Відповідь
Перевірте свої знання з охорони праці
Згідно з вимогами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право залишитися на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Однак законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
У зв’язку з цим Мінсоцполітики своїм листом № 80/06/187-12 від 21.05.2012 «Про переважне право на залишення на роботі» зробило практичний аналіз виявлення таких працівників, яким необхідно керуватися роботодавцю під час застосування процедури скорочення. Зокрема необхідно враховувати такі обставини:
- наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації;
- відсутність дисциплінарних стягнень;
- наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт;
- відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках;
- відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.
Микола Федоренкоголовний державний інспектор Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області На підприємствах розробляють різні правила, однак не всі знають, яке їх значення відповідно до законодавства.
Відповідно, ч. 1 ст. 42 КЗпП України має найважливіше значення при відборі працівників для залишення на роботі.
За однакових умов продуктивності праці і кваліфікації працівників перевага в залишенні на роботі надається тим, хто має більше (за своєю посадою чи професією) переваг, визначених ч. 2 ст. 42 КЗпП України, а саме:
1) сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із переліку тих, кого було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам, які були депортовані з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Наведений перелік не є вичерпним. Зокрема, іншими нормативно-правовими актами встановлені переваги для першочергового права залишення на роботі таких категорій працівників, як учасники бойових дій, інваліди війни, особи, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліди, ветерани праці, молодь з першим робочим місцем тощо.
Якщо посада, що підлягає виключенню зі штатного розпису, єдина, то, відповідно, і конкурувати працівникові на умовах, визначених ст. 42 КЗпП України, нема з ким.
Джерело: Управління Держпраці у Рівненській області
