Класифікація газонебезпечних місць у металургійній промисловості

Відповідь

Як оформити наряд-допуск на виконання робіт із підвищеною небезпекою

Газонебезпечні місця (залежно від характеру та ступеня забрудненості повітря шкідливими речовинами) розподіляються на чотири групи:

1. До I групи належать місця, де короткочасне перебування працівників без газозахисної апаратури може призвести до тяжкого або смертельного отруєння, а також задухи.
2. До II групи належать місця, де вміст токсичних газів (пари чи пилу) у повітрі перебільшує гранично допустиму концентрацію або спостерігається зменшення концентрації кисню менше ніж 19% і де тривале перебування працівників без газозахисної апаратури смертельно небезпечне.
3. До III групи належать місця, де можуть з’явитися токсичні гази (пара або пил) у кількостях, що перевищують ГДК.
4. До IV групи належать місця, де є або можливі виділення природного, попутного або зрідженого газів.

Вимоги до проведення робіт у газонебезпечних місцях залежать від від ступеня забрудненості повітря.

Роботи, що належать до I групи, проводяться в ізолювальних кисневих респіраторах, апаратах зі стисненим повітрям або в шлангових апаратах під наглядом газорятувальника або члена добровільної газорятувальної дружини (ДГРД). Роботи повинні проводитися за нарядом-допуском працівниками цехів.

Роботи, що належать до II групи, повинні проводитися за нарядом-допуском працівниками цехів, які навчені роботі в ізолювальних кисневих респіраторах, апаратах з повітрям або в шлангових апаратах. за наявності газозахисної апаратури під наглядом газорятувальника або члена ДГРД. Необхідність застосування газозахисної апаратури при цьому визначає виконавець газонебезпечних робіт залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі.

Роботи, що належать до III групи, за відсутності газовиділення повинні проводитися постійним обслуговувальним персоналом без наряду-допуску. Водночас у місцях перебування постійних обслуговувальних працівників, де можливе виділення газу гостронаправленої дії (оксид вуглецю чи азоту, сірководень), повинні бути встановлені прилади постійного газового контролю.

Одночасні роботи в місцях, де не встановлені прилади постійного газового контролю, і роботи, які виконуються за участю сторонніх організацій або працівників інших цехів, повинні проводитися за нарядом-допуском після перевірки газорятувальником або членом ДГРД вмісту у повітрі шкідливих речовин.

У газонебезпечних місцях ІІІ групи, де здійснюється експлуатація газового обладнання постійним обслуговувальним персоналом, повинні бути встановлені спеціальні шафи для зберігання газозахисних апаратів, що використовуються у випадках, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі перевищує ГДК.

Роботи, що належать до IV групи, повинні проводитися за нарядом-допуском під наглядом газорятувальника або члена ДГРД. Роботи цієї групи за умови, якщо газовиділення немає (вміст кисню в повітрі не менше ніж 19%), проводяться постійним обслуговувальним працівником без наряду-допуску.

Роботи, що виконуються одночасно в цих місцях за участю сторонніх організацій або працівниками інших цехів, повинні проводитися за нарядом-допуском під наглядом газорятувальника або члена ДГРД, які споряджені газорятувальною апаратурою.

Корисні матеріали для вас:

• Визначаємо строк служби протигазових ЗІЗ органів дихання
• Якщо працівник отруївся шкідливими речовинами
• Як організувати розслідування нещасного випадку на підприємстві
• На які види робіт із підвищеною небезпекою оформлювати наряд-допуск

Шафи для зберігання газозахисних апаратів встановлюються тільки в тому разі, якщо можливе зниження вмісту кисню в повітрі до менш ніж 19%. Необхідність застосування газозахисної апаратури визначається виконавцем робіт залежно від вмісту кисню в повітрі.

Джерело: Державна служба України з питань праці