Коли працівник може взяти основну та додаткові відпустки у перший рік роботи? Чи можна у перший рік роботи взяти повну тривалість основної та додаткової відпустки? Дізнайтеся зі статті.
Щорічна основна і додаткова відпустки. Нормативне регулювання
Щорічна відпустка працівника складається з основної та додаткових (ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Щорічні додаткові відпустки бувають:
за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
за особливий характер праці;
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надають за Списками виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженими постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (далі — Списки).
Конкретну тривалість додаткової відпустки встановлюють колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховують:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників конкретного виробництва, цеху, професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
час роботи вагітних, яких на підставі медичного висновку перевели на легшу роботу, на якій на них не впливають несприятливі виробничі чинники.
Так скеровують ст. 82 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ст. 9 Закону про відпустки.
Право працівника на щорічну основну і додаткову відпустки у перший рік роботи
Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки, пропрацювавши на підприємстві в перший рік роботи безперервно шість місяців, працівник має право на щорічні основну та додаткові відпустки.
Якщо ж працівник бажає взяти відпустку до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, то тривалість відпустки в такому разі визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте законодавством передбачено категорії працівників, які мають право у перший рік роботи взяти щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на конкретному підприємстві. Це:
жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
працівники, які успішно навчаються у навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Отже, якщо працівник уклав трудовий договір 20.01.2021, то з 20.07.2021 він має право на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості.
У другий та наступні роки роботи працівник має право брати відпустку у будь-який час відповідного робочого року.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. Тобто, рахуються ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Власник або уповноважений ним орган має затвердити графіки надання відпусток, погодивши їх з органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Складаючи графіки відпусток, ураховують інтереси виробництва та особисті інтереси працівників.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові таким чином, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
За бажанням працівника щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, крім випадків, зазначених у статті 22 Закону про відпустки.
