Страхування цивільної відповідальності замість пожежних перевірок

Страхування цивільної відповідальності: український та світовий досвід

В Україні щороку реєструється значна кількість пожеж, аварій та інших надзвичайних ситуацій, збитки від яких потребують виплат компенсації постраждалим, спрямування коштів для ліквідації їх наслідків, покриття шкоди, завданої суб’єктам господарювання та фізичним особам.

Системи протипожежного захисту: що варто знати

Основний тягар компенсаційних витрат лягає на бюджет, оскільки стягнення збитків із безпосередніх винуватців, як правило, є утрудненим через судову та іншу тяганину, відсутність коштів у винуватців аварій тощо.

Водночас світовий досвід передбачає більше залучення органів страхування до процесів гарантування відшкодування потерпілим збитків.

Кодекс цивільного захисту України також передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями. Проте це стосується лише об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Порядок такого страхування врегульовано відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1788.

Що ж стосується підприємств — суб’єктів господарювання із середнім чи незначним ступенем ризику, то у законодавстві не було передбачено надання чітких гарантій щодо відшкодування збитків у разі виникнення аварій або пожеж у результаті ведення ними господарської діяльності.

Ось чому 6 жовтня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» (далі — Закон № 2655-IX), який набрав чинності 29.10.2022.

Закон № 2655-IX вніс зміни до низки законодавчих актів України, зокрема, до Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про страхування».

Основні новели Закону № 2655-IX

Страхуванням у сфері цивільного захисту є правовідносини з передачі ризику від суб’єкта господарювання, іншої юридичної особи до страховика на умовах, визначених договором страхування, з метою захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, з відшкодуванням заподіяної шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок пожежі або іншої надзвичайної ситуації, проведення робіт із запобігання чи ліквідації наслідків пожежі або іншої надзвичайної ситуації.

Суб’єкти господарювання, інші юридичні особи, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки, зобов’язані укладати договори страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, екологічно небезпечних аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, що становлять загрозу санітарному чи епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування», у порядку, встановленому законодавством.

Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, за погодженням з Національним банком України.

Договір страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам внаслідок пожеж та аварій на території та/або об’єктах нерухомості, укладається з урахуванням результатів аудиту пожежної та техногенної безпеки в порядку, встановленому законодавством.

Аудит пожежної та техногенної безпеки (ст. 461 Кодексу цивільного захисту України), це аналіз стану діяльності суб’єкта господарювання або іншої юридичної особи, що проводиться за його заявою, з метою виявлення, запобігання та усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Аудит проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за його результатами складається відповідний акт, типова форма якого затверджується ДСНС.

Передбачено (частина друга ст. 66 Кодексу цивільного захисту України), що за наявності у суб’єкта господарювання із середнім та/або незначним ступенями ризику (крім підприємств, установ, організацій державної та комунальної форм власності, а також суб’єктів господарювання, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки) чинного договору страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на території та/або об’єктах нерухомості, планова перевірка такого суб’єкта не здійснюється протягом дії такого договору, але не більше:

• шести років поспіль — щодо суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику;
• десяти років поспіль — щодо суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику.

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки ДСНС затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 715.

Страховик та суб’єкт господарювання подають ДСНС інформацію про укладення договору страхування, що містить реквізити та строк дії такого договору, відомості про страховика та страхувальника, а також страхові суми протягом 10 робочих днів з дня його укладення. Порядок та форма такого повідомлення встановлюються ДСНС, за погодженням з Національним банком України. Відомості про укладення та припинення дії договору страхування вносяться ДСНС до відповідного Реєстру.

Як користуватися вогнегасниками: відеоінструкція

Договір страхування відповідальності повинен передбачати страхування від таких ризиків, як: пожежа, вибух; виробнича аварія; витік води з системи пожежогасіння руйнування будинків, споруд і конструкцій; ураження електричним струмом, інші ризики.

Розмір страхової суми за договором встановлюється в договорі за домовленістю сторін з урахуванням результатів аудиту пожежної та техногенної безпеки і не може становити для суб’єктів господарювання:

• із середнім ступенем ризику — менше ніж 3 тисяч мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня року укладення договору (у 2023 році — 20 100 000 грн);
• із незначним ступенем ризику — менше ніж 2 тисяч мінімальних заробітних плат (у 2023 році — 13 400 000 грн).

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 2655-IX зазначено (п. 2), що при затвердженні центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2023 рік підлягає врахуванню інформація про укладення договорів страхування відповідальності, подана страховиками або суб’єктами господарювання із середнім та/або незначним ступенями ризику до 15 листопада 2022 року.

Висновки

Можливість повної і швидкої реалізації положень Закону № 2655-IX є сумнівною через низку обставин, зокрема:

• наявність чинної постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану»;
• відсутність порядку проведення аудиту пожежної та техногенної безпеки, який повинен бути затверджений Кабміном України, а також порядку та форми повідомлення про укладення договору страхування, які встановлюються ДСНС за погодженням з Національним банком України тощо.  

Однак законодавці сподіваються, що реалізація Закону № 2655-IX сприятиме посиленню гарантій відшкодування збитків постраждалим і запровадженню європейського підходу до вирішення питань пожежної та техногенної безпеки, розвитку бізнесу та страхового ринку, зменшенню витрат з бюджету на відповідні виплати постраждалим та на ліквідацію наслідків пожеж.