Системи внутрішнього протипожежного водопроводу потрібно постійно утримувати у справному стані, щоб під час пожежі не виникло проблем з подачею необхідної кількості води. Допоможе у цьому готова інструкція з експлуатації внутрішнього протипожежного водопроводу, розроблена нашим експертом.
1.1. Внутрішній протипожежний водогін призначений для гасіння різних горючих матеріалів. Інструкція з експлуатації внутрішнього протипожежного водопроводу визначає правила експлуатації внутрішнього протипожежного водогону.
1.2. Інструкція розроблена відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2014 № 1417.
1.3. Системи внутрішнього протипожежного водопроводу постійно утримують у справному стані для забезпечення подавання необхідної для гасіння пожежі розрахункової кількості води.
1.4. Внутрішні пожежні кран-комплекти установлюють у доступних місцях. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.
1.5. Пожежні кран-комплекти розміщують у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
1.6. Заборонено використовувати пожежні рукави для господарських та інших потреб, не пов’язаних із пожежогасінням.
1.7. У приміщенні, де розташована насосна станція, має бути температура повітря упродовж року не менше + 50 °С та аварійне освітлення. Приміщення тримають постійно зачиненим, а ключі від нього — в обслуговувального та оперативного персоналу. Біля входу до приміщення має бути табличка з написом «Станція (вузол керування) пожежогасіння».
1.8. Насоси-підвищувачі, трубопроводи й арматура, а також електродвигуни системи пожежогасіння мають бути пофарбовані в червоний колір.
1.9. На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку має бути нанесена така інформація:
буквений індекс пожежного крана «ПК»;
порядковий номер пожежного крана (№ ___) після буквеного індексу «ПК»;
номер телефону виклику пожежної охорони «101»;
додаткова інформація (за потреби розміщують всередині пожежної шафи) про порядок увімкнення насосів-підвищувачів, відчинення засувки (електрозасувки) обвідної лінії, місце їх розташування тощо.
1.10. У зовнішньому оформленні пожежних шаф має бути червоний сигнальний колір.
1.11. Заборонено застосовувати внутрішній протипожежний водопровід для гасіння електроустановок під напругою.
1.12. Електроживлення установок пожежогасіння здійснюють від незалежного джерела живлення або вони мають перемикатися на нього автоматично у разі вимкнення основного джерела.
2. Як облаштувати внутрішній протипожежний водогін
2.1. Кожен пожежний кран-комплект забезпечують:
пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом;
кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів — за наявності таких насосів;
важелем для полегшення відкривання вентиля.
2.2. Довжина пожежного рукава має бути не менше передбаченої проектом (10, 15, 20 м).
2.3. Пожежний рукав і стовбур мають бути з’єднані між собою та приєднані до пожежного крана. Щоб перевірити справність пожежного рукава, перед установкою на пожежний кран, пускають воду, а потім рукав висушують. Льняні рукави не рідше одного разу на шість місяців необхідно перекатувати на нову скатку.
2.4. Спосіб установлення пожежного кран-комплекту повинен забезпечувати зручність повертання вентиля і приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.
2.5. Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів і ручного пожежного ствола мають бути однотипними.
2.6 Пожежний плоскоскладальний рукав утримують сухим, складеним в «гармошку» або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола.
2.7. Заборонено встановлювати і зберігати у місцях розташування внутрішніх пожежних кранів інші матеріали й устаткування.
2.8. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.
3.1. Технічний огляд пожежних кранів проводять не менше двох разів на рік (наприклад навесні й восени). При цьому здійснюють:
візуальний огляд (відсутність корозії, підтікання стояків і крана, наявність маховика, ущільнювальних гумових прокладок на крані, рукавних напівгайках і стовбурі;
пускання та зливання води зі стояка, відкручування та закручування крана;
очищення пожежної шафи, рукава, крана від пилу та бруду.
3.2. Результати перевірок реєструють у спеціальному журналі технічного обслуговування.
3.3. Якщо під час перевірки працездатності виявили несправності, усувати їх відповідальна особа може за умови, якщо вона має кваліфікацію сантехніка.
3.4. Для перевірки внутрішніх пожежних кранів можете залучити на договірній основі підрозділи ДСНС.
3.5. У неопалюваних приміщеннях узимку потрібно зливати воду з внутрішнього протипожежного водопроводу. При цьому біля пожежних кранів-комплектів роблять написи або встановлюють таблички з інформацією про місце розташування і порядок відчинення відповідної засувки або запускання насоса.
3.6. Якщо в неопалюваному приміщенні (будівлі) є три або більше пожежних крани на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водогону, в утепленому місці на вводі встановлюють засувку з електроприводом. Відчиняти її та запускати насос слід дистанційно, від пускових кнопок, установлених всередині шафок пожежних кранів.
3.7. Пожежні крани утримують справними і доступними для використання.
4. Приведення в дію внутрішнього протипожежного водогону
4.1. Для того, щоб привести внутрішній протипожежний водогін у дію, потрібно:
відчинити дверцята пожежної шафи;
взяти пожежний рукав із приєднаним стволом і прокласти його до місця пожежі, не допускаючи при цьому різких заломів, скручення пожежного рукава;
відкрутити вентиль пожежного крана, щоб пустити воду і направити струмінь в осередок пожежі.
4.2. Пожежні крани встановлюють на висоті 1,35 м над підлогою і розміщують у шафах із отворами для провітрювання, пристосуваннями для пломбування та обладнаних пристроями (кошиками) для розміщення пожежного рукава, укладеного в подвійну скатку або «гармошку».
5. Випробовування внутрішнього протипожежного водопроводу
5.1. Перевіряють працездатність мереж пожежного водопроводу на водовіддачу не рідше двох разів на рік (наприклад навесні й восени) пусканням води.
5.2. Для випробування внутрішнього протипожежного водопроводу на водовіддачу прокладають рукавну лінію зі стволом від найбільш віддаленого і високо розташованого внутрішнього пожежного крана в будівлі.
5.3. Засувки з електроприводом, встановлені на обвідних лініях водомірних пристроїв, перевіряють на працездатність не рідше двох разів на рік. Електрозасувки перевіряють від місцевого та дистанційного пуску одночасно з перевіркою системи внутрішнього протипожежного водопроводу водоподаванням.
5.4. Роботу насоса-підвищувача перевіряють щомісяця від місцевого та дистанційного пуску. У приміщенні, де встановлені пожежні насоси-підвищувачі, має бути вивішена інструкція про порядок введення в роботу насосів та відчинення запірної арматури, а також схема протипожежного водопостачання будівлі та схема обв’язки насосів із зазначенням на ній засувок, вентилів, зворотних клапанів, продуктивності, числа обертів, робочого тиску та потужності насосів.
5.5. На всіх засувках і вентилях мають бути номери, які збігаються з номерами на схемі, чіткі вказівки щодо їх призначення та порядку приведення в дію при запусканні або зупинці насосів.
5.6. Усі виявлені при перевірці несправності в технічному стані пожежних кранів, рукавів і мереж протипожежного водопроводу мають бути усунені якнайшвидше.
Ознайомтеся з 
Дізнайтеся, 
