Підвищена температура повітря робочої зони належить до шкідливих виробничих факторів та може негативно впливати на стан здоров'я працівників. Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII роботодавець зобов'язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці.
У разі перевищення допустимих параметрів мікроклімату роботодавець повинен вжити заходів щодо усунення небезпечного або шкідливого фактора, зокрема шляхом зміни режиму праці та відпочинку, запровадження додаткових перерв, скорочення часу перебування працівників у несприятливих умовах, використання засобів колективного захисту або інших організаційних заходів.
Якщо забезпечити нормативні параметри мікроклімату неможливо і подальше виконання роботи може створювати загрозу життю чи здоров'ю працівників, роботодавець має право оголосити простій відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України як зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, або іншими обставинами.
Підставою для прийняття рішення про оголошення простою доцільно оформити акт (протокол, висновок комісії) про фактичні параметри мікроклімату та неможливість забезпечення безпечних умов праці. На підставі такого документа керівник видає наказ про простій із зазначенням його причин, працівників, яких він стосується, та порядку оплати часу простою відповідно до статті 113 КЗпП України.
Водночас чинне законодавство не містить прямої норми, яка б встановлювала обов'язок оголошувати простій виключно у разі перевищення температурних нормативів. Простій є одним із можливих організаційних заходів, який застосовується тоді, коли роботодавець не може забезпечити безпечні умови праці іншими способами.
