації і (або) ліквідування пожежі на її початковій стадії (ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять»). Він є важливим елементом забезпечення пожежної безпеки, яка, своєю чергою, є складовою промислової безпеки підприємства.
З’ясуємо, які бувають первинні засоби пожежогасіння, як їх обрати та використовувати.
Що відноситься до первинних засобів пожежогасіння
Первинні засоби пожежогасіння використовують на початку боротьби з пожежами, для їхньої локалізації та ліквідації. До них, зокрема, належать:
До початку експлуатації об’єкти — будинки, споруди, приміщення, технологічні установки — забезпечують первинними засобами пожежогасіння згідно з Правилами з експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2018 № 25 (далі — Правила № 25). Документ поширюється на будинки і приміщення різного призначення, що експлуатуються, підприємства, установи та організації (незалежно від виду їх діяльності і форм власності) та механічні транспортні засоби.
Відповідальними особами за своєчасне й повне оснащення об’єктів засобами пожежогасіння, їх технічне обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками є власники цих об’єктів або орендарі згідно з договором оренди.
Необхідну кількість таких засобів окремо для кожного поверху та приміщення визначає відповідальний за пожежну безпеку на об’єкті, якого призначає своїм наказом керівник підприємства. Під час вибору первинних засобів пожежогасіння враховують фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин і матеріалів, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також площу виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.
Вогнегасники на підприємстві
Порядок оснащення підприємства вогнегасниками врегульований Правилами № 25. Тип вогнегасників та їхню кількість визначають за такими критеріями:
категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничих, складських і лабораторних приміщень;
клас можливої пожежі;
придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації;
захищувана площа.
У будинках адміністративного та побутового призначення і громадських будинках на кожному поверсі встановлюють не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.
Приміщення з оргтехнікою оснащають переносними газовими вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 чи ВВК‑2, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення.
По одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше потрібно передбачити:
на 20 м2 площі підлоги в офісних приміщеннях з оргтехнікою, коморах, електрощитових, вентиляційних камерах та інших технічних приміщеннях;
50 м2 площі підлоги в приміщеннях архівів, машзалів, бібліотек, музеїв.
Для захисту квартир багатоквартирних житлових будинків і будинків індивідуальної забудови використовують переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6), або водопінний (ВВП‑6), або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови.
Додатково будинки та приміщення, зазначені в пунктах 5, 6, 7 розділу VI Правил № 1417, можна оснастити ВВПА з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.
Для захисту приміщень, призначених для виготовлення кулінарної продукції та/або приготування їжі, використовують переносні вогнегасники з можливістю гасити пожежу класу F з розрахунку один вогнегасник на одне окреме робоче місце для виготовлення кулінарної продукції та/або приготування їжі.
Переносні вогнегасники:
навішують на вертикальні конструкції на висоті не більше ніж 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника та на відстані від дверей, достатній, щоб їх повністю відчинити;
установлюють у шафи пожежних кран-комплектів, спеціальні тумби, на підставки, що надійно закріплені, на підлозі (якщо дозволяє конструкційне виконання), у пожежні щити (стенди).
Якщо в одному приміщенні розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, то всі ці приміщення потрібно забезпечити вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.
Розміщувати вогнегасники потрібно так, щоб до них легко було дістатися, — у коридорах, біля входів або виходів із приміщень тощо, а також у пожежонебезпечних місцях так, щоб не створювати перешкод для евакуації. На них не мають потрапляти прямі сонячні промені та впливати опалювальні й нагрівальні прилади.
У холодний період року вогнегасники, що зберігалися на вулиці чи в неопалюваних приміщеннях й не призначені для експлуатації за температури нижче за 5 °С, перемістіть у придатне для зберігання приміщення.
Щоб зазначити місце розташування первинних засобів пожежогасіння, установлюють вказівні знаки згідно з ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки». Знаки розмістіть на видимих місцях на висоті 2—2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби).
Де розміщувати первинні засоби пожежогасіння
Первинні засоби пожежогасіння можна зберігати на пожежних щитах (стендах) червоного кольору, які встановлюють у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств.
Пожежні щити встановлюють на території об’єкта площею понад 200 м2 з розрахунку один щит на 5000 м2 захищуваної площі.
На пожежних щитах розміщують ті первинні засоби гасіння пожежі, які можна застосовувати в певному приміщенні, споруді, установці.
Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів необхідно забезпечити необхідною понаднормовою кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння.
Пожежні покривала використовують для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря.
Розмір пожежного покривала має бути не менше ніж 1×1 м, у місцях застосування та зберігання легкозаймистих речовин — 2×1,5 м, горючих речовин — 2×2 м.
Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 м3 і бути укомплектованими совковою лопатою.
Місткість ящиків для піску, які є елементом конструкції пожежного стенда, має бути не менше ніж 0,1 м3. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску та унеможливлювати потрапляння сміття й атмосферних опадів.
Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів. Їх кількість визначають з розрахунку одна бочка на 250—300 м2 захищуваної площі.
Місткість бочки для води має бути не менше ніж 0,2 м3. Її укомплектовують пожежним відром місткістю не менше ніж 0,008 м3.
