Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці є важливим способом захисту трудових прав працівників. Про те, хто здійснює громадський контроль за охороною праці, – далі у статті.
Громадський контроль за станом охорони праці на підприємстві
Громадський контроль за охороною праці є складовою системи правових, і організаційно-технічних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Його важливість в Україні обумовлена передусім такими факторами:
низький рівень правової культури серед роботодавців;
значне поширення неофіційної зайнятості;
ігноруванням роботодавцями законодавства про працю тощо.
Зупинимося детальніше на питаннях громадського контролю за станом охорони праці в організації.
Хто здійснює громадський контроль за охороною праці
Громадський контроль за охороною праці здійснюють професійні спілки. Однак, якщо на підприємстві немає профспілки, громадський контроль за станом охорони праці здійснюють уповноважена найманими працівниками особа або комісія з питань охорони праці на підприємстві.
Професійні спілки та їх об’єднання
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці на підприємстві забезпечують професійні спілки, їх об’єднання в особі виборних органів і представників.
Професійні спілки, зокрема, здійснюють контроль за створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.
Професійні спілки також мають право:
проводити незалежну експертизу умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проєктуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці;
брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них.
Для здійснення цих функцій згідно із Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV профспілки, їх об’єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них.
Слід зазначити, що органи громадського контролю, маючи значні повноваження щодо захисту трудових прав працівників, не наділені засобами застосування примусових санкцій. Щоб усунути виявлені правопорушення та притягати винних до відповідальності, їм необхідно звернутись до відповідних компетентних державних органів.
Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов’язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді. У разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.
Крім того, згідно зі ст. 38 названого Закону виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві наділений важливими повноваженнями щодо укладення колективного договору та контролю за його виконанням, звітування про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звернення з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору.
Крім того, уповноважені представники профспілок беруть участь:
в опрацюванні загальнодержавної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також в опрацюванні нормативно-правових актів з питань охорони праці;
в організації соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством та колективним договором;
у роботі комісій з питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання ними нормативно-правових актів з охорони праці, з приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого призначення на відповідність їх вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, з атестації робочих місць за умовами праці.
Уповноважена найманими працівниками особа
За відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Така особа має право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов’язків роботодавець своїм коштом організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважену особу від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за нею середнього заробітку.
Якщо уповноважена особа вважає, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вона може звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Зазначені особи також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до Типового положення, що затверджене наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 № 56.
На підставі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва на підприємстві за участю представників роботодавця — власника підприємства або уповноваженого ним органу, трудового колективу опрацьовується Положення про діяльність уповноважених осіб з питань охорони праці, яке затверджується загальними зборами трудового колективу підприємства.
Важливою організаційно-правовою гарантією забезпечення громадського контролю за дотриманням законодавства з охорони праці є право на створення й функціонування комісії з питань охорони праці, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» комісія може бути створена на підприємствах, в організаціях, господарствах, незалежно від форми власності й виду діяльності.
Метою її створення є забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
У своїй діяльності комісія керується:
Кодексом законів про працю України;
Законами України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженим наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 № 55.
Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства) та професійної спілки, а у разі її відсутності — уповноважених найманими працівниками осіб.
Положення про комісію з питань охорони праці розробляється на підставі Типового положення та затверджується ухвалою загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства.
Основними завданнями комісії є:
захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці;
підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві;
узгодження через двосторонні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці;
запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві;
вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці;
визначення достатніх асигнувань на комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення наявного рівня охорони праці та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів.
Важливою також є норма, закріплена в ст. 23 Закону України «Про охорону праці», якою встановлено, що роботодавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, а також Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
