Встановлення підвищеної оплати праці працівникам
Законодавством передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватися безпечні та нешкідливі умови праці. Їх створення покладається на власника або уповноважений ним орган.
Шкідливі умови праці на підприємстві: як діяти роботодавцю
Якщо не можливо повністю усунути негативні для здоров’я умов праці на важких роботах, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, ст. 100 КЗпП України передбачено встановлення підвищеної оплати праці, за Переліком таких робіт, визначених Кабміном.
Отже, право на встановлення доплати за несприятливі умови праці виникає у працівника не за професією (посадою), а за виконання відповідних видів робіт, умови праці на яких визнано важкими та шкідливими або особливо важкими чи особливо шкідливими.
Оскільки відповідний Перелік Кабмін так і не затвердив, для вирішення питання щодо встановлення працівнику відповідної доплати та проведення оцінки фактичного стану робочого місця підприємства на практиці керуються нормативами, викладеними в Типовому положенні про оцінку умов праці на робочих місцях та порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати працівникам за умовами праці, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78.
Згідно з цим нормативним актом доплати встановлюються:
- у відсотках до тарифної ставки (окладу), зокрема, на важких і шкідливих роботах — до 12%, а на особливо важких та особливо шкідливих роботах за умовами праці — до 24%;
- на підставі атестації робочих місць і оцінки умов праці на них;
- пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці. Робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки відповідно до розпорядку, графіку роботи або умов трудового договору, контракту.
До фактично відпрацьованого часу, на який нараховується доплата, не включається час:
- усіх видів відпусток;
- протягом якого працівник хворів;
- виконання державних і громадських обов’язків;
- простоїв, якщо вони офіційно оформлені згідно з законодавством;
- коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором;
- обідньої перерви, якщо працівник згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку має можливість використати її на свій розсуд.
Також підвищена оплата праці встановлюється і спеціальними нормативними актами щодо окремих видів робіт такого роду.
Доплата за шкідливі умови праці медичним працівникам
Для працівників клініко-діагностичних лабораторій відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» за роботу в шкідливих умовах праці передбачено підвищення посадових окладів. Перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці, затверджений додатком № 3 до наказу № 308/519, зокрема підвищення надається:
- лікарям та середньому медичному персоналові незалежно від найменування посади — за роботу з речовинами, зарахованими до алергенів;
- лікарям та лаборантам з паразитології — за роботу з живим збудником інфекційних захворювань та з вірусами, які викликають такі захворювання;
- молодшим медичним сестрам, які забезпечують роботу лаборантів з паразитології.
Крім того, додатком 6 до наказу № 308/519 передбачено доплату до 12% посадового окладу за роботу з постійного миття лабораторного посуду та обладнання із застосуванням кислот та інших хімічних речовин. Таку доплату може бути встановлено молодшим медичним сестрам клініко-діагностичних лабораторій, до посадових обов’язків яких належать ці роботи, за результатами атестації робочих місць.
Конкретний перелік посад працівників, яким установлюється така доплата, має затверджуватися в колективному договорі, а виконання таких робіт має бути передбачено посадовими інструкціями працівників.
Чи правомірний 12-годинний графік на роботах із шкідливими й важкими умовами праці
У Галузевій угоді між Міністерством охорони здоров’я України, Об’єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України (далі — Галузева угода) сторони закріпили положення, що правовою формою підвищення заробітної плати на важких роботах і роботах із шкідливими умовами праці може бути застосування підвищених тарифних ставок, встановлення доплат до тарифних ставок і посадових окладів. Так:
- за роботу у важких і шкідливих умовах праці — 4, 8 та 12 % тарифної ставки (посадового окладу);
- за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — 16, 20 та 24% тарифної ставки (посадового окладу).
Пунктом 3.3.5. Галузевої угоди на роботодавців покладено вимоги щодо включення у колективні договори питань зі своєчасного проведення атестації робочих місць за умовами праці працівників, зайнятих у шкідливих і важких умовах праці, для підтвердження їх прав на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації, а також для розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників, про що інформують їх за два місяці до запровадження.
У Галузевій угоді також є посилання на лист Мінпраці від 20.12.2000 р. № 10–5301, в якому вказано, що до затвердження Кабміном Переліку робіт із важкими, шкідливими і небезпечними умовами праці та робіт з особливими природними географічними і геологічними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров’я, передбаченого ст. 100 КЗпП України, доплати за умови праці робітникам, які працюють на підприємствах, організаціях, де не передбачені підвищені тарифні ставки залежно від умов праці, визначаються відповідно до Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях та порядком застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за умови праці, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78.
Враховуючи те, що з часу затвердження зазначеного Типового положення відбулися суттєві зміни форм власності і значна кількість підприємств втратила галузеве підпорядкування, Міністерство праці та соціальної політики України роз’яснило, що такі підприємства та організації, можуть розробляти з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці свої переліки робочих місць і конкретних робіт, на яких можуть встановлюватись доплати працівникам за умови праці у зазначеному вище порядку, на підставі регіональних переліків робіт, які мають додаватися до регіональних угод.
Варто зазначити, що у наказі МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» встановлено, що конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.
