Вимоги до зберігання та утилізації люмінесцентних ламп

Експлуатація люмінесцентних ламп

Люмінесцентні лампи належать до засобів виробництва загального призначення. Залежно від типу люмінесцентна лампа містить від 4 до 75 мг ртуті. Ртутні лампи не є вибухопожежонебезпечними.

До ртутних ламп також належать ультрафіолетові бактерицидні лампи. Ртуть у лампах застосовують у вигляді металевої (рідкої) ртуті або амальгами (рідкі або тверді сплави ртуті з іншими металами).

Інтоксикація ртуттю: чим загрожує та як запобігти

Чим небезпечна ртуть

Ртуть є речовиною І класу небезпеки. Випаровуючись, ця речовина перетворюється в пар, який не має забарвлення, запаху та інших органолептичних властивостей. Пари ртуті легко поширюються в повітрі та проникають у папір, дерево, тканину, штукатурку. Ртуть може потрапляти в щілини, осідати на підлогу, стіни. Як наслідок — вона засмічує приміщення, у якому нерідко виникають великі її концентрації.

Ртуть проникає до організму переважно через органи дихання, рідше — через шкіру. Також вона може потрапити до організму й через органи травлення.

Середньодобова гранично допустима концентрація ртуті та її сполук у повітрі місць, де перебувають люди, становить 0,0003 мг/м3.

Основні небезпечні чинники під час взаємодії зі ртутною лампою

Основними шкідливими та небезпечними чинниками, що можуть діяти на особу під час поводження із ртутною лампою, є:

• ріжуча дія скла (гострі краї скла), скалок та токсична дія парів ртуті (у разі руйнування лампи);
• підвищена температура поверхні лампи;
• шкідлива дія на органи зору;
• дія струму (за наявності незахищених або несправних частин електрообладнання, що перебувають під напругою).

Експлуатація ртутних ламп не належить до робіт із підвищеною небезпекою. До виконання робіт із обслуговування (збирання, зберігання та утилізації) ртутних ламп допускають осіб віком від 18 років, які пройшли медичний огляд, інструктаж із питань охорони праці, ознайомлені з характеристиками ртуті та озону, механізмом їх впливу на організм людини та Інструкцією з надання домедичної допомоги.

Заборонена експлуатація засобів освітлення, що містять ртутні лампи, у разі:

• відсутності захисних пристроїв та лампотримачів, що запобігають випаданню ламп;
• якщо світильник не закріплено на жорстких опорах для переносного освітлювання;
• існує вірогідність пошкодження світильника (в умовах дії шкідливих речовин, температури, атмосферних опадів тощо).

Зберігання люмінесцентних ламп

Для зберігання ртутних ламп має бути виділено спеціальне ізольоване (технічне) приміщення, що має запірний пристрій, доступ до якого є лише у відповідальної особи. Приміщення не має межувати з приміщеннями, де постійно перебувають люди. Температура повітря у ньому має бути не нижче + 5 °С.

Несправні лампи та лампи, що перегоріли, підлягають заміні. Також заміні підлягають лампи, що створюють під час роботи шум, миготіння, та за інших випадків, передбачених інструкцією з експлуатації лампи.

Несправні або відпрацьовані лампи потрібно знімати зі світильника обережно із дотриманням відповідних заходів безпеки. Їх щільно складають у картонну тару заводу-виробника (ящики з-під нових ламп) із використанням амортизаційних матеріалів. Кількість рядів в упаковці — залежно від типу (розмірів) ламп.

Для забезпечення необхідної міцності та герметичності всі шви (зокрема вертикальні) картонного ящика після заповнення потрібно обклеїти клейовою стрічкою шириною не менше 50 мм або обв’язати мотузкою для запобігання розкриттю упаковки під час переміщення. Упаковку занести до спеціально виділеного приміщення. Ящики треба складати так, щоб мінімальна відстань до стін приміщення була не менше 0,12 м.

Під час зберігання ртутних ламп заборонено:

• зберігати лампи у приміщенні, не захищеному від дії шкідливих речовин, атмосферних опадів, поверхневих ґрунтових вод, а також у місцях, де існує вірогідність їх пошкодження;
• зберігати пошкоджені лампи у негерметичній тарі;
• спільно зберігати пошкоджені та непошкоджені лампи;
• закопувати лампи з метою утилізації;
• використовувати для прибирання у приміщенні інвентар, який використовували для прибирання розбитих ламп.

Утилізація люмінесцентних ламп

До робіт із утилізації та демеркуризації ртутних ламп залучають спеціалізовані організації, а до обслуговування (ремонту та очищення) засобів освітлення — лише електротехнічний персонал (електрика).

Демеркуризація — видалення ртуті (її сполук) із забруднених поверхонь, а також зниження концентрації парів ртуті у приміщеннях до гранично допустимої.

Методичні рекомендації з організації і проведення демеркуризації затверджені наказом МНС України 08.07.2009 № 463.

Приймання ламп на зберігання оформлюють записом у відповідному журналі обліку або інших первинних облікових документах (акти приймання-передавання, накладні тощо). Нормативна форма журналу не затверджена.

Лампи транспортують у спеціальних контейнерах або ящиках для забезпечення захисту від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, а також зручності вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення і зберігання. Максимальна вага картонної або фанерної тари при заповненні не має перевищувати 15 кг, металевих контейнерів — 30 кг.

На кожній тарі із відпрацьованими та/або бракованими ртутними лампами наносять позначки «Обережно! Крихке!», «Верх», на картонних коробках додатково — знак «Берегти від вологи», а також наклеюють етикетку (або роблять напис) довільного розміру, де вказують тип (марку) ламп, їхню довжину, діаметр і кількість ламп, упакованих у коробку.

Обережно, небезпечний вантаж! Які нормативні вимоги до перевезення

Прибирання ртуті

Під час збирання залишків ртуті (у разі розбиття ртутної лампи) надягають респіратор протигазовий із протиртутним патроном (наприклад, типу Г8), що має розпізнавальне маркування (чорна та жовта смуги по вертикалі).

Ртуть має широкий спектр клінічних проявів токсичної дії. Під час прибирання ртуті потрібно:

• залишки ртуті ретельно зібрати гумовою грушею або іншим пристроєм починаючи з країв забрудненої ділянки у напрямку до центру, щоб запобігти проникненню ртуті у підлогу та розповсюдженню її по всьому приміщенню (пам’ятати, що ртуть прилипає до підлоги та може бути рознесена взуттям);
• помістити ртуть до герметичного резервуару (наприклад, емальованого або фарфорового посуду) і закрити кришкою;
• перевірити за допомогою лупи, чи повністю зібрана ртуть;
• ртуть, що залишилася, прибрати з підлоги ганчіркою, змоченою у розчині: перманганат калію 2-6 г на 1 л води та сірчана кислота 40-60 г/л або хлорне залізо 150-200 г на 1 л води.

Також для збирання дрібних крапель ртуті використовують лейкопластир, який прикладають до забрудненої поверхні. Прилиплі до лейкопластиру краплі ртуті відокремлюють від нього за допомогою ацетону або іншого органічного розчинника.

Під час проведення робіт із демеркуризації забороняється:

• використовувати побутовий пилосос для збирання пролитої ртуті;
• виливати зібрану ртуть у раковину і каналізацію.

До проведення демеркуризації допускаються особи, які не мають протипоказань за станом здоров’я, атестовані до проведення аварійно-рятувальних робіт при хімічних аваріях, пройшли навчання та успішно здали заліки щодо технології проведення демеркуризації і вимог безпеки.

Під час демеркуризації до забрудненого приміщення забороняється допускати осіб, які не залучені до проведення робіт.

Як організувати профілактику інтоксикації ртуттю

Щоб у працівників не виникла інтоксикація ртуттю, вживайте таких заходів:

• автоматизуйте виробничі процеси й герметизуйте обладнання;
• дотримуйтеся санітарно-гігієнічних вимог до умов праці;
• контролюйте, щоб працівники дотримувалися техніки безпеки під час роботи із ртуттю;
• обладнуйте приміщення непроникними для цієї токсичної речовини стінами та підлогою;
• організовуйте ефективну промислову вентиляцію;
• знижуйте концентрацію парів ртуті в повітрі робочої зони;
• забезпечуйте працівників спеціальним одягом зі щільної тканини та іншими засобами індивідуального захисту;
• організовуйте попередні й періодичні медичні огляди.

Покроковий алгоритм від експерта