Які трудові права мають домашні працівники

Домашній працівник — це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

Робочий час, час відпочинку та оплату праці домашніх працівників регулює Законодавство України.

Робочий час: тривалість та особливості

На домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, передбачені Кодексом законів про працю (КЗпП), з урахуванням особливостей, встановлених статтею 173-5.

Не допускається приймати на роботу домашнім працівником особу, яка не досягла 16-річного віку (ст. 173-2 КЗпП).

Робочий час домашнього працівника становить не більше ніж 40 годин на тиждень або менше, якщо передбачено в договорі.

Облік робочого часу домашній працівник веде самостійно у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем.

Роботодавець може залучити домашнього працівника до надурочних робіт згідно з умовами трудового договору. При цьому час таких робіт не може перевищувати граничні норми застосування надурочних робіт, визначені законом. Роботи у вихідні, святкові та неробочі дні сторони також передбачають у трудовому договорі (ст. 173-5 КЗпП).

Дізнайтеся також

• З якими категоріями працівників можна укласти договір із нефіксованим робочим часом
• и можна запровадити дистанційну роботу без трудового договору на період воєнного стану
• Як перевести працівника, який став повнолітнім, на повний робочий час

Створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передає працівнику для виконання відповідної роботи. Домашній працівник має право відмовитися виконувати важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці (ст. 153 КЗпП).

Робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини, при цьому загальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати його щоденну нормальну тривалість, при цьому домашній працівник може на власний розсуд розпоряджатися вільним від роботи часом.

Домашній працівник має право на відпустку — мінімум 24 календарних дні за робочий рік.

Час очікування виклику на роботу або супровід членів домогосподарства на відпочинку — це теж робочий час, і він має оплачуватись.

Джерело: Держпраці