Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України у зв’язку з прийняттям Закону України від 09.04.2014 № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (Закон № 1193-VII) у листі від 03.06.2014 № 4326/0/8.1-04/6/14 повідомляє.
З прийняттям Закону № 1193-VII було внесено значні зміни та змінено підходи функціонування дозвільної системи, як в цілому, так і безпосередньо функціонування відповідної системи в Держгірпромнагляді.
Зокрема, частину третю статті 21 Закону України «Про охорону праці» доповнено реченням такого змісту: «Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці».
Виконання робіт підвищеної небезпеки
Отже, чинна редакція статті 21 Закону України «Про охорону праці» вимагає від роботодавця одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі — дозвіл).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.
На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов’язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Наведені норми можна умовно розділити на три категорії випадків, за яких не вимагається одержання документа дозвільного характеру, а саме:
- у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката;
- у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації,
- у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Слід звернути увагу на такі поняття та речення, введені законодавцем, як «з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації», оскільки вони мають безпосереднє відношення саме до експлуатації устаткування підвищеної небезпеки.
Враховуючи зазначене, необхідно відмітити, що Закон України «Про охорону праці» не дає визначення терміна «устаткування підвищеної небезпеки».
Віднесення устаткування до підвищеної небезпеки передбачено тільки у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107.
По-друге, Закон України «Про охорону праці» не містить інших посилань і норм на «видачу відповідно сертифіката» або на «декларацію про готовність до експлуатації».
Таким чином здійснюється аналіз законодавства на наявність відповідних термінів і положень у його нормах.
Термінологічний словник Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН містить 80 визначень тих чи інших видів «сертифікатів». Сертифікат від лат. certus — вірний + facio — роблю; означає посвідчення, письмове свідоцтво.
Закон України «Про підтвердження відповідності» містить посилання та визначення терміна «сертифікат відповідності» — це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до IV i V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі — Порядок), передбачає, що прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.
Відповідно до пункту 23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатації об’єкта та видачу сертифіката (далі — заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об’єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.
Відтак, питання отримання «сертифіката» відноситься до об’єктів будівництва, якими відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Враховуючи зазначене, слід підкреслити, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняті на його підстави нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, регулюють правовідносини щодо містобудівної діяльності, об’єктів будівництва та не регулюють правовідносини пов’язані з експлуатацією (застосуванням) устаткування підвищеної небезпеки.
Таким чином, наведені приклади, свідчать, що визначення інших майже 80 термінів «сертифікат» у законодавстві не регулюють правовідносини щодо експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката.
Аналогічне відноситься і до експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації. Декларація — лат. declaratio, від dесlаre — заявляю, оповіщаю.
Правовим полем України не регулюються питання щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки.
Щодо третьої категорії випадків, за яких не вимагається одержання дозволів, зокрема у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зазначаємо, що з метою однозначного розуміння впроваджених норм, Держгірпромнагляд звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за наданням відповідних роз’яснень.
При цьому повідомляємо, що листи Держгірпромнагляду не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
За інформацією офіційної веб-сторінки Держгірпромнагляду України
Читайте статтю «Сертифікація і декларування: останні зміни до Закону України «Про охорону праці» з аналізом вимог нормативних актів щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру у журналі «Довідник спеціаліста з охорони праці» № 06/2014.
