Особливості нефіксованого робочого часу

Відповідь

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, за яким працівник виконує роботу на вимогу роботодавця, і тривалість роботи не є заздалегідь визначеною (ст. 21-1 Кодексу законів про працю; далі — КЗпП). Роботодавець надає роботу та оплачує її лише за потреби, а працівник зобов’язаний її виконати, якщо таку роботу запропоновано.

Дистанційна робота під час воєнного стану

Основні характеристики такого трудового договору:

• невизначеність робочого часу — немає чіткого графіка роботи, працівник працює лише за потреби, яку визначає роботодавець;
• необхідність повідомлення — роботодавець повинен завчасно повідомляти працівника про потребу у виконанні роботи;
• обмеження максимальної тривалості — загальна тривалість роботи не повинна перевищувати нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень).

Працівник має право укласти трудовий договір на загальних умовах за певних обставин. Водночас існують обмеження для укладання таких договорів. Кількість договорів із нефіксованим робочим часом у роботодавця не повинна перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. У роботодавця, який використовує працю менш як 10 працівників, може бути лише один такий договір.

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом укладається в письмовій формі (п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП). Проте у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX). Тобто в цей період письмова форма договору необов’язкова.

Що врахувати, коли укладаєте трудовий договір із нефіксованим робочим часом:

• спосіб і мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
• спосіб і максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті;
• інтервали, під час яких працівник має працювати, — базові години та дні.

Але законодавство не містить конкретних вимог щодо способу повідомлення працівника про початок виконання роботи. Таке повідомлення можна здійснювати письмово, за допомогою засобів електронних комунікацій, шляхом укладення актів про виконання роботи тощо.

Також немає спеціальних вимог щодо особливостей встановлення строків. Такі строки можна встановлювати в тижнях, днях або годинах залежно від змісту та специфіки виконуваної роботи. При цьому врахуйте, що строк повідомлення працівника повинен бути достатнім, щоб працівник своєчасно почав виконувати свої обов’язки.

Перевести працівника з безстрокового договору на договір із нефіксованим робочим часом не можна. Роботодавець зобов’язаний поважати трудові права працівників, які працюють за договором із нефіксованим робочим часом.

Водночас працівник може вимагати укласти трудовий договір на загальних умовах після певного строку роботи за договором із нефіксованим робочим часом. Якщо роботодавець відмовляє в цьому, працівник може подати повторну вимогу не раніше ніж через 90 днів після попередньої відмови.

Джерело: Держпраці