Медичні засоби індивідуального захисту безоплатно видаються працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці та в інших випадках, передбачених законодавством. У статті підкажемо, якими саме ЗІЗ забезпечити медпрацівників та як їх правильно використовувати.
Основна функція засобів індивідуального захисту — захищати працівників від дії несприятливих чинників, коли вони виконують свої функціональні обов’язки. Їх використовують у разі неможливості уникнути або в достатній мірі обмежити ризики для життя та здоров’я працівників технічними засобами колективного захисту або заходами, методами чи правилами організації роботи.
ЗІЗ використовують виключно за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, які мають бути зрозумілими для працівників.
Норми безплатної видачі ЗІЗ
Нормативне регулювання
Як забезпечити працівників ЗІЗ та як їх використовувати, регламентують Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804 (далі — Мінімальні вимоги).
При виборі ЗІЗ також керуються Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ від 21.08.2019 № 771.
Згідно з Мінімальними вимогами на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами.
Ви маєте це знати!
Роботодавець зобов’язаний за свій рахунок придбати, видати та утримувати засоби індивідуального захисту.
Засоби індивідуального захисту медичних працівників
Щоб знизити дію шкідливих чинників і запобігти внутрішньолікарняним інфекціям, працівники закладів охорони здоров’я мають використовувати надійні засоби індивідуального захисту. Вони мають відповідати вимогам державних стандартів.
Кожен медпрацівник має вміти користуватися ЗІЗ, оцінювати ризики та вирішувати, який саме засіб захисту й коли застосовувати.
Як забезпечити медичних працівників засобами індивідуального захисту
Види ЗІЗ
Норми видачі засобів індивідуального захисту та забезпечення санітарним одягом залежать від спеціалізації медичного персоналу. Так, працівників операційних, пологових і післяпологових палат, перев’язувальних та гіпсувальних кімнат (лікарі та молодші спеціалісти з медичною освітою) безплатно забезпечують черговими ЗІЗ, до яких входять:
- фартух непромокний;
- рукавички гумові.
Для роботи в операційних із електроінструментами видають:
- калоші діелектричні;
- для роботи із кварцевими лампами — захисні окуляри.
Медикам, які працюють у процедурних кабінетах, гінекологічних, шкірно-венерологічних, хірургічних, урологічних та стоматологічних відділеннях, а також медичному персоналу кабінетів мають безплатно видавати фартух непромокний та гумові рукавички.
Керівники закладів охорони здоров’я повинні організовувати навчання працівників та забезпечувати їх необхідною кількістю ЗІЗ. Учасники навчань мають засвоїти правила, як обирати, надягати, знімати та утилізувати засоби захисту.
Для захисту медпрацівників використовують такі ЗІЗ:
- маска;
- респіратор;
- халат;
- рукавички;
- захисний щиток/окуляри.
Використовують засоби індивідуального захисту окремо або в комбінації для захисту слизових оболонок, дихальних шляхів, шкіри й одягу від контакту з інфекційними агентами. Вибір ЗІЗ має ґрунтуватися на характері взаємодії з пацієнтом та/або шляху інфікування.
Особливості використання ЗІЗ медичними працівниками
ЗIЗ надягають у такій послідовності: халат → маска чи респіратор → захисні окуляри чи щиток → рукавички.
Халат
Халати захисту від інфекційних агентів використовують, щоб захистити руки, відкриті ділянки тіла й одягу працівника від забруднення кров’ю, іншими біологічними рідинами та потенційно інфікованими матеріалами.
Халати мають відповідати:
- ДСТУ EN 13795:2018 «Хірургічний одяг та білизна, застосовувані як медичні вироби для пацієнтів, хірургічного персоналу та обладнання. Загальні вимоги до виробників, процесу обробляння та виробів. Методи випробування, вимоги до характеристик та рівнів якості»;
- ДСТУ EN 14126:2008 «Одяг захисний. Захист від інфекційних агентів. Вимоги до експлуатаційних характеристик і методи випробування»;
- ДСТУ EN 13034:2017 «Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик захисного одягу для обмеженого захисту від рідких хімічних речовин»;
- ДСТУ EN 14605:2017 «Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик одягу з непроникними до рідини (тип 3) або непроникними до спрею (тип 4) з’єднаннями та до предметів одягу для захисту частин тіла».
Халати захисту від інфекційних агентів, які працівники використовують як ЗІЗ, повинні відповідати Державним стандартам України. Їх затверджує відповідний орган центральної виконавчої влади з питань технічного регулювання.
Куртки, клінічні й лабораторні халати, які надягають поверх особистого одягу для зручності та/або цілей ідентифікації, не належать до ЗІЗ.
Халати захисту від інфекційних агентів слід надягати лише у випадках передбачуваного контакту з кров’ю та/або іншими біологічними рідинами. Їх завжди носять в поєднанні з рукавичками та іншими ЗІЗ. Якщо халат не водостійкий, використовують фартух.
Халат має бути завдовжки до середини литок і з довгими рукавами. Він має бути світлого кольору, щоб легше можна було ідентифікувати забруднення, з петлями для пальців або з еластичною манжетою, щоб рукава не закочувалися.
Що робити, якщо працівник не хоче носити спецодяг
Маска
Маски мають відповідати ДСТУ EN 14683:2014 «Маски хірургічні. Вимоги та методи випробування».
Хірургічна маска захищає медиків від потрапляння великих крапель і бризок біологічних рідин пацієнта на слизові.
Маску слід використовувати:
- пацієнтам із симптомами застуди або з підозрою на інфекцію, що передається краплинно-аерогенним шляхом, щоб обмежити потенційне розповсюдження респіраторних виділень;
- медичним працівникам, щоб захиститися під час надання медичної допомоги та за наявності ризику утворення великих крапель і бризок біологічних рідин пацієнта;
- медичним працівникам під час процедур і маніпуляцій, які вимагають стерильності, щоб захистити пацієнта від можливих інфекцій.
Також цей засіб захисту потрібно надягати:
- хворим, які мають респіраторні симптоми — кашель, нежить;
- здоровим людям, які перебувають у місцях великого скупчення, для додаткового захисту.
Маска запобігає зайвим дотикам руками до обличчя. Ризик занесення інфекції на слизові значно зменшується.
Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.
Не можна використовувати марлеві маски, адже вони не забезпечують належного рівня захисту.
Маски можна використовувати в поєднанні із захисними окулярами, що забезпечує захист очей, носа й рота. Або замість маски з окулярами можна використовувати захисний екран і маску. Не використовуйте маски замість респіраторів.
Респіратор
Респіратори мають відповідати ДСТУ EN 149:2017 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтрувальні півмаски для захисту від аерозолів. Вимоги, випробування, маркування». Їх використовують відповідно до Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28.12.2007 № 331.
Респіратори працівники повинні використовувати виключно після проходження тесту на щільність прилягання до обличчя — фіт-тестування.
Ще одна назва респіраторів — протиаерозольні респіратори. Їх потрібно використовувати під час роботи з пацієнтами, які мають інфекції, що передаються повітряно-краплинним шляхом: туберкульоз, кір, вітряну віспу тощо.
Під час деяких процедур — бронхоскопії, інтубації трахеї, санації трахеобронхіального дерева, збору мокротиння тощо — патогенні мікроорганізми потрапляють у повітря з дуже маленькими часточками — дрібнодисперсним аерозолем. Хірургічна маска не може захистити від їх вдихання. У цих випадках потрібно використовувати респіратори.
Під час догляду за хворими, які мають інфекції з контактним або краплинним шляхом передавання, зовнішня поверхня респіратора може забруднитися мікроорганізмами. Тому їх можна використовувати лише як одноразовий засіб. Також слід замінити респіратор, щойно він став вологим. Зазвичай виробники респіраторів зазначають максимальний термін використання — не більше восьми годин безперервної роботи чи одна робоча зміна.
У консультації знайдете відповіді на актуальні запитання працівників і роботодавців про те, як безпечно працювати під час воєнного стану, які зміни в законодавстві врахувати, які
Рукавички
Рукавички мають відповідати ДСТУ EN 455-1:2014 «Захисні засоби. Рукавички медичні одноразового використання. Частина 1. Вимоги та методи випробування щодо відсутності отворів» і ДСТУ EN 16523-2:2019 «Визначення стійкості матеріалу до проникання хімічних речовин. Частина 2. Проникання потенційно небезпечних газоподібних хімічних речовин в умовах безперервного контакту».
За підозри чи підтвердженого випадку інфікування коронавірусом медичним працівникам слід використовувати нестерильні нетальковані нітрилові рукавички з манжетою до середини передпліччя.
Рукавички потрібно застосовувати:
- коли є передбачуваний безпосередній контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами;
- коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом;
- під час роботи з потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями, що використовують під час догляду за хворими.
Рукавички надягають останніми з усіх ЗІЗ, обов’язково поверх манжетів халату.
Після будь-яких маніпуляцій зніміть та утилізуйте рукавички, обробіть руки спиртовмісним антисептиком. Рукавички заборонено мити або обробляти дезінфектантами, щоб використовувати повторно. Мікроорганізми не можуть бути абсолютно видалені з їхньої поверхні, до того ж втрачається цілісність структури рукавичок.
Засоби захисту для очей
Вибір ЗІЗ для захисту очей (захисні окуляри чи щиток) залежить від:
- умов, у яких такий захист необхідний;
- інших ЗІЗ, які використовує працівник;
- потреб у ширині поля зору.
Захист очей повинен бути зручним, зберігати достатній периферичний огляд та має регулюватися для зручної посадки. Щоб забезпечити індивідуальні потреби працівників, заклад охорони здоров’я має надавати на вибір кілька різних типів, стилів і розмірів захисних окулярів та/або щитків.
Захисний щиток/окуляри мають відповідати ДСТУ EN 166:2017 «Засоби індивідуального захисту очей. Технічні умови».
Захисні окуляри
Захисні окуляри повинні щільно прилягати до шкіри та мати гнучку рамку з полівінілхлориду, що легко пристосовується до контурів обличчя та рівномірно тисне. Вони можуть бути одно- чи багаторазовими.
Окуляри захищають очі та ділянки навколо. Вони підходять для осіб, які носять коригувальні окуляри. Мають прозорі пластикові лінзи з покриттям від запотівання і захистом від подряпин. Ремінці, що регулюються, забезпечують міцне кріплення, щоб окуляри не зміщувалися під час клінічної діяльності.
Захисний щиток
Захисний щиток для обличчя виготовлений із прозорого пластику, щоб забезпечити добру видимість для пацієнта та медичного працівника, який його використовує. Він може бути одно- чи багаторазовим.
У щитка має бути ремінець, що регулюється, для щільного прилягання до голови та зручного носіння, а також стійкість до запотівання.
