Маркування вогнегасників виконують різними методами. Головне — відобразити всю ключову інформацію про вогнегасник. Дізнайтеся зі статті, що саме має бути зазначено та у якому виді.
Маркування вогнегасників проводиться для того щоб споживач розумів призначення того чи іншого засобу пожежогасіння. Вимоги до маркування містяться у ДСТУ 3675-98, ГОСТ 30612-99 (міждержавний стандарт) та у Правилах експлуатації та типових нормах належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2018 № 25 (далі — Правила експлуатації).
Для маркування вогнегасників використовують фірмові ярлички (етикетки), які неодмінно мають містити таку інформацію:
- вид вогнегасника (порошковий, вуглекислотний тощо), його марку. Наприклад — вогнегасник порошковий, його марка (ОП-5 с). Цифра «5» означає номінальну масу вогнегасника. Буква «с» свідчить про те, що тиск усередині балона було створено шляхом закачування;
- заводський номер та дата виробництва вогнегасника;
- повна назва фірми-виробника, її товарний знак;
- вогнегасна здатність вогнегасника, вид вогнегасної речовини та температурний діапазон, у якому можна використовувати вогнегасник;
- робочий тиск газовитискувача в корпусі вогнегасника;
- технічні умови для вогнегасника;
- точну повну масу вогнегасника;
- вказівки щодо використання вогнегасника.
- дату та час перезарядки, вказівки щодо техобслуговування вогнегасника (коли повинне відбутися чергового техобслуговування вогнегасника, які методи слід використовувати під час перезарядки, вид вогнегасної речовини, яку треба застосувати для перезарядження, маса такої речовини тощо).
Такі вказівки не обов’язково мають бути детальними. Виробник просто може зазначити: «Після застосування та не пізніше ніж липень 2022 року... підлягає техобслуговуванню згідно із паспортом...».
З’ясуйте, що перевіряють під час огляду вогнегасника
Також виробник має зазначити індекси класів пожежі, для гасіння яких рекомендовано застосовувати вогнегасник (класи з латинськими літерами ABCE вказуються згідно з ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж»).
Вказівки з експлуатації зображають у вигляді спеціальних піктограм. Вони завжди позначені цифрами й розміщені у відповідному порядку. Такі піктограми містять як малюнки, так і словесні вказівки щодо дій, котрі треба виконувати, щоб активізувати вогнегасник:
- 1 – підготувати вогнегасник до роботи;
- 2 – направити насадок вогнегасника на вогнище пожежі, дотримуючись рекомендованої відстані до вогнища, з якої можна починати викид вогнегасної речовини з вогнегасника;
- 3 – виконати операції, необхідні для приведення вогнегасника в дію;
- 4 – опис передбачуваного методу впливу струменя вогнегасної речовини на вогнище пожежі.
Частиною маркування в вогнегасника є:
- застереження «Оберігати від впливу прямих сонячних променів і нагрівальних приладів»;
- напис «Перезарядити після будь-якого застосування».
Маркування вуглекислотних вогнегасників, порошкових вогнегасників та інших їх видів може бути виконане різними методами. Часто застосовують шовкографію, фотохімічне гравірування, декалькоманію тощо. У будь-якому разі, воно повинно зберігатися протягом всього часу зберігання та експлуатації вогнегасника.
Більше статей про вогнегасники:
Якщо на вогнегаснику пошкоджене маркування або взагалі нема маркування, пломб чи пристроїв блокування, особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, зобов’язана організувати технічне обслуговування такого вогнегасника.
Зверніть увагу!
Після надходження вогнегасників з технічного обслуговування потрібно перевірити наявність на корпусі вогнегасника етикетки підприємства з технічного обслуговування вогнегасників.
Форма та зміст етикетки ПТОВ наведені в додатку 3 до Правил експлуатації.
